4. Атака на Грубешів

Тож, перейдемо до опису самої операції на Грубешів, який у той час був типовим провінційним містечком, де переважали дерев’яні будинки і лише кілька будинків у центрі міста були мурованими. Місто з заходу на схід перетинала широка (більше 20 м) річка Гучва. Центр міста знаходився на південь від річки.

Для українців головною ціллю були – кошари ІІІ батальйону 98-го полку 64-ї дивізії Внутрішніх військ МВС капітана Прокопенка (257 людей) і садиба виселенчої комісії (10 солдат 98 полку 64 дивізії Внутрішніх військ МВС), для поляків – садиби УБ, ППР (Польської комуністичної партії), та міліції. 400-особовий гарнізон 5 полку піхоти ВП був успішно нейтралізований, завдяки наявності в його складі 250 солдат, які належали до конспірації. Поляки провели перед акцією детальну розвідку, проте свою розвідку провела і СБ УПА.

Об’єкти атаки були визначені на планах, які передало УПА ВіН. Згідно звіту УПА це були:

«1. НКВД – 150 люда – квартирує і двох бльоках домів. Обдротовані і підготовані окопи. Стійки від вулиці і від городів поза дротами. (Ці дані різнилися від наших даних про 250 НКВД-истів, які ми дістали на підставі зізнання НКВД-иста, зловленого в бою з УПА 14.5.1946.

2. УБП (Ужонда безпеченства публичного) коло 60 осіб. Будинок мурований, обдротований від вулиці має мурований паркан – висоти 2 м.

3. МО (Міліція обивательська) – до 60 осіб – 2 малі будинки.

4. Штурмівка – до 20 осіб.

5. Охорона коменданта міста (штурмівка) – до 40 осіб.

6. Виселенча комісія – 12 осіб (з пістолями).

7. ВП (Військо Польське) – за містом в кошарах – до 300 осіб.

8. Дім ППР (Польська партія робітнича)».

Інші джерела в якості об’єкту атаки називають ще повітове староство i пошту. Раніш згадувані кошари 5-го полку піхоти та комендатура 32 відрізку ВОП (військ охорони прикордоння) розташовувалися на північному березі у кілометрі від забудови (це були колишні царські кошари, а перед війною кошари другого полку кінних стрільців. Обидві частини міста поєднував міст, який називали Холмським.

В описі дій одного з командирів польських загонів – «Млота» знаходимо, що 26 травня у визначеному пункті зібралися 4 люблінські сотні УПА: ст. серж. Євгена Ящука «Дуди», Семена Приступа «Давида», Василя Краля «Чавса» та боївки СБ.

Керівництво всіма українськими силами прийняв Євген Штендера «Прірва». Вночі УП-івці відмарширували на місце зустрічі з ВіН віддаленого від Грубешова на 6 км.

У звіті Є. Штендери про акцію читаємо:

«Дня 26.5.46. на збірному пункті зібралися відділи і б. СБ (боївка СБ – авт.). К-дир. Б провів перегляд і спільно відсвятковане свято 23 травня. Ніччю перемаршировано на збірний пункт 6 км від Грубешова, де мали бути відділи «ВіН»-у. Стріча з їхньою стежою мала бути , але там нікого не було. Розложено відділи в боєво-оборонному характері.

Командир загонів УПА у Грубешівській операції Є. Штендера «Прірва»

Приготовано кулеметні гнізда. В лісі відділів «ВіН»-у не було. Їх представник приїхав 27.5. рано і сказав, що відділи є в дальших лісах і прийдуть вечором, а в 12 год. приїдуть к-ри «ВіН»-у для обговорення пляну наступу».

Угрупування польських партизан зібралось у тому самому лісі, лише в іншій його частині, де зібралися люблінські партизанські загони під загальним командуванням Казимира Вітриляка «Хеля»-«Друка».

Командирами окремих підрозділів були Стефан Квасневський «Віктор», Чеслав Гайдук «Слепи», Мар'ян Горбовський «Кот», «Каліф» i Генрік Левчук «Млот».

Читаємо далі звіт Є. Штендери:

«Представники «ВіН»-у, офіцери, приїхали фірою на означений час. Представилися: капітан Вк («Віктор») довудца обводу, к-дир їхнього війська, кап. ВР («Вирва») до усталення пляну, пор. М («Млот») – к-дир оперування в місті, пор. Сьлепи – к-дир застав поза містом. Всі вищі, як середнього зросту. Вк. і Вр. вбрані в цивільне убрання, скромно. Пор. М і «Сьлепи» в військових уніформах, убрані скромно. Всі озброєні в пістолі, кап. «Вирва». – ППС, і М. – НКБ».

