2009 р. Львівська афера на Співочому полі

Марта Гартен

Дата: 18.03.2009

Не далі як місяць тому прес-служба Львівської міськради поширила інформацію, у якій керівникові управління культури і туризму Андрію Сидору приписувалися такі слова: «Минулого року місто виділило значну суму на реконструкцію Співочого поля. Цього року сцену повинні обладнати спеціальним накриттям, завдяки якому краще лунатиме звук. Такі роботи вже розпочали минулого року. Варто сподіватися, що вже Великодень львів’яни святкуватимуть на оновленому Співочому полі. Загалом на музей цьогоріч плануємо виділити з міського бюджету близько 3 млн грн».

Тепер підлеглі начальника управління культури і туризму ЛМР стверджують, що жодні роботи з реконструкції Співочого поля ніхто не провадить. Зокрема, під час прес-конференції у Музеї народної архітектури і побуту у Львові 17 березня на цьому в один голос наголошували як новий в. о. директора музею Іван Косачевич, якого Андрій Сидор має за «досвідченого менеджера», так і головний спеціаліст згаданого управління Роман Кіндзера.

«Зараз ніякі роботи на Співочому полі не ведуться, бо не виділено коштів. Наразі оплачено 329 тис. грн за виконані роботи, хоч їх виконано на більшу суму», – каже Роман Кіндзера. А Іван Косачевич стверджує, що до Великодня обіцяного Співочого поля не буде й терміни реалізації цього проекту зовсім не з’ясовані, хоча планувалося, що роботи виконуватимуть з весни, але чиїм коштом – поки що невідомо.

Тому одне з двох: або пан Сидор, або його підлеглі за свої слова не відповідають. Оскільки пан Сидор вже оскандалився із публічними заявами про реорганізацію Першого українського театру для дітей та юнацтва, яка не мала місця, а виявилося лише голослівною балачкою, то, скоріш за все, не відповідає за свої слова саме він. А відтак є небезпека, що галуззю культури у Львові керує людина, яка є сумнівно адекватною у своїх обіцянках. І цьому варто в якийсь спосіб зарадити.

Але насамперед важливо збагнути, як Андрію Сидору сходила з рук реалізація проекту реконструкції Співочого поля, що абсолютно не була нагальною й пріоритетною у діяльності Музею народної архітектури і побуту у Львові, оскільки це поле ремонтували кілька років тому й за той час воно зовсім не вийшло із ладу. Принаймні, дефектних актів про це жодна комісія не складала.

А тепер увага: проект реконструкції літнього театру «Співоче поле», який лежить на столі в.о. директора Музею народної архітектури і побуту у Львові Івана Косачевича, передбачає об’єкт капітального будівництва, оскільки, як зауважує очільниця управління охорони історичного середовища Львова, йдеться про споруду на нехай і незначному, але фундаменті.

Об’єкти капітального будівництва, що їх планують збудувати у природоохоронних та пам’яткоохоронних заповідних зонах, мають пройти процедуру отримання дозволів відповідних інстанцій. Так от, за інформацією управління охорони історичного середовища та управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради проект реконструкції Співочого поля не надходив на розгляд, а відтак ніхто його не погоджував (офіційні свідчення про це редакція ЗІК має у диспозиції)!!!

Це скандальний факт, коли зважити на те, що ініціатором реконструкції Співочого поля був не музей, а безпосередньо управління культури й туризму ЛМР під керівництвом Андрія Сидора, якому плювати на українське законодавство, що регламентує будівництво на охоронних заповідних територіях!

Щось подібне Львів вже мав змогу спостерігати у діях депутата ЛМР Михайла Мужилівського, який заповзявся збудувати на заповідній території Львівського ландшафтного парку «Знесіння» квартал елітного житла, усупереч усім законам. У випадку із діями Андрія Сидора ситуація аналогічна: чиновник виконавчих структур Львівської міськради, замість того, аби за наймом служити громаді у справі розвитку культури, заповзявся зміцнювати базу своєї концертної індустрії (нагадаємо, попередньо Андрій Сидор був директором концертно-гастрольної компанії «Дік-Арт») коли не перемиванням фестивальних бюджетів, то спорудженням стаціонарного літнього театру із критою сцени, яку планував використати під комерційні фестивалі на кшталт запланованої на липень «Країни мрій у Львові» тощо.

Цікаво, що при цьому Андрій Сидор не гребував підміною понять. Скажімо, в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» за липень 2008 року можна надибати інформацію про укладання 01.07.2008 договору між управлінням культури та львівським ТзОВ «Ар Деко» на суму 798 500 грн. на «Ремонтно-реставраційні роботи Музею народної архітектури і побуту у м. Львові» (тендер був оголошений 26.05.08, але про інших його учасників інформації нема).

Ремонтно-реставраційні роботи в музеї мали б стосуватися музейних експонатів, що цілком природно. Але за підміною понять, застосованих Андрієм Сидором, в результаті цього сумнівного тендеру постав проект не реставрації історичних пам’яток, а …реконструкції Співочого поля. Або ж якщо послуговуватися термінологією документів за підписом Андрія Сидора, – «будівельних робіт підприємством ТзОВ «Ар Деко». І це в час, коли музей справді потребував додаткових коштів на реставрацію історичних споруд!!!

7 серпня на територію Музею, дирекція якого ні сном ні духом не відала про грандіозні плани начальника управління культури, несанкціоновано намагалася проїхати вантажівка з піском для потреб майбутнього будівництва. Згодом так само несанкціоновано робітники згаданого «Ар Деко» зрізали й заходилися вантажити до вивозу металеві конструкції станків для хору із Співочого полі, але застукані на гарячому змушені були вивантажити крадене (оскільки з балансу вартість устаткування Співочого поля бухгалтерія музею не списувала, то таке свавілля будівельників відгонило відвертим криміналом).

