2009 р. Лист-зауваження колективу Музею народної архітектури та побуту України

Дата: 06.05.2009

Документ дослівно. Лист-зауваження колективу Музею народної архітектури та побуту України в селищі Пирогів (Київ) до статті «Музейные страсти в Пирогово» Олени Ткаченко («Хвиля»)

“Оскільки автор подає упереджено суб’єктивну інформацію про наш музей та взаємини з НАН, зокрема науковим куратором академіком Г. А. Скрипник, вважаємо за необхідне подати роз’яснення.

Музей працює в нормальному режимі, експозиції готуються до весняно-літнього сезону, за планами відбуваються етнографічні свята. З часу переходу музею у 2005 році у систему НАН України опубліковано понад 120 різних матеріалів етнографічної тематики, видано «Путівник по музею», 2 Збірники наукових матеріалів конференцій, три книги, з них «Шевченків край» висунуто на здобуття Національної премії ім. Т. Шевченка, підготовлено до видання історико-етнографічний збірник «Полтавщина – козацька земля» (600 ст.), «Народні свята», чекаємо на вихід книги «Поезія українського весілля» та збірника «Земля обпалена Чорнобилем» (350 ст.).

Науковці музею віддавна беруть участь у спільних етнографічних експедиціях та конференціях ІМФЕ ім. М.Т.Рильського. Тематичний план музейної експозиції, розроблений відомим дослідником народної архітектури В. П. Самойловичем, затверджений Вченою Радою ІМФЕ, а науковці інституту постійно здійснювали наукові консультації та були членами Науково-методичної ради музею. Тож перехід музею в систему НАН України є юридичним оформленням давнього органічного входження музею як науково-дослідного закладу в систему наукових інституцій.

Науковці обізнані з працями Г. А. Скрипник з питань етнографічного музейництва та проблем українського етносу, її активною позицією у вирішенні проблем музею, захисті від урбанізації його унікального етногенного довкілля.

Щодо пропозицій призначення Павла Федаки на посаду директора музею, то науковці давно мріють, щоб заклад очолив не чиновник, а дослідник народної культури, обізнаний з проблемами вивчення й охорони її пам’яток. А П. Федаку колектив давно знає як колегу, активного вченого, ініціатора законодавчого захисту такої «забутої» категорії пам’яток як етноландшафти. Попередні запросини (з 90-х років) не були реалізовані через певні обставини вченого.

Попередній директор М. С. Ходаківський є автором експозиції «Народна творчість в архітектурі українського села 70-х років ХХ ст.», дослідженнями народної культури не займався. За час його керівництва музей «збагатився» системою неоковирних торгових кіосків, але не встановлено за два десятиліття жодного нового архітектурного експонату, втрачено проектно-реставраційну і будівельно-реставраційну служби, музей увійшов у стан нездатності виконувати свій статутний обов’язок з дослідження і охорони пам’яток, які масово почали входити в аварійний стан, що нині музеєм долається з великими зусиллями.

За такого стану його претензії до повернення на посаду директора не мають жодних морально-етичних підстав, тут застосовуються чинники, з такими підставами несумісні.

Щодо претензій О. Л. Долі очолити колектив музею, то він, за його запевненнями, таких бажань не висловлював. У колективі працював вже два десятиліття. Володіє значними знаннями середовища народних майстрів, виробів художніх промислів, має велику й успішну практику організації етнографічних ярмарків, виставок, проведення фольклорних свят і жодних заперечень щодо його подальшої роботи у цій галузі в колективі не висловлювалося.

Щодо звільнення його з роботи, то це відбулося за його власним бажанням, хоча, спричинилось до цього, певно, оперування його кандидатурою сторонніми щодо музею людьми.

2008 року Указом Президента України музею присвоєно статус Національного, у 2009 році він відзначає 40 років утворення. Національний статус та перебування в системі НАН України, під науковим кураторством провідного етнографа України академіка Г. А. Скрипник відповідають суспільному призначенню музею як закладу наукових досліджень та охорони пам’яток народної культури.

На відміну від «Елены Ткаченко» ми не вважаємо себе «разменной монетой» і не тримаємося за музей заради «непыльной работы», цей музей ми створили, і така оцінка нашої роботи і бажань розвитку музею, є виявом цинізму, і нам огидно, що людина пише про нас, користуючись анонімними кривотолками. Захищати музей краще з відкритим обличчям.

Колектив музею (власноручно):

Верговський С. В.

Свирида Р. О.

Кобальчинська Р. Р.

Щербань С. О.

Орел Л. Г.

Костенко Л. А.

Богданов В. Г.

Таранушенко Т. В.

Зозуля Н. О.

Гайова Є. В.

Громова О. П.

Несен І. І.

Зяблюк Н. С.

Матійчук М. М.

Копйова Д.

Джерело: “Музейний простір України”