2008 р. За що Ющенко хоче подарувати Андріївську церкву?

Дмитро Коновалов

Дата: 01.07.2008

На сторонній погляд, за ступенем релігійності Україна могла б залишити далеко позаду багато провідних європейських держав. Тільки православну паству в Україні окормляє одразу три православних деномінації, не рахуючи їхніх відколотих частин: Українська автокефальна православна церква і два патріархати – Київський та Московський. На жаль, до кожної з конфесій тією чи іншою мірою можна застосувати вислів класика: «квартирне питання зіпсувало їх».

Нещодавно на поверхню інформаційного потоку спливло питання приналежності чергової культової споруди, створеної руками давно померлих предків. Ідеться про один з найвідоміших храмів Києва – собор Андріївської церкви. Тієї самої, яку проектував знаменитий Растреллі, і на сходах якої знімалася знаменита фінальна сцена знаменитого радянського мюзиклу «За двома зайцями».

Наприкінці травня завідувач відповідним відділом національного заповідника «Софія Київська», на балансі якого зараз перебуває Андріївська церква, Жанна Литвинчук повідомила ЗМІ, що Секретаріат Президента розпорядився передати храм Українській автокефальній православній церкві (УАПЦ). За її словами, в президентській канцелярії відбулася зустріч між якимись представниками СП, настоятелем УАПЦ владикою Мефодієм і дирекцією заповідника. Підсумком цієї зустрічі нібито і стало рішення про зміну господаря церкви.

Очевидно, представником від СП був керівник головної служби гуманітарної політики цієї структури Олександр Биструшкін. Саме його коментарі щодо долі церкви оперативно потрапили на сторінки газет. Він проінформував громадськість про те, що СП опрацьовує звернення владики Мефодія «про надання можливості повноцінно працювати в церкві», але процес опрацювання, як сказав пан Биструшкін, гальмує відсутність офіційних паперів.

В принципі, ні для кого не секрет, що УАПЦ «працює» в церкві ще з 2001 року. Неповноцінність же цієї праці, на думку священнослужителів, полягає в тому, що в перервах між службами – три години на день – церква працює як звичайний музей.

Тим часом, як вдалося з’ясувати, деякі офіційні папери все-таки існують. Один із них з’явився в Міністерстві регіонального розвитку і будівництва, у відомчому підпорядкуванні якого перебуває національний заповідник «Софія Київська». Як розповіла заступник директора заповідника з науки Ірина Марголіна, з міністерства була спущена службова записка, підготовлена заступником міністра на ім’я міністра, з розпорядженням змінити умови функціонування музею «Андріївська церква».

Згідно з документом, екскурсії в музеї дозволялися тільки з дозволу міністерства, заборонялося влаштовувати в церкві концерти, а також продавати вхідні квитки в музей. «Якщо таким чином буде вирішена проблема, то робота музею буде фактично припинена» – заявила Марголіна.

В службовій записці також сказано, що заповідник повинен укласти з УАПЦ новий договір, яким передати храм церкві в безкоштовне і безстрокове користування, – тобто він залишиться у власності «Софії Київською», але тільки на папері.

В даний час із цього приводу діє угода від 2006 року, укладена на п’ять років. На його підставі УАПЦ користується собором на умовах безвідплатної оренди з обов’язком оплати спожитої електрики і води. Цим же договором на УАПЦ покладені зобов’язання дотримуватись правил охорони пам’ятників. Але, за словами Марголіної, УАПЦ від цього зобов’язання ухиляється.

«Існує постанова Кабінету Міністрів про те, що богослужіння в Андріївській церкві – враховуючи камерність цієї споруди, її розміри та інші мистецтвознавчі нюанси – можуть проходити тільки в певні святкові дні. А зараз, порушуючи цю ухвалу, літургії проходять щодня вранці і увечері» – нарікає вона. Крім того, в дирекції заповідника незадоволені тим, що УАПЦ перестала направляти графіки служб, чим також порушує домовленості.

Проте більше за все працівники музею переживають за внутрішнє убранство церкви, яке, на їхню думку, може постраждати унаслідок горіння свічок. «Свічки, що горять, коптять старовинний живопис, а розтоплений віск бруднить долівку, виконану з каррарського мармуру» – засмучується пані Марголіна.