Тут важливо відзначити, що українські та польські командири були давніми супротивниками. Так, як пише В. В’ятрович, Станіслав Ксьонжек-«Вирва» – комендант Замойського інспекторату ВіН, а два роки перед тим – один із командирів АК, які проводили так звану «Грубешівську революцію». Тоді у березні 1944 р. за наказом командування польського підпілля протягом кількох тижнів було знищено 36 українських сіл. «Нашою метою було спалити та знищити все по Буг і Солокію, – згадував Станіслав Ксьонжек, – щоби не було знаку й сліду, бо як сказав наш один офіцер на відправі «або перестати боротьбу, або змобілізувати більше війська і вдарити, бо зуб за зуб, хата за хату, село за село принесе тільки більші втрати для поляків». Серед українських командирів, вочевидь, були учасники антипольських акцій.

Втім:

«привітання відбулося в приязній атмосфері, взаємно частували себе тютюном. Скликано командирів поодиноких груп, постелено коци та розпочато укладання оперативного пляну. Представники «ВіН»-у представили теренові умовини і розклад ворога. Укладання оперативного пляну передали нашим представникам, кажучи, що не знають нищівної сили торпед і можливості їхнього поцілу. Заявили, що на себе беруть обезпечення поза містом (застави на дорогах – авт.), будуть брати участь в акції, самі хочуть нищити УБП, роззброїти МО, знищити ППР, і дадуть провідників по всіх інших опірних пунктах ворога. Гарантували, що ВП не візьме участи в бою в жодним випадку, а буде сидіти тихо. Проектів було багато, представники «ВіН»-у займали становище більш пасивне. Врешті укладено поверховий плян акції. К-дир Пр. («Прірва» – авт.) з к-рами відділів УПА встановили подрібний плян акції на НКВД, розміщення застав і інших бойових груп, і передано це до дискусії, що й прийнято. На УБП призначено ще одне технічне звено з торпедами.

Підвідділи УПА в силі:

120 осіб плюс 2 технічні торпедні звена плюс 30 люди резерви – наступу на НКВД.

15 люда, боївка Я («Ясеня»; Володимира Мельничука к-ра боївки СБ у надрайоні «Лиман») – обстріл з крила. К-дир наступу – Пр. («Прірва»)

Боєва група «ВіН» – 25 люда плюс наше техн. торпедне звено на УБП – К-дир пор. М («Млот»).

МО роззброїть «ВіН» сам.

Виселенча комісія – 20 люда – б. СБ, к-дир О («Охрім»). (наші).

Приватні мешкання урядовців («асів» – у т.39 ЛУПА) з УБП – 10 з «ВіН»-у, 2 – наших.

Знищення пошти і застави (навколо міста), щоб нас не окружило НКВД – боївка Х («Хоми»).

Відділ к-дира Б. («Багряний») – (забезпечення) від ВП.

і спалення – «ВіН» в числі 25 люда (узброєні в 15 кулеметів (як вони заявляли)).

Застава від Холма – – 25 люда «ВіН», (15 кулеметів)

– «ВіН» – 20 люда, (10 кулеметів).

– 20 люда «ВіН», 10 кулеметів.

Дрібніші застави – «ВіН».

Подано боєві клички і боєві завдання поодиноким групам. Встановлено час наступу. Починає мала група, яка атакує НКВД. Враховано всякі евентуальності (можливості – авт.). З нашої сторони – к-дир акції Пр. («Прірва»), з польської сторони – кап. Вк («Віктор»).

Після цього представники ВіН від’їхали до своїх частин, а командири підзагонів УПА з планами Грубешова відпрацьовували плани атаки зі своїми підлеглими.

Деякі подробиці щодо розподілу українських та польських сил в атаці на Грубешів подає також «Скоб» – Всеволод Пшепюрський – працівник окружного СБ, який під час нападу на Грубешів виконував обов’язки командира боївок СБ:

«Піддвіділи УПА й БСБ одержали такі завдання: Будинок НКВД – командири «Громовий», «Дуда», «Давид», «Чавс» і «Сушко» з двома торпедниками. Поручникові «Млотові» призначили будинок УБП. Запитаний, як він думає його зліквідовувати, відповів, що візьме його штурмом. Коли йому доказувано про труднощі його пляну, як рівнож можливість невдачі, він сказав, що він вірить у поводження (успіх – авт.) його штурму, бо він має за собою вже кілька подібних акцій. А тепер тим більше певний цього, (б)о йому приділено до помочі одну нашу групу з торпедами».

