2009 р. Шевченківський гай конче потребує реконструкції Співочого поля та тварин народного…

2009 р. Шевченківський гай конче потребує реконструкції Співочого поля та тварин народного вжитку?

Дата: 17.03.2009

«Моє завдання спопуляризувати музей», – заявив на сьогоднішній прес-конференції у Львівському музеї архітектури та побуту його в.о. директора Іван Косачевич, розповідаючи про проблеми керованого ним закладу та плани на майбутнє.

Ця «стратегічна особливість завдань», що стоять перед новим директором, мала б неабияк зацікавити профільну депутатську комісію з питань культури Львівської міської ради, від якої залежить погодження сум грошей, що ними фінансуватиметься музей цього року з міської скарбниці. Бо коли пріоритетом музейного керівництва є популяризація, тобто славно відомий всьому світові піар, впроваджений за стандартами звітності «командою фахівців» міського голови Андрія Садового, то депутати цілком мають рацію сумніваючись, що кошти громади будуть використані не на збереження пам’яток, а на влаштування атракцій.

Натомість у Івана Косачевича, який «має сміливість і обов’язок сказати про розвиток господарської діяльності музею», на це інший погляд. З його слів, у занепаді Шевченківського гаю винні «попередники». Він же спільно із колективом і науково-методичною радою музею задумав оживити експозицію, зробити музей «рухомим».

«Ми вже домовилися із майстрами народної творчості, що влітку у суботу й неділю у нас будуть працювати ремісничі майстерні: ковальства, ткацтва, кераміки. За 10 днів у нас почне роботу майстер-клас писанкарства. Готуємо 5 нових експозицій: бортного бджолярства, ткацтва, сільськогосподарської техніки, теслярства, лісорубництва, рибальства. Плануємо також внутрішні масові заходи, фольклорні свята, для яких конче треба реконструювати Співоче поле, тоді б тут можна було б проводити різні фестивалі, такі як «Зоряний спалах» та інші. Плануємо також поповнити зоокуток тваринами народного вжитку, домовитися із транспортом для туристів та гідами турфірм, які б рекомендували відвідувати наш музей», – сказав Іван Косачевич.

Про 388 тварин карпатської фауни, що колись населяли зоокуток Львівського музею народної архітектури і побуту згадував на прес-конференції і Борис Рибак, який у 1976-92 роки завідував музеєм, а тепер нудиться без діла на заслуженому відпочинку із великою пенсією держслужбовця. Розпочавши свою оповідь буквально від часів Франца-Йосифа, Борис Рибак ознайомив із історією музею, зачепивши й Співоче поле, що починалося від «хатки й лежачків», а у роки національного відродження, що припало на кінець 1980-их збирало 70 тис. осіб на гаївки та 5 тис. – у 24-градусний мороз на вистави 8 вертепів!

Зі слів пана Рибака, який не приховує, яким робом йому вдавалося здобувати матеріали для музею у радянський час, випливало, що за ще життя покійного міністра транспорту й зв’язку України Георгія Кірпи останній надав музею металеве покриття для сцени Співочого поля. Зараз же йдеться про повну його реконструкцію, розпочату з ініціативу управління культури і туризму ЛМР.

І тут починається найцікавіше. Керівництво музею каже, що до музею ніхто не звертався із пропозицією інвестування в проект реконструкції співочого поля. У той же час проект такої реконструкції, виконаний ТзОв «Ар-Деко», лежить на столі у в.о. директора Івана Косачевича. А за інформацією, здобутою в управлінні культури, кореспонденту ЗІКу стало відомо, що існує певний благодійник, який «просто, аби лишити по собі добрий слід на землі», готовий вкласти кошти в реалізацію цього проекту!

Натомість Борис Рибак каже, що фінансувати цей об’єкт збиралися навпіл управління культури (у розмірі 1,5 млн грн.) та невідомий благодійник. Щоправда, мотивація благодійника, на думку Бориса Рибака, не є безкорисною. «Для виступів фольклорних колективів не потрібно такої сцени, як планують. Це все явно робиться під естрадних виконавців. Приватний об’єкт зароблятиме гроші. Таку сцену недоцільно робити у музеї, їй місце у парку культури й відпочинку», – вважає Борис Рибак.

«Західна інформаційна корпорація»