2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Церква св.Параскеви П’ятниці
Церкву споруджено в кінці XII – на початку XIII ст. посеред чернігівського торгу на посаді й освячено на честь св. Параскеви П’ятниці, покровительки торгівлі. Ймовірний автор – Петро Милоніг. До 1786 р. церква була соборним храмом П’ятницького жіночого монастиря.
Будівля зазнала чимало руйнувань і перше з них – 1239 р. під час нашестя монголо-татар. Перебудована 1670 р. У 1690-хроках за участю видатного українського архітектора І.Зарудного на західному й східному фасадах побудовано барокові фронтони, а над банею – багатоярусний верх. Кардинальні зміни відбулися під час відбудови церкви після пожежі 1750 р. та в XIX ст., коли до неї прибудовано бічні вівтарі, а в 1818 – 1820 рр. за проектом А.Карташевського – ротонду до західного фасаду. Церква перетворилася на семибаневу. Знову була зруйнована під час Другої світової війни. У 1943 – 1945 рр. проведено консерваційні роботи, а в 1962 р. завершено реставрацію в гаданому первісному вигляді за проектом П.Барановського з використанням методу анастилозу.
Пам’ятка розташована у сквері поблизу центрального майдану міста і є його архітектурною домінантою.
Храм – мурований, хрещато-баневий, вежоподібний, чотиристовпний, триапсидний, тринавовий, однобаневий. Середня нава вдвічі ширша від бічних, завдяки чому всі фасади завершуються трилопатевими кривими закомар. Високо піднятий підбанник спирається на ступінчасту систему циліндричних склепінь.
В інтер’єрі домінує висотно розкритий до зеніту простір центральної дільниці (висота – 27 м). Храм має двоярусні хори, хід на які знаходиться в товщі західної стіни.
Стіни – цегляні, непотиньковані. Позакомарні дахи укриті покрівельною сталлю по кружалах.
П’ятницька церква – це найвище досягнення останнього, передмонгольського етапу розвитку архітектури Київської Русі.
В.В.Вечерський
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 296 – 297.