Будинок виcеленчої комісії – БСБ ІІ – командир «Остап», Пошта, – БСБ ІІІ, «Олег». Застава на мості від кошар ВП – БСБ І, к-р «Багряний». Надрайонова БСБ, к-р. «Ясень» –застава на вулиці, яка йде з півночі на південь і виходить напроти НКВД і забезпечення паралельної вулиці, при якій міститься НКВД. Рівночасно забезпечення цих вулиць при помочі ПТР-а перед евентуальним рухом танкетки. Відділи АК одержали будинки УБП, ППР і МО. Вони рівнож мали держати застави на шосах: Грубешів-Володимир і кошар (казарм ВП)».

«Перед заходом сонця прибули відділи «ВіН»-у, зайшли на поляну, де була наша збірка, і дістали команду «свобідно».

«Посідали та курили. Веселі, убрані в військові уніформи ВП чи шиті з дреліху. Виглядали репрезентативно. Наші відділи вже також мали «свобідно». І між стрільцями нашими та ВіН-у почалася розмова, пізнавали себе, оповідали про минулі стрічі – коли ми ще були ворогами. Варта підмітила, що зовнішній вигляд відділів «ВіН»-у був більше репрезентативний, як наших».

Питанню зовнішнього вигляду українські стрільці приділяли особливу увагу. Так, стрілець Федір Іванойко жартував, що поляків тоді називали «дзядами», тобто обірванцями, бо вони виглядали гірше за українців. Хоча, насправді, партизани обох сторін за зовнішнім виглядом були один одного варті.

Продовжує Є. Штендера:

«З польським відділом прибув політичний референт з Варшави – П.О.»

Це був «Остоя» – шеф пропаганди Люблінської округи (воєводства) ВіН-у. У спогадах «Скоба» знаходимо такий опис його постави:

«Він зокрема заявляв, що приїхав для впорядкування відносин поміж обома організаціями «ВіН»-у і нашою на тих теренах. Звернув увагу, що треба також упорядкувати співпрацю на Підляшші, так як є нав’язана тут. Сказав, що вправді обі організації між собою на Підляшші співпрацюють, але це має локальний характер, і собі не перешкоджають…»

Штендера Є.:

«Кілька хвилин спочинку. Останні накази. Відділи «ВіН»-у як розпізнавальні знаки насадили на рукави приготовані попередньо червоно-білі опаски. Наші стрільці зробили опаски з хустинок (білі). Відійшли. Перед Грубешовом остання розвідка – в місті спокій, ніхто нічого не сподівається».

Як з’ясував М. Зайончковський (2016), акція на Грубешів на кілька десятків хвилин випередила спільну операцію МВС та УБ проти самих партизан, її було призначено на 28 травня о 3 ранку. Для цього день раніше до міста з Любліна було перекинуто підкріплення – три вантажівки війська на чолі з майором Соколовим – начальника штабу полку. Вже від 25 травня агентурна сітка УБ повідомляла про концентрацію УПА в Теребінському лісі. Цю інформацію УБ передало до 98-го полку МВC. Тож керівництво останнього, вислало до навколишніх з лісом сіл свого агента, після чого запланувало провести протипартизанську операцію.

27 травня 1946 р. біля опівночі партизанські загони увійшли до Грубешова. Загалом, якщо враховувати і тих партизан, які безпосередньо атакували місто, і тих, що забезпечували пости на під’їзних дорогах, загалом у акції взяло участь біля 450 солдат УПА, ВіН та боївок СБ.

«Напад здійснила банда, яка налічувала біля 300 людей, озброєних переважно автоматичною зброєю: ручні кулемети, кілька станкових кулеметів та торпеди» – вказував у рапорті шеф військ охорони пограниччя до командування ВП 4 червня 1946 р.