Як розповів кореспондентові при особистій зустрічі один зі священнослужителів Андріївської церкви отець Ігор, графік богослужінь дійсно змінився кілька місяців тому. При цьому він був вивішений на загальний огляд на брамі церкви, у зв’язку з чим, на думку священика, відпала необхідність направляти його до заповідника (хоча за законами бюрократії установа не вважається повідомленою про що-небудь, доки до її канцелярії не надійде відповідне сповіщення).

Що стосується збереження артефактів, то автокефальні батюшки відкидають звинувачення в тому, що літургії якимсь чином призводять до їхнього псування. Так, за словами отця Ігоря, в церкві встановлено датчики, якими постійно заміряється температурно-вологістний режим. Крім того, говорить він, УАПЦ має договір з Міністерством культури і туризму, за яким останнє вживає заходів, необхідних для профілактики пошкоджень.

Особливо автокефали роблять упор на тому, що свічки, які вони використовують, зроблені з високоякісного воску, виробленого в Житомирі. Мовляв, кіптява від них якщо й утворюється, то в кількостях, що не перевищують гранично допустимі норми. А цінний каррарський мармур, як продемонстрував нам отець Ігор, захищений килимками з лінолеуму.

Зі свого боку, священнослужителі нарікають заповіднику за те, що той не проводить капітальний ремонт будівлі церкви, котра знаходиться в аварійному стані. На підтвердження того, що церква дійсно потребує ремонту, отець Ігор показав глибокі щілини в стінах будівлі із зовнішнього боку, а також місця з відпалою штукатуркою на цокольному поверсі церкви. Він упевнений, що якби церква перебувала у володінні УАПЦ, то напевно знайшлися б меценати, які дали б грошей на реставрацію храму.

Основна інтрига, проте, полягає не в збереженні пам’ятника історії. Річ у тому, що УАПЦ не є єдиною релігійною організацією. Ця церква, за всіма законами українського церковного будівництва, має дві протиборчі течії, які не визнають одна одну. Одна частина очолюється митрополитом Харківським, архієпископом Ігорем (у миру Юрій Ісиченко) і тісно пов’язана з УАПЦ за кордоном, на чолі другої стоїть владика Мефодій (Кудряков), що має гарні стосунки з Секретаріатом Президента. Як неважко здогадатися, Андріївську церкву передбачається передати саме другому крилу УАПЦ.

Як повідомило джерело з церковних кіл УАПЦ, що побажало залишитися неназваним, Андріївська церква має до цього розколу найбезпосередніше відношення. Після смерті в 2000 році патріарха Дмитрія на місце, що звільнилося, претендував громадянин США, предстоятель УПЦ в Північній Америці митрополит Ірунопольський Костянтин. Але, за словами джерела, ця кандидатура категорично не влаштовувала адміністрацію Президента Кучми.

Андріївська церква тоді стала своєрідним бонусом тій групі церковних ієрархів УАПЦ, які не підтримали американського митрополита.

Згодом у цієї групи з’явився власний патріарх Мефодій, рукопокладений свого часу патріархом УПЦ КП Філаретом. Взамін Мефодію було обіцяно об’єднати частину УАПЦ, що відкололася, з Київським патріархатом восени 2005 року. Але, як розповіло джерело, Секретаріат Президента Ющенка своєї обіцянки не дотримав. Хоча ідея об’єднання православних церков – це один з головних орієнтирів політики Віктора Ющенка, але, мабуть, процес іде далеко не так швидко навіть з лояльними діючому главі держави церковними структурами.

Ймовірно, як утішний приз в президентській канцелярії і вирішили передати Андріївську церкву підконтрольній частині УАПЦ. Особисто ж ініціював це рішення, як твердить джерело, радник Президента з релігійних питань Юрій Бойко, котрий є священиком і править службу в одному з православних храмів на Теремках в Києві.

Якщо все так і станеться, то Андріївська церква перетвориться на церкву у прямому розумінні цього слова і перестане фігурувати в світських хроніках як місце проведення неоднозначних заходів, подібних до нагородження скандально відомим орденом Святого Станіслава. Проте є великі сумніви, що цей крок ефективно послужить справі об’єднання церков.