1. Грубешів впродовж століть
Для того, щоб зрозуміти контекст, в якому пробігала Грубешівська операція 1946 р., коротко ознайомимося з історією Грубешова у контексті польсько-українських стосунків. Грубешів належить до найдавніших міст Холмщини. Перші повідомлення про це місто відносяться до середини ХІІІ ст. У Галицько-Волинському літописі під датою 1255 р. з’являється згадка про князя Данила Романовича, який вполював у цих околицях багато кабанів і, дякуючи Богові, молився тут до св. Миколи, напевне, у церкві, посвяченій йому:
«Коли ж він їхав до [города] Грубешова, то убив шість вепрів: і сам ото він убив їх рогатиною три, а три — отроки його, і дав він м’яса воям на дорогу. Сам же він, помолившись святому Миколі, сказав воям своїм: «Якщо навіть будуть татари, хай не ввійде страх у серце ваше». І вони сказали: «Бог нехай буде помічником тобі. Ми сповнимо повеління твоє» (Літопис Руський).
Імовірно, ця церква стояла на узвишші понад р. Гучвою, де в 1795-1828 рр. збудували греко-католицьку церву св. Миколая (яка була певний час православною церквою, а наразі діє як костел св. Станіслава Костки). До-речі саме тут зберігається оригінал вивезеного з Сокаля (спочатку до краківського костелу бернардинів) образу Сокальської Богородиці. Увагу в околицях церкви привертає також старовинний кам’яний хрест XVIII ст.
Ікона Матері Божої Сокальської з санктуарію у Грубешові
Те, що на острові, оточеному рукавами Гучви, існувало давньоруське місто, підтверджується також знахідками кераміки, датованої ІХ-ХІІ ст., зробленими поблизу церкви св. Миколая. Грубешів розташовувався в найбільш давньому домені Волинської землі – на території т.з. Червенських городів, імовірно, являючи собою поруч з розташованим кілька кілометрів на схід городищем Волинь, один з найважливіших пунктів на торговому шляху з Русі до Завихосту – так званої Лядської брами (див. ) і далі до Кракова (див. ). Ще більше значення Грубешів отримав після знищення 1240 р. Волиня татарами. Під пануванням галицько-волинських князів місто знаходилося до початку XIV ст. Остаточно Польща приєднала його в кінці XIV ст. В 1400 р. Владислав Ягайло надав місту магдебурзьке право. Розвиток міста гальмували татарські напади, втім, завдяки прихильності польської влади та привілеям місто відроджувалося. Ян Длугош в своїх Хроніках називав Грубешів містом більш рухливим та багатолюдним за центр регіону – Холм.
На місці існуючого з XIII ст. городища (про яке бракує будь-якої інформації) було збудовано замок старости (), який був досить репрезентативний, бо пам’ятає візити монархів. Тут неодноразово бував Владислав Ягайло. Під містечком відбулася вирішальна битва між ним та Свидригайлом, який претендував на Галичину та Поділля. Битва закінчилася поразкою Свидригайла. 1450 р. Казимир Ягеллончик, допомагаючи розвитку міста, наказав усім, хто мандрував з Русі в Малопольщу, Сілезію чи Великопольщу вибирати дорогу через Грубешів. У XVII ст. в містечку існували три церкви та три костели. Замок був оточений валами та ровами та мав дві брами. Староство Грубешівське було ласим шматочком для шляхтичів. 1588 р. його прийняв майбутній польський полководець Станіслав Жолкевський, відомий не тільки перемогами над москалями і турками, але і сумнозвісною різаниною українських повстанців на р. Сулі біля Солониці. По Жолкевському Грубешовом володів польський король Владислав IV Ваза. Під час підготовки війни з Туреччиною тут було накопичено значні сили, що вичерпало ресурси міста. Хвиля визвольної війни Б. Хмельницького докотилася до Грубешова, зважаючи на що був дощенту зруйновний грубешівський замок.
Потім місто палили шведи і війська Юрія Ракоці (разом з корпусом київського полковника Антіна Ждановича) під час потопу. Після захоплення Кам’янця-Подільського турками під Грубешовом в околицях Ян Собеський розбив татар. На початку XVIII ст. містечко зазнало руйнувань під час Північної війни. Необхідно зазначити, що на мапах XVII-XVIII ст. до 1802 р. місто носило назву Рубешів (Rubieszów). Внаслідок першого поділу Польщі Грубешів опинився під австрійським пануванням, під яким перебував до 1809 р., коли відійшов до російської імперії. Місцеві українці брали участь у січневому повстанні 1863 р. У 1915 р. під час Першої світової війни православне українське населення було примусово евакуйоване в глиб Росії, що суттєво знелюдніло містечко і околиці. 1918 р. Грубешів формально увійшов до Української Народної Республіки, але влада УНР його фактично не контролювала. У серпні 1920 р. тут точилися бої проти радянських загарбників. У жовтні 1920 р. до гарнізону в Грубешові був приписаний 2-й полк кінних стрільців, в якому служило багато українців. 1 вересня 1939 р. вони воювали у складі Волинської бригади кавалерії під Мокрою.
Друга світова війна розпочалась у Грубешові 14 вересня 1939 р., коли німці атакували місто з двох боків. 23 вересня німців витіснили радянські частини. Втім, на початку жовтня німці повернулися. Розпочалася тривала гітлерівська окупація, під час якої українсько-польські відносини різко загострилися. Зауважимо, що після атаки на СРСР на терені міста також було влаштовано табір для радянських військовополонених.