«Організація нападу була добре спланована та реалізована…З метою досягнути свободи дій частина банди була перевдягнута в мундири польського війська з червоно-білими опасками на рукавах та літерами ВП, встановила 5 ручних кулеметів на мості, відрізавши таким чином від міста кошари 5 полку піхоти та 32-го відрізку військ охорони пограниччя, а після цього відрізала автоматичним вогнем з головних напрямків та торпедами будівлю, яку займав батальйон Червоної армії, не даючи йому можливості швидкого реагування. Друга частина банди в мундирах Червоної армії, Війська Польського та цивільному одягу з білою опаскою на рукаві на умовний знак, а саме «вибух торпеди» заскочила до міста, здійснюючи напад на будинки УБ, ППР, ППС та МО, а також пошту та радіостанцію, знижуючи там міський та заміський телефонічний зв’язок, а також радіозв’язок. Вибухом торпеди о годині 1.20 28.05.46 були підняті по тривозі 5 полк піхоти та 32-й відрізок військ охорони пограниччя, які одразу зайняли оборонні позиції в районі свого розташування. З метою розвідки ситуації о год.1.45. були вислані патрулі 5 полку піхоти та 32 відрізку до міста. В слід за патрулями вирушив панцерник полковника Якля, який перебував по службі в штабі 5 полку. Після отримання даних про напад полк. Якло, командир 5 полку піхоти та командир штабу полка Червоної армії організували групи переслідування, ангажуючи частину люди до боїв у місті, допомоги Безпеці та гасіння пожеж у місті».

Натомість у звіті Є. Штендери читаємо:

«Всі боєві групи увійшли непомітно в місто. Ворожі варти погано пильнували і ніхто нічого не сподівався, в місті зловлено 5 вояків МО і придержано (група «Вовки І»)».

У польському описі атаки читаємо, що першим відділився український відділ, який мав здобути виселенчу комісію і зайняв свої позиції. Де знаходилася виселенча комісія? Як нам підказав Є. Кшижевський, будинків комісії було два: один знаходився на вул. 3 Maja і наразі вже не існує (), а другий – на . Проте в 1946 р. тут, імовірно, стояв попередній дерев’яний будинок.

Сучасний будинок на вул. Kilińskiego 4 у Грубешові. Фото 2013 р. Тут розташовувався попередній будинок виселенчої комісії, який невдало штурмували повстанці з боївки СБ УПА

Є. Кшижевський підтвердив, що головною метою атаки українців був саме будинок на вул. Kilińskiego. Тому боївка СБ від’єдналася від інших партизан і підходила через .

Інші ж відділи перейшли через і увійшли до міста, де відбулося розділення. Відділи УПА, які мали вдарити на НКВС і цим розпочати операцію загалом, а також відділ поручника «Млота», що керувався на будинок УБ повернули на сучасну вул. Partyzantów і вийшли на визначені позиції близько 40 м від кошар НКВС та близько 30 м від їх комендатури.

Трохи інакше описує вихід під НКВС звіт УПА:

«Відділи прийшли на призначене місце багато пізніше, як було передбачено (12,5 год.). До того провідник «ВіН»-у, який проводив в означене місце групу «Вовки І» помимо кількакратного пояснення, де мав завести, завів її в таке місце, де грозив сильний обстріл ворога і своїх (група мала почати наступ). Група хотіла перейти з гори на призначене місце, але це було неможливо, зайняла більш вигідне місце, початок год. 1.30».

Комендатура та кошари НКВС розташовувалися у дворику Де Шату, вул. 3 Maja

Будівлі НКВС було взято УПА у напів-оточення з півночі, заходу та півдня. Ось як описує це звіт УПА:

«НКВД: група УПА підсунулася під самі дроти, а деякі і в окопи НКВД. Поставлено торпедник на становищі. Наші становища були розложені півколом довкруги НКВД. Друга група, два рої. Була з півночі (не згідно з пляном) . Один рій, як охорона торпед, перед штабом НКВД, другий на становищах, на яких мав бути Яс. Перша торпеда вдарила в будинок, де було військо НКВД… Будинки НКВД вкрив пил з розірваних торпедою мурів. Другу торпеду пустив стрілець В та бунчужний – «Вовки ІІІ» – також цільна. Ще пущено 4 торпеди, з цього дві цільні. Частина НКВД вибігла на становище з південної сторони та відкрила вогонь з двох «Максимів» і іншої зброї, але їх одразу знищено перехресним кулеметним вогнем, гранатами і «гарлачем» (той самий наствольний гранатомет). В кінці стріляв лише один «Максим», але його становище було призначене на обстріл другої, східної частини терену, і через погане поле обстрілу, не робив жодної шкоди нашим відділам. Північна група (к-р «Громовий – «Вовки»-І) лише зауважила, як деякі НКВД-исти втікали на схід, у місто. Другий рій, з віддалі 30 м (кулеметник С. «Стець») обстрілював втікачів з будинку УБП. Два впало, три повернулося назад. Незабаром НКВД почало пускати ракети з міста. Як ми довідалися опісля в місті було коло 20 авт ЧА (Червоної армії), які верталися десь з Німеччини (як з’ясувалося, потім гарнізон вантажної колони не поспішив на допомогу НКВС, а тільки зайняв оборону біля свого вантажу). Бій тривав коло 1.30 години. Як почало світати дано знак до відступу».

