Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1966 р. Історія українського мистецтва

Найкращою будівлею Придніпров’я кінця XII століття і одним з найвидатніших зразків давньоруського будівництва є П’ятницька церква в Чернігові. Точна дата спорудження церкви невідома. Але характер архітектури і техніка будівництва дають підставу віднести її побудову до кінця XII – початку XIII століття.

П’ятницьку церкву було збудовано на чернігівському посаді біля торгу, серед строкатих дерев’яних міських будівель,

З якими гармоніювали і ошатна архітектура, і стрункі пропорції. Хоч за планом це чотиристовпна хрестовокупольна споруда, архітектура її різко відрізняється від архітектури культових будівель Чернігова попередніх часів. Фасади завершуються не півкруглими закомарами, а стрімкими трилопатевими фронтонами. Постамент під барабаном переходить у складну композицію трьох ярусів ступінчастих склепінь. На них стоїть високий барабан з півсферичним куполом. Стрільчасті форми арок та вікон пов’язані з пірамідальною композицією споруди. Лопатки, які членують фасади, профільовано пучковими тягами, і цим ще більше підкреслюється враження вертикальності композиції. Головну увагу приділено оздобленню зовнішнього об’єму храму. Фасади його прикрашено горизонтальними смугами меандра, апсиди завершуються поясами зробленого з цегли сітчастого орнаменту і так званими городками (зигзаги з цегли); барабан оздоблює аркатура із смугою поребрику. Надзвичайно цікаві своєрідні «брівки» над потрійними вікнами на фасадах – смуга утворює півкола над бічними арками вікон і трикутник над центральною аркою.

У П’ятницькій церкві будівничі дуже майстерно використали декоративні якості цегли. Пучкові тяги й пілястри, аркатурні пояси, сітчасті фризи, декоративні ніші, система складних і тонких конструкцій вгорі споруди – усе це вміло пов’язано з технічними й декоративними властивостями матеріалу. Весь вигляд церкви пишний і урочистий. Вона не схожа на суворі монастирські собори першої половини XII століття; архітектура її ближча й співзвучніша архітектурі народній. Зруйновану в 1941 році німецько-фашистськими загарбниками П’ятницьку церкву нині відбудовано за проектом П. Д. Барановського у її первісних архітектурних формах [П. Д. Барановський висловив припущення, що її автором міг бути уславлений київський архітектор Петро Милонєг. Див.: П. Д. Барановский. Собор Пятницкого монастыря в Чернигове. – У кн.: Памятники искусства, разрушенные немецкими захватчиками, М. – Л., 1948, стор. 13 – 34].

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 210 – 212.