5. Відступ

Акція поволі добігала кінця і розпочинався відхід. Польські відділи після боїв відступили в напрямку до Славентина, де на луках чекали фурманки, які відвезли їх аж до . Переслідування не відкрило їх слідів. Українці розпочали відхід у бік Теребінського лісу, але за ними рушило переслідування НКВС.

Вояки ВП не взяли участі у бої у місті. Тривога у 5-му полку оголошена була о 1:00, однак через брак зв’язку та внаслідок повної дезорієнтації щодо намірів атакуючих партизанів, не вирішено піти на активні дії, натомість реакція обмежилася тільки організацією оборони кошар.

Кошари 5-го полку піхоти війська Польського, сучасний вигляд

Тільки біля 2:00 вислано один взвод кадетів (біля 25 солдат) під керівництвом підпор. Мар'яна Флемінга у напрямку місця бою. Його супроводжував поручник Войцех Ярузельский, тоді помічник шефа штабу полку щодо розвідки.

Солдати досить злякано просувались у бік епіцентру наростаючого бою, про напруження якого свідчили відгомін вибухів гранат, неперервний тріскіт автоматичної зброї та зростаюча заграва над центром міста. Горів будинок Уженду Безпеки.

Біля 3:30 майор Соколов у кошарах, зрозумівши, що УП-івці відійшли, вислав на розвідку бронетранспортер з лейт. Соловйовим, з яким поїхали транспортер ВП та група кавалерії. Коли вони доїхали до мосту, побачили відступаючих партизан та відкрили вогонь. Кілька вояків ВіН-у не встигли відійти за річку і укрилися поміж дерев’яними балками, що лежали біля мосту, а коли транспортери подолали міст, то партизани відкрили вогонь та кинули гранату. Замішання, викликане її вибухом, дозволило партизанам відійти за міст. У бронетранспортері був поранений лейтенант Соловйов.

Ось як описує приблизно ті самі події звіт УПА:

«на знак ракети почато відступ. На Холмському мості вбила група «Вовки І» майора НКВД (пізнано по пагонах) та 3-х вояків з ВП. Вони ранили ройового П («Перемогу»). Тут же танкетка затакувала відступаючу групу пор. М («Млота»). Був з нашої сторони вбитий В. (д. «Віктор»), підреф. СБ. Зі сторони «ВіН»-у чотири вбиті та три ранені. Задня частина «ВіН»-у розбіглася і одинцем пізніше пробралася до дому…»

О 7:00 НКВС нарешті отямилося від шоку, спричиненого атакою, та вислало розвідувально-переслідувальні групи у напрямку на Холм, Замостя та Славентин.

У той час, як свідчить звіт УПА:

«найперше відступив відділ «Вовки І», опісля відступили інші відділи і б. СБ. На збірному пункті лишився ще д.Пр., д. Дун і Г., бо не вернула ще б. СБ. Я».

Вже o 7:30 група із 30 енкаведистів з 9 роти під керівництвом лейт. Андріївського на дорозі до Замостя викрила УПА і вступила з нею у бій.

«Коли Я., перейшов , над’їхало кілька авт НКВД та ВП з Грубешова (ворог уже вспів спам’ятатися і зорганізуватися) і обстріляли відділи. В тім місці не доцільно було приймати бою, і дано наказ до відступу в напрямку Теребінського лісу».

Відділ НКВС був однак заслабкий, щоб розбити українські сили, і міг тільки йти їх слідами. На зустріч Андрієвському вирушив ст. лейт. Iванов із 44 людьми, у тому числі, групою ВП, а також долучився на транспортері майор Соколов. Біля 9:00 коло Метеліна совєти розпочали об’єднаними силами наступ на УП-івців, які почали відступати, але раптом зайняли оборонні позиції і привітали наступаючих вогнем. Під шквальним вогнем українців група переслідування почала відступ і аж до 14:00 не розпочинала жодних дій. Тільки о 14:00, після прибуття допомоги у вигляді взводу підофіцерської школи, взводу кавалерії, відділів MO i ВП а також 100 енкаведистів з 3 батальйону 18-го полку розпочали акцію, яка однак не дала жодного ефекту.

Ось як описуються ці події у звіті УПА, підготованому Є. Штендерою:

«2 км. від ліску ворог вже був на віддалі цільного стрілу і почав обстрілювати відступаючу росзтрільну. Відстрілюючись відступлено аж до території лісу. В часі відступу двох наших ранено – одного легко, другого – тяжче. На краю лісу швидко повернено бойовий порядок і прийнято оборону.

Наспіла ворожа танкетка. Наступ відбито, скоростріли на танкетці знищено. Тут також був відділ «Вовки І». В бою було 3 вбитих та три ранених, в тім к-дир. Пр. («Прірва»). Ворог заліг, обстрілював наші становища і не наступав. Відділи почали відв’язуватися. На кінець лишився ще відділ «Вовки» ІІ і ІІІ». Вони відступили коло 200 м в ліс та залягли. За якийсь час зі сторони лісу, в напрямі нашої росзстрільної, почав зближатися ворог, який хотів нас окружити. Ворога підпущено на близьку відстань та прийнято гураганним вогнем. Ворог почав панічно втікати. Наші відділи відв’язалися в іншому напрямі. Бій тривав від 4.20 до 6.30. втрати ворога 32 НКВД і 6 ВП вбиті (подали з «ВіН»-у). наші втрати 3 вбиті, 5 ранених».

Подібним фіаско закінчилася акція переслідування і протягом 29 травня-2 червня. Згідно документам українського підпілля дійшло лише до дрібних сутичок, корисних для УПА.

«29.5. кол. год. ворог дістав підкріплення з Любліна, Холма та Замостя, і почав погоню за відділами, але не попав на сліди. Група Я. («Ясеня»), під командуванням Дун.(«Дунайського») і І («Ікара» – ще одне псевдо «Скоба» – Всеволода Пшепюрського) (вона відходила останньою – авт.) відступила в метеленський ліс. Під лісом хтось почав стріляти. д. І («Ікар»). вислав 4-ох бойовиків в розвідку на колонію, щоб розпитати, що діється довкола. Ворог був уже на краю ліса, і, коли стрільці вийшли на поле, почав по них вогонь. Тут згинуло 2-ох, в тім д. «Горинь». Група відступила до лісу коло діброви, де получилася з частиною відділу Д («Дуди»). По обіді подано, що зближається ворог КБВ (корпус безпеченства вевненшнего з Любліна). Розложено розстрільну. Підпущено ворога на близьку віддаль. На наказ к-дира Д. («Дуди») ворога прийнято гураганним вогнем.

Ворог почав панічно втікати. Відділ відв’язався. Як почало смеркати відділ почав відступати в південний терен. Коло зауважено, що в нашу сторону зближається ворог. Частина відділу залягла, частина ще стояла. Д («Дунайський») почав перекликатися з ВП, питаючи, хто є з ВП. Відповіли, що КБВ «з Любліна» – «А то кто?». «Військо Варевжа, пор. Дунайські» Ворог не сподівався підступу, маширував дальше. Коли ворог підійшов на близьку віддаль прийнято його гураганним вогнем. Ворог панічно втік, лишаючи 10 вбитих. Наші відділи відв’язалися».