Необхідно відзначити, що пуски снарядів у будівлю НКВС відбувались, як з його північного боку (саме вони розпочали атаку), а також і з його південного боку. Так, із цього боку, як оповідав командир под. «Вовків ІІ»-«Дуда»:

«від сторони будинку де він був зі своїм підвідділом, пущено також одну торпеду, яка мала потрапити і один з будинків НКВД. Большевики мали пускати ракету за ракетою зі стріху, через кришу будинку».

Згадує «Давид»:

«По тих всіх церемоніях зроблено збірку до від маршу. До кожного нашого відділу був призначений один тереновий від польської сторони. Ми вирушили в дорогу починало смеркати. Зайшли до Грубешова від с. Богородиці (З заходу, а потім до Холмського мосту – авт.). Я разом з к-ром «Дудою» та «Чавсом» мали наступати на будинок НКВД з південно-західної сторони, від сторони річки. К-р. «Дуда» мав зайняти становище від улиці і обстрілювати вздовж по дверях, коли б вороги хотіли вискакувати на вулицю. Я зайняв становисько направо від него. А від мене направо зайняв к-р «Чавс», окружуючи огород півколом від річки. Становища були дуже невигідні, бо яких 40-50 м. від будинку огород спадав остро вділ. Так що не було доброго поля обстрілу. Огород був обведений навколо колючим дротом.

Ми тихенько підсунулись під дріт та піднесли «торпеди» та станки для «торпед». Підходити близько було дисть тяжко, бо доходячи до огороду НКВД треба було перелазити через дріт, котрим був відгороджений військовий огород. Як перетягались ми станок через дріт, почув стійковий та закричав «Кто ходіт?». Ми притішились на часок та підходили дальше. Розложивши відділ під дротом, я зі своїм бунчужним «Шпаком» та «Володєю» підсунули «торпедник» під сам дріт і вложили в нього торпеду, чекаючи на вибух торпеди з противної строни будинку (з півночі – авт.), що було нашим умовленим знаком до стрілу.

За якихось 15 хвилин зашуміло-загуділо, «торпеда» вибухла, вдаряючи в будинок з противної сторони. Я дав наказ «Володі» пускати «торпеду». «Володя» кричить: «Не можна пустити, бо якийсь файталапа, йдучи перервав дріт! Бо торпеда мала бути пускана електрикою. «Володя» ріже кавалок шнура бікфорда. Хоче запалити. Шнур не хоче горіти. Бунч. «Шпак» каже: «Дай я запалю!». Я лежачи з «Володею» близько «торпеди» даю наказ: «Вогонь по вікнах і дверях!», не зважаючи, що «Шпак» бавиться в «монтера». В тім часі страшний шум і гук. Мене щось відкидає в бік, та хтось мене придавив до землі. Стріпуюсь, а то «Володя» лежить коло мене та каже: «Я раньон». А «Шпак» сміється, кажучи до «Володі»: «Бач, я ліпший майстр як ти, бо «торпеда» пішла прямо в середину будинку.

І справді. «Торпеда» вцілила в середину будинку, так як я з «Володею» вимірив. Світла в вікнах погасили й чути було, як бляха і цегла загуркотіли, падаючи додолу. В тім часі зачинають грати два ворожі «Максими» по наших становищах та більшовики повзучи зачинають підсуватись під наші становища та кидати гранати, котрі тріскають кілька кроків перед нами. Я дав наказ ройовому «Крукові» брати «гарлач» та бити гранатами по гніздах «Максимів», а стрільцям – по тих ворогах, котрі підсувались під нас. По кількох гранатах один «Максим» затих. Бив тільки один. Огонь нас не разив, бо він, ховаючись у яму, бив зависоко, так що кулі летіли понад нами. Одна граната вцілила в саме вікно, бо чути було як скло посипалося на хідник, лямпа загасла. А з других вікон зачали вискакувати вороги. Стрільці завзято били по вікнах і дверях. «Шпак» бігав як скажений від становища до становища та кричав: «Бий проклятих! Аво, лізе чортів син!». Та сам стріляв безупинно, навіть не зігнувшись, не зважаючи, що ворожі кулі його цілком освітили, а листя з корчів облітало разом з галузками».

