2008 р. На Андріївській церкві можна ставити хрест?

Іванна Цебенко, спеціально для «Музейного простору України»

Дата: 02.08.2008

Невтішна звістка надійшла до нас з Канади, де 2-11 липня 2008 року відбулася 32-а сесія ЮНЕСКО. Пропозиція України включити Андріївську церкву до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО була відхилена. Причиною цього стала невизначеність статусу унікальної пам’ятки архітектури та живопису XVIII ст. та порушення пам’яткоохоронних норм збереження та використання споруди.

Справа в тому, що на вимогу Предстоятеля УАПЦ Владики Мефодія, а також заступника Міністра Мінрегіонбуду В.А. Негоди, в умовах сильного тиску на заповідник адміністрації Президента України, дирекція національного заповідника „Софія Київська” підписала кабальний для заповідника і значно погіршений щодо норм збереження Андріївської церкви договір.

Проте і цього виявилося замало для представників УАПЦ. Зараз в Мінрегіонбуді створено проект постанови щодо повного вилучення пам’ятки зі складу заповідника та передачі її УАПЦ, яка відділена від держави і не несе жодної відповідальності за збереження Андріївської церкви.

У той час як, ще у 2007 році стан церкви було визнано як гостро аварійний і було прийнято рішення про негайне проведення протиаварійних та реставраційних робіт. Як повідомила Ж.Г. Литвинчук – зав. відділу „Андріївська церква”, 26 липня 2008 року до неї звернулися представники УАПЦ о. Андрій та свічник Петро з вимогою Владики Мефодія негайно демонтувати інформаційні стенди, які знаходяться в інтер’єрі Андріївської церкви.

Також о. Андрій висловив думку про необхідність зняття композицій ХІХ ст. „Проповідь апостола Андрія” та „Вибір віри князем Володимиром”, які м в інтер’єрі церкви з 1867 року, бо вони, за його переконанням, не є іконами, а о.Степан запропонував зняти охоронну дошку, яка висить на будівлі церкви, бо на ній написано, що Андріївська церква є пам’яткою архітектури. Тобто, мова йде про повну передачу пам’ятки з усіма предметами музейного значення у постійне користування УАПЦ з передачею ключів від церкви та фактичною ліквідацією музею.

Ірина Євгеніївна Марголіна, кандидат історичних наук, заступник директора заповідника „Софія Київська” наступним чином прокоментувала цю проблему:

– Вже багато сказано і написано… Ми не знаємо що робити далі. У всьому світі предмети або споруди, які мають значення унікальне історичне, архітектурне, мистецьке, – називають пам’ятками, ними опікуються музеї. Саме це і сталося з Андріївською церквою, бо вона має величезне архітектурне, історичне, мистецьке значення. І сьогодні, коли вона вже давно втратила це первісне утилітарне культове значення, а це стосується також і Софії Київської і Кирилівської церкви та інших пам’яток, які у нас зберігаються в Україні.

Вони повинні зберігатися як музейний предмет – на полиці. Люди цього не розуміють, на превеликий жаль, і тому знов хочуть повернути ці споруди до первісного утилітарного призначення. Дійсно, якщо там буде – а так воно уже має місце – спалюватися в день по 200-400 свічок у цьому приміщенні, забруднюється кіптявою унікальний живопис та іконостас, то на пам’ятці можна ставити хрест. Вже заплямована підлога, яка була виготовлена з карарського мармуру. Це знищення цієї пам’ятки.

І якщо ми підемо сьогодні шляхом повної передачі, або якщо ми будемо робити так, як вимагає від нас владика Мефодій, то руйнування Андріївської церкви – це лише питання часу. Вже зараз руйнується інтер’єр, потім буде зруйновано екстер’єр, адже немає ані досвіду, ані фаху, ані коштів, аби цю церкву утримувала будь-яка релігійна установа.

Владика Мефодій не йде шляхом співпраці з заповідником, а йде шляхом руйнування аби, можливо, дістати гроші – для цієї церкви або власне для себе. Таке сьогодні становище цієї пам’ятки і, на превеликий жаль, з кожним днем цей стан погіршується. Mи звертаємося до людей, до спільноти культурної, щоб нас підтримали, підтримали не нас, не заповідник, а саме пам’ятку, яка має не тільки національне, а і всесвітнє значення.

Уже в усьому світі вона визнана пам’яткою, музеєм і сьогодні це заперечується в нашій державі. Допоможіть! Бийте в дзвони, щоб урятувати Андріївську церкву, а на її прикладі також інші пам’ятки України.

– Ірино Євгенівно, чому все-таки Андріївську церкву не включили до списку ЮНЕСКО?