Але це мало бентежило Андрія Сидора, який примушував дирекцію музею забезпечити вільне пересування працівників підприємства «Ар деко» та його техніки парковою територією музею, при цьому не підтверджуючи свою вимогу ані наданням відповідного договору, ані графіку ведення будівельних робіт. У скандалі із зрізанням станків Андрій Сидор стверджував, що ці металеві конструкції «підлягають демонтажу» і вважав, що музей має «сприяти підрядній організації ТзОВ «Ар Деко» у демонтажі та вивезенні згаданих металевих елементів з території музею», зовсім не аргументуючи, чим спричинена така вимога.

13 серпня Андрій Сидор видав наказ по управлінню культури і туризму ЛМР «Про реконструкцію в музеї народної архітектури і побуту» такого змісту:

«У зв’язку з проведенням робіт з реконструкції літнього театру «Співоче поле» в Музеї народної архітектури і побуту відповідно до затвердженого графіку робіт, наказую: 1. Директорові Музею п. І. Дубу: 1.1. Надати підтверджуючі документи про балансову приналежність літнього театру «Співоче поле». 1.2. Надати доступ на територію Музею виконавцям робіт з реконструкції літнього театру «Співоче поле» – ТзОв «Ар Деко» та повне сприяння під час реконструкції. 1.3. Довести інформацію про реконструкцію літнього театру «Співоче поле» до всіх працівників Музею».

Контроль за виконанням наказу, з якого випливає, що музею ця реконструкція була нав’язана саме з ініціативи управління, Андрій Сидор залишив за собою. І «доконтролювався», адже все таємне, рано чи пізно, стає явним…

Першими аферу із підміною понять при фінансуванні реконструкції під видом ремонтно-реставраційних робіт у музеї розкусили депутати профільної комісій з питань культури, які відмовилися під час узгодження бюджету на 2009 рік затверджувати тримільйонну суму для Музею народної архітектури і побуту у Львові, цілком підставово остерігаючись, що управління культури використає їх не на реставрацію експонатів, а на омріяну реконструкцію Співочого поля. Загалом зміна статті видатків є неприпустимою, але «особливо прогресивним менеджерам» закон не писаний…

Однак тепер Роман Кіндзера, який від управління культури безпосередньо курував втіленням у життя проекту реконструкції Співочого поля, співає зовсім іншої: «На Шевченківський гай планувалося виділити близько 2 млн грн, з яких 1 млн 350 тис. грн мали виключно суто на реконструкцію пам’яток дерев’яної архітектури, натомість Музею комісія культури, дозвілля, промоцій ЗМІ та туризму Львівської міської ради виділила лише 100 тис. грн», – нарікає чиновник, проливаючи крокодилові сльози над тим, що у половині музейних експонатів протікають стріхи.

Щоб підсилити враження про своє щире вболівання про занепалі хатки він із якоюсь маніакальною пристрастю залюбки демонструє електронну колекцію світлин із зображенням стану «нензи й розпачу» в музеї. І слід визнати, що на вразливі натури, така демонстрація діє безвідмовно.

Так чи інакше, але саме депутатський корпус чиновники спекулятивно намагаються виставити винним у тому, що цього року музей не матиме фінансування на реставраційні потреби. Ця тема мусолиться у різних варіаціях чи не всіма місцевими ЗМІ. І схоже на те, що така політика чиновників за безумовної підтримки батьків міста має свої дивіденди: львів’янам легко накинути думку про депутатів як «ворогів культури», при цьому розпіарюючи Андрія Сидора не просто як «білого та пухнастого», а як перспективного, талановитого і вкрай потрібного для культури Львова менеджера. Завдяки роботі якого у Львові – ні багато ні мало – збільшилися потоки туристів!!!

Для збільшення кількості туристів, на думку Андрія Сидора, слугуватиме й Співоче поле. Тому, впевнений своєї рації, він не задумуючись над переступом Законів, втілює цей одіозний проект, підписуючи ТзОВ «Ар Деко» акти виконаних робіт і …не кваплячись за них розрахуватися грішми!

Зрештою, це вже інша історія, у якій «Ар Деко» саме собі завинило, погодившись на роботу без необхідних дозволів. Але Львів, якщо має гідність, не мусить дозволити незаконні дії й ошуканство громади. Львів мусить знати, як слуги народу спекулюють на болючій темі реставрації пам’яток та маніпулюють інформацією.

У цій справі імовірним є такий розвиток подій, що батьки міста спробують «нагнути» дозвільні інституції у відомий їм спосіб. І всі дозволи «заднім» або й теперішнім числом одіозний проект Співочого поля таки здобуде. І споруду, якій найвідповідніше місце не в музеї, а у міському парку культури й відпочинку, таки збудують у скансені. І влаштовуватимуть там прибуткові концерти естрадних зірок.

І «команда фахівців» Андрія Садового пройде на другий термін урядувати у Львові саме за підтримки «Пори», один із представників якої тепер озвучує заяви із вимогою зняти з посади начальника управління культури і туризму Андрія Сидора. Це усе цілком реальний сценарій. Адже все впирається тільки в суму, на яку «добазаряться» політики.

І хоч якою сумною не є ця безпросвітна життєва безвихідь, сприймати її слід стоїчно, притомно, тверезо й відповідально, навіть знаючи, що нічого змінити не вдасться. Ані словом, ані ділом. Ну хіба би грошима…

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»