У польських описах можна прочитати, що одну з пускових установок «торпед» та кілька гранатників малого калібру було розставлено перед НКВС, а другу пускову установку поставлено за 20 м. від будинку УБ на даху крамниці кооперативу «Spółem», де позиції зайняли кілька солдатів з відділу «Млота», які мали проводити обстріл поверхів будинку УБ.

Як з’ясував Є. Кшижевський, перша позиція для «торпед» розташувалась , звідки і могла стріляти у бік НКВС. Друга позиція була розміщена .

Пускову установку для німецьких снарядів винайшов чотовий УПА, уродженець Полтавщини Гриць Руденко (псевдо «Сушко»), для запуску використовувався електричний струм, або… підпалена солома.

Про точність наведення снарядів говорити не доводилось, їх використання мало за мету не стільки завдати фізичної шкоди ворогові, як залякати. Учасники бою згадували:

««торпеди» летіли з пронизливим ревом літака, залишаючи за собою вогняний слід, як у комети. Власне, постріл першої торпеди з фронту у будинок НКВС і розпочав акцію. «Скоб» так описує дії артилериста «Сушка»: «Першу торпеду пустив я (йдеться про «Сушка») в кошари (казарми) НКВД. Торпеда попала в середину. Перед випущенням торпеди в будинку було світло, та видно було, що всередині кімнати робиться. Отже, я бачив, як двоє большевиків милось, а пізніше убирались. По вибуху торпеди я не бачив вже жодного світла, ані людей в кімнатах».

Наскільки були пошкоджені будинки НКВС після нападу? «Скоб» пише:

«Один з поляків, який був під час акції в Грубешові, повідав: «(в оригіналі транслітерація з польської, тут подаємо у перекладі): – Я є солдат, бився на фронті під час Першої світової війни, але такої стрілянини не чув, ані у бою такого не бачив. Будинок НКВС розвалений аж до фундаментів. До розбитого будинку совєти нікого не пускають. До цього на рогах будинку було тільки по одному вартовому з карабіном на плечах. А тепер стоїть два з карабіном готовим до пострілу. Обидва будинки в розвалинах. Витягають трупи». «Остап» говорив мені, що неофіційно розвідка подає, що мало впасти в кошарах 80 більшовиків, правдоподібно теж генерал НКВД, який був якраз приїхав до Грубешова. З тієї нагоди мала бути забава в НКВД. Така забава в ніч з 27.5 на 28.5 була».

А ось що пише «Нерв» – Є. Штендера:

«В НКВД поцілило три торпеди (малі). Розбили частину камениці, де був штаб, частину камениці, де було військо НКВД і конюшню, чи частину гаражу. Будинок один і другий здемольований – не було вікон повилітали двері. Частина обвалилася… Ці відомості я дістав від поляків, які мешкають в Гр(убешеві)».

Головною метою польських партизан було УБ (), адже бійці ВіН-у прагнули визволити своїх ув’язнених колег.

Ось як описано атаку УБ у рапорті УПА:

«УБП: з гуком першої торпеди група М («Млота») з б.СБ. В. почала наступати на будинок УБП. Затаковані втекли нагору, де їх нищено кулеметним вогнем, решта втекла з камениці, інших знищено всередині. Будинок здобуто наступом. Випущено везнів (в’язнів -авт.), а будинок з актами спалено. АК-івці билися дуже добре».

А ось спогади Скоба про це ж:

«Про ліквідацію будинку УБП я чув з оповідань Л. «Левка» і «Ясеня», які були при тім. УБП був призначений відділові АК, пор. «Млотові». Будинок цей було взято штурмом. Перед початком акції АК-івці обставили його кругом. Це робили спритно. Ззаду УБП були якісь понімецькі бараки. В одну мить були вони на даху бараків з кулеметами.

Коли почалась акція, АК-овці обстріляли будинок. Однак група, яка йшла до штурму збилась в купу на площі, рівній мов «стіл», яка дуже добре могла бути обстрілювана большевиками з будинку НКВД. Тоді «Левко», який був одинокий з наших людей при групі, кликнув: «Розбіць сен!», а коли побачив недисциплінованість групи, кликнув» «Ясень», давай своїх людзі!».

