2011 р. Звід пам’яток Києва
Людмила Рилкова
Підмурки сонячного годинника
489.1.49. Фундамент сонячного годинника, 18 ст. (археол.). У сквері, на схід від Великої лаврської дзвіниці. За свідченням 1584 купця М. Груневега, в Лаврі тоді вже був сонячний годинник.
1792 під керівництвом інж. генерал-майора Ш.- П. де Шардона на місці старого сонячного годинника встановлено новий з каменю. Автор проекту – майстер І. Володимиров. Тесля О. Федоренко виготовив дубовий корпус на риб’ячому клеї. «Рисування годинника» здійснив сержант П. Кулаков. Кам’яних справ майстер П. Рубашевський вимурував фундамент і стовп, що разом з п’єдесталом тиньковано алебастром. Навколо було влаштовано палісадну огорожу на мурованих стовпчиках.
1799 – 1800 недовговічні дерев’яні деталі годинника замінено металевими. 1799 олов’яні дошки та годинниковий компас виготовив словолитник Лаврської друкарні – чернець Лаврентій. У червні 1800 земну кулю вагою в 4 пуди 11 фунтів відлив київський майстер І. Раздишевський. 1878 відремонтовано.
Сонячний годинник вертикального ускладненого типу забезпечував отримання, крім часу, деяких астрономічних даних тощо. Принцип дії полягав у використанні старовинного астрономічного інструмента – гномона, який складався із стрижня на площині, завдяки якому визначалися висота та азимут сонця й переведення цих даних в одиниці часу. Мурований чотиригранний стовп на п’єдесталі завершувався глобусом з позначенням на ньому восьми міст, у т. ч. Києва, та двома невеличкими годинниками, що показували дату і час весняного та осіннього рівнодення. Написи – російською та французькою мовами.
У нижній частині містилися знаки зодіаку шести весняно-літніх місяців (з 10 березня до 10 вересня) та шести осінньо-зимових (з 10 вересня до 10 березня). На кожному з чотирьох граней стовпа по сторонах світу містився годинник. Східний показував час від сходу сонця до полудня у зазначених містах на годиннику, знаки зодіаку, місяць, число; західний – ті самі дані, але від полудня до заходу сонця. «Полуденний» (південний) показував час, тривалість дня та ночі; північний використовувався від березня до вересня місяця. На чотиригранному п’єдесталі було розміщено за сторонами світу чотири циліндричні годинники. Південний годинник показував час по сонцю вдень, по місяцю – вночі. Західний – по зірках, шляхом наведення устрою на Полярну зірку, Велику або Малу Ведмедицю. Східний – по сонцю, часу його сходу і заходу. За північним годинником можна було визначити час у Києві цілодобово.
1896 наземну частину годинника було розібрано через застаріння. 1990 В. Харламовим проведено археологічне дослідження. На глибині 0,2 м виявлено залишки мурованого на піщановапняному розчині фундаменту діам. 3,14 м та овальний у плані цоколь годинника діам. 2,4 м. Місце знаходження фундаменту позначено на денній поверхні замощенням.
Література:
ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 заг., спр. 928, 2722; ф. 1434, оп. 1, спр. 6; Ісаєвич Я. Мартін Груневег і його опис Києва // Всесвіт. – 1981. – № 5; Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. – К., 1874. – ІІ отд.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1318.