І. Є.: – У всесвітньому „Екомосі” і в ЮНЕСКО всі обізнані із ситуацією, яка відбувається зараз навколо Андріївської церкви. Якщо цей об’єкт включають в список всесвітньої спадщини, то ЮНЕСКО повинні мати гарантії, що цією пам’яткою в державі будуть опікуватися так, як це необхідно за певними канонами. Існуюча ситуація їх зупинила. Вони не можуть прийняти таке рішення, якщо не витримуються пам’яткоохоронні норми, навіть звичайні. Тому чи зможемо ми зберігати відповідно тих умов, які вони висувають?

– Отже, це ще не означає що Андріївську церкву ніколи не включать до списку ЮНЕСКО?

І. Є.: – Ні, ми сподіваємося і зробимо все від нас залежне, від співробітників заповідника, щоб їх номінували. Але якщо будуть вставляти палиці в колеса, ми не можемо гарантувати що наші намагання будуть успішними. Ми повинні підготувати документи до 1 лютого, а наступна сесія ЮНЕСКО буде знов влітку вже наступного року. На сесії, коли була презентація, сказали що Андріївська та Кирилівська церкви – це пам’ятки, які гідні того, щоб їх включили до списку ЮНЕСКО.

Це дійсно пам’ятки високого ґатунку і їх можна прийняти, але треба знов підготувати документи і дати гарантії, що в нашій державі дійсно їх будуть зберігати і опікуватися так, як вимагає конвенція ЮНЕСКО. Отже, вони погоджуються, і навіть присвоїли новий номер 527 „Софії Київській”, а Кирилівська та Андріївська, якщо буде все нормально – буде 527 bis, але потрібно буде інакше оформити документи, тобто ці об’єкти повинні бути як доповнення до вже існуючої номінації.

Ж. Г. Литвинчук, заслужений діяч культури, зав. відділу „Андріївська церква”:

– Річ у тім, що держава на сьогоднішній день повинна відпустити великі кошти на ремонт і реставрацію Андріївської церкви, адже пагорб, на якому стоїть церква визнано у 2007 році як гостро-аварійний. Він осипається, сповзає, оголюються конструкції і з’явилися додаткові тріщини в стінах Андріївської церкви, і особливо в силоваті, на якому стоїть церква. І якщо не провести цих робіт із зміцнення пагорба, а це треба зробити негайно, це треба було почати кілька років тому, то Андріївська церква буквально через кілька років дійсно розколеться і сповзе в бік Подолу.

Для цього потрібні кошти, а якщо держава передає церкві, значить вона знімає з себе відповідальність за збереження, не виділяє ці кошти, ніхто не буде проводити ці роботи, які потрібно проводити на дуже високому професійному рівні. Лише реставратори можуть провести ці роботи, зробити необхідну проектну документацію, абсолютно з усіма інженерними конструкціями, дослідженнями.

O. В. Гудима, Голова „Українського православного братства святого апостола Андрія Первозванного”:

– Якщо кошти перераховувати через заповідник, то всі гроші будуть контролюватися казначейством. І все, що виділять – піде на відбудову Андріївської церкви. Якщо ж провести через церкву, тоді всі гроші, які йдуть – це дарування, благодійність, – і звіту ніякого через казначейство немає. Це саме сталося і з Києво-Печерською лаврою. Дали не заповідникові, а монастирю і 28 мільйонів гривень кануло. Це було від 6 лютого 2008 року – перерахунок 28 мільйонів грн.

І. М. Прилуцька [Преловська], кандидат історичних наук:

– Діяти потрібно в наступальний характер і заповнити інформаційний вакуум, який виник не з нашої провини. Я виступала 1 липня на радіо у прямому ефірі і мене здивувало навіть те, що відгукнулися хто завгодно, але їх чомусь абсолютно не зацікавило питання про Андріївську церкву. Наприклад, ми стикнулися з такою проблемою – ось минулого разу тут сидів Дмитро Рибаков, який на ТСН хотів зробити репортаж. Чому не зробив? Він почав мені телефонувати і з’ясувалося що до Владики Мефодія суто інформаційно практично неможливо дістатися. Тому що навіть на офіційному інформаційному сайті УАПЦ до нього практично нема доступу.

А ТСН, як мені пояснили, не може зробити репортаж, коли нема іншої сторони. І тому цей репортаж просто відсунувся. Я подивилася – дійсно, там є тільки два е-мейли Владики Мефодія. Тобто, якщо ви хочете – пишіть йому. А він, якщо схоче, то може відреагувати. А скоріше за все – ні. Отже, виходить так, що вони сидять в інформаційній облозі і до них дотягнутися практично неможливо.

* * * * *

Закінчити цей огляд ситуації хочу словами академіка Дмитра Лихачова, які дуже влучно нагадав М. Г. Дегтярьов, мистецтвознавець, член Нью-Йоркської Академії наук: „Наша спадщина не належить ні президентові, ні уряду, ні депутатам. ЇЇ нам передали наші предки, і ми так само дбайливо повинні передати її нашим нащадкам”.

Джерело: «Музейний простір України»