Друг «Ясень», який зі своїм БСБ забезпечував вулицю від НКВД, кинув ще свій рій на УБП. В однім моменті, разом з АК розбили якусь прибудівку коло будинку, висадили двері і д. «Левко» перший вбіг до середини. Залога «безпєченства» вийшла на поверх. Наші стрільці роззброювали «ресортівців». Але АК-овці з насолодою стріляли їх. При цьому кричали: «Ти с…с…, комуніст. Вчорай за мной стшелялесь. Маш тобі!». Бо: «То ти мне забралесь ЛьМГ». АК-овці показали тим, як сильно ненавидять червоних. Так вистріляно усіх, що буди в будинку УБП. Застрілили рівнож одну з секретарок (за іншою версією це була одна з ув’язнених). 25 в’язнів, які були в льохах звільнили. При очищенні будинку з в’язнів, – будинок підпалено зі середини. Три торпеди, які важко було з поворотом забрати вкинено у вогонь. Вони одна по одній вибухали. Будинок УБП цілий зруйнований. Зі сторони нашої і АК не було втрат».

Зауважимо, що, як нам розповів Є. Кшижевський, до будинку УБ, який, як вже було сказано, був оточений 2 м огорожею з колючим дротом, партизанів пропустив охоронець Васильчук, який потім відійшов з партизанами. Та він мав родину, то просив, щоб його побили, і повернувся. Втім, це не врятувало його від радянського табору.

Окрім того, у свідченнях учасників нападу немає єдності і щодо спалення будинку УБ. Дійсно на зробленому після нападу фото ми можемо побачити цей будинок вигорілим зсередини.

Втім, Є. Кжижевський у розмові з «Хелем» з’ясував, що повстанці не палили цього будинку. Можливо, вцілілі УБ-еки зі страху перед своїм керівництвом самі його спалили для того, щоб продемонструвати, які страшні були ті партизани, і виправдати свою безпорадність проти них.

Сучасне фото колишнього будинку УБ у Грубешові

Згідно даним М. Зайончковського (2016), в будинку УБ було звільнено 22 в’язнів, серед них 5 українців.

Боївка СБ УПА здійснила дві атаки нa виселенчу комісію, які однак не вдалися. У цьому випадку підвели повідомлення розвідки, які стверджували, що охорона комісії має лише пістолети – у реальності ж вона була озброєна автоматичною зброєю. Необхідно відзначити, що СБ у регіоні очолював Леон Лапінський, псевдо «Зенон», референт СБ Холмської округи, який після захоплення у полон радянськими органами став зрадником і керівником легендованої мережі ОУН у Польщі. Безпосередньо у нападі на Грубешів «Зенон» участі не приймав.

У повстанському звіті повідомлялося:

«виселенчої комісії не знищено, тому що там була сильна охорона з кулеметами, і вона не дала доступити до будинку. А розвідка «ВіН»-у донесла неправдиві відомості (з пістолями)».

Ось як описує атаку виселенчої комісії «Скоб»:

«Дім виселенчих комісарів приділено БСБ під ком. «Остапа». Польська розвідка подавала, що виселенчі комісари озброєні тілько в «панську бронь», це в пістолі. Охрона комісарів – 15 совєтів. Стійка стоїть день і ніч перед будинком. Будинок обгороджений високим парканом. Десять хвилин перед початком акції погасили світла в будинку. «Остап» обставив будинок стрільцями. Через паркан нам можна було перелізти. Бо стійковий стояв біля дверей. Він і так зауважив якийсь рух, бо кілька разів повторив: «Кто шляєтся». Коли почалась акція, БСБ відкрили вогонь. Однак сей час посипались на них стріли з кулемета та автоматів, з вікон. Виселенчі комісари були значить озброєні «по зуби».

Натомість «приміщення ППР () знищено, забрано документи, зліквідовано кілька працівників, що там були». У спогадах «Скоба» дізнаємося, що «Будинок ППР мали забрати АК-овці. З оповідання поляків цивілістів (цивільних) і наших стрільців-очевидців, виходить, що будинок ППР цілком здемольований (розгромлений), а присутніх в будинку постріляли».

Будинок на вул. 3 Maja 32, де розташовувався відділ ППР, було розгромлено партизанами. У радянський час на ньому висіла дошка на честь застрілених партизанами партійців. Наразі помітне лише її місце

Щодо атак на об’єкти МО, яких план передбачав кілька, в нас немає певності, які саме об’єкти малися на увазі. Як свідчить план складений УБ після атаки, напевне було атаковано два будинки МО на вул. Górna. В описі плану атаки зробленому УПА дійсно фігурує «МО (Міліція обивательська) – до 60 осіб – 2 малі будинки». Проте наявно ще два об’єкти: «Охорона коменданта міста (штурмівка) – до 40 осіб» та «Штурмівка – до 20 осіб».

В описі нападу знаходимо інформацію, що після першої години ночі розпочалася також атака на комендатуру MО. Імовірно, йдеться про об’єкт, який в описі УПА носить назву охорони коменданту міста (штурмувки). Цей об’єкт розташовувався . Даний будинок не зазначено на мапі складеній УБ після атаки.

Партизани атакували також комендатуру MО по суч. вул. Partyzantów 14

.

У польському описі читаємо:

«ВіН-овці вдерлися до середини будинку, але міліціонери що знаходилися на першому поверсі одразу відкрили вогонь, а за хвилю почали їх підтримувати інші міліціонери згори. В кінці кінців опановано перший поверх, проте функціонери МО закидали партизанів гранатами, змушуючи їх до відходу. За хвилю наступила друга атака і ситуація повторилася – партизани знову захопили перший поверх, після чого закидані гранатами відступили. В третій атаці членів ВіН підтримали УП-івці і, коли міліціонерам забракло гранат, партизани почали вдиратися на сходи. В цій ситуації комендант дільниці віддав наказ на контратаку (згідно єдиному свідченню що зберіглося – коменданта MO Станіслава Ржонда), після якого партизани відступили в наступний і останній раз. Повітова комендатура MO не була здобута».

Звіт УПА повідомляє коротко «МО не розроблено».

У звіті «Скоба» також читаємо:

«Незадовго (після атаки на виселенчу комісію – авт.) надійшла група АК, яка мала здобути будинок МО, вона сказала, що вже давно був сигнал до відступу».

Поряд з описом атаки на комендатуру МО, знаходимо інформацію, що одночасно з атакою на неї, відділ пор. Чеслава Гайдука «Слепого», згідно плану, оточив будинки МО. Тут йдеться якраз про два будинки на вул. Górna.

Обидва ці будинки збереглися до нашого часу. Перший з цих будинків стоїть на . Другий будинок МО має адресу . Обидва будинки з підписом МО зазначені на мапі складеній УБ після атаки, як взяті в кільце партизанами.

Перший з будинків МО по вул. Górna 13. У глухій стіні, що на фото, знаходилася амбразура

Другий будинок МО, вул. Górna 7

Партизани обстрілювали вікна та двері і не випускали нікого назовні.

Наявна інформація, що партизани також атакували будинок колишнього магістрату, а потім в’язниці, в якій розміщувалися додаткові сили карального апарату, на суч. . Можна припустити, що це і є третій об’єкт пов’язаний з МО, що згаданий в початкових планах партизанів – Штурмувка з 20 особами залоги. Проте на мапі складеній УБ на цей об’єкт не зазначений.

Наразі у цьому будинку ресторан «Magistrat»

Також повстанці, навідалися до . Цей будинок показаний на мапі атакованих об'єктів складеній пізніше УБ.

Житловий будинок УБ на сучасній вул. Narutowicza 5

Атаковано було також повітове староство Проте на мапі складеній УБ після атаки атака на нього не зазначена, хоча сам об’єкт показаний.

Повітове староство на розі сучасних вул. 3 Maja та вул. Dobrzańskiego. Стан на 2013 р.

Партизани також опанували та знищили . Ось як про це пише «Скоб»:

«Пошту мала знищити одна наша група. На жаль, вона не мала досвіду, як нищити пошту. Централі отже не здемольовала, забрала 4 радієві апарати, втім один надавчовий (передавальний). Але їх мусила залишити в ліску недалеко Грубешова з причини обтяження та швидкого маршу. Каси не могла розбити, бо була вцементована. Пошту, яку забрали також не довезли, бо підвода, на якій вона була обстріляна панцирним автом большевицьким на шосі Грубешів-Вербковичі вивернулась і її залишено».

Як зазначає М. Зайончковський (2016) під час боїв у місті згоріло 6 житлових будинків. Від торпед постраждали також будинки ППС, КП ППР та повітового староства. В будинку ППР було вбито 2 активістів Союзу боротьби молоді (Związku walki młodych).

Загалом бій у місті тривав півтори години, окрім знищення будинків, партизани знищили автотранспорт окупаційних установ.

Грубешівська пошта на вул. Pilsudskiego 7. В 1946 р. вона також розташовувалася тут