Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави.

Земство

2008 р. Цар Микола II стиль Полтавського земства назвав “вредным”

Дата: 12.10.2008

До Полтави на святкування 200-річчя перемоги над шведами влітку 1909-го прибув імператор Микола II. Обабіч вулиць, якими він мав проїхати за заздалегідь визначеним маршрутом, поставили святково вбраних городян. Цар виявив бажання оглянути нову споруду Полтавського земства, зведену в українському стилі за рік до того. Затримав погляд на гербах повітів Полтавщини, якими був оздоблений фасад. Уважно читав написи під ними.

– Стиль дома исполнен как бы для прославления малороссов и их истории, что крайне недопустимо и вредно для государства, – резюмував імператор.

У Російській імперії земства – виборні органи місцевого самоврядування – відповідали за освіту, охорону здоров’я, будівництво доріг та життя губернії загалом. Раз на рік відбувалися з’їзди губернських депутатів.

У Полтаві наприкінці ХІХ ст. старий будинок губернського земства став затісним. Тож під кінець 1902 року там затвердили представлений земським архітектором Олександром Ширшовим проект будинку у стилі французького ренесансу. Невдовзі той розсварився зі своїм начальством і пішов зі служби. Тоді з Києва запросили модного в ті часі академіка архітектури Володимира Ніколаєва. Навесні 1903-го проект Ширшова з декорацією переднього фасаду Ніколаєва – у французькому стилі – земці показали авторитетному художникові Сергію Васильківському.

– Що ви робите? – обурився той. – Ви представники однієї з типових українських губерній. У ваших руках гроші, ви хочете будувати дім, який повинен обслужувати народні потреби – і що ж ви будуєте? Хіба се ратуша, та ще й українська ратуша? Се ж клуб, ”загородній ресторан” – усе, шо ви хочете, тільки не ратуша. Навіщо ж будувати таку річ, подивившись на котру, ніхто не скаже, що воно таке? А де ж ви діли історію України, її художню творчість, яку іменно тут, на широкому масштабі, і можна було б проявити у повній силі?

Тим часом робітники розібрали старий земський будинок, вирили котлован під фундамент і звели стіни до підвіконь першого поверху. Але на початку літа 1903-го будівництво призупинили. На сторінках місцевої газети ”Полтавский вестник” розгортається обговорення проекту. У червні в газеті ”Полтавский вестник” один із дописувачів радить оформити фасад ”у стилі південноруської творчості”. На це чорносотенна газета ”Киевлянин” поглузувала, що знаний лише один зразок українського архітектурного стилю – солом’яний курінь на баштані.

Та керівників Полтавського губернського земства ідея зацікавила. До художника з Миргорода Опанаса Сластьона, який також гаряче відстоював у пресі український стиль земства, через газету ”Полтавский вестник” звертається голова будівельної комісії земської управи. Повідомляє, що на 23 червня призначено засідання комісії, яка розглядатиме проекти фасаду земського будинку. І просить, щоб представили ”до того часу в губернську управу свої накреслення і конкретно виразили в них симпатичну ідею, так гаряче Вами підтримувану”. Сластьон відписує: ”Я бачив у Харкові, в одного талановитого художника-архітектора, приготовлений до 23 червня цілий складний проект в південноруському стилі”.

Архітектором цим був 30-річний Василь Кричевський. У стислі строки він створює ескіз оформлення фасаду й подає на конкурс у Полтаві. Крім нього, розглядають іще сім проектів. ”Горлаті люди були проти проекту в українському стилі, але коли пішло на критику і спор, то я побачив, що дехто вагається сюди й туди, – писав у листі до письменника Бориса Грінченка через три дні після конкурсу Опанас Сластьон. – Даючи свої пояснення, я почав гаряче боронить проект пана Кричевського, і після трьох годин колотнечі назначили голосування. На велике чудо вийшло, що 8 голосів були за проект і тільки 2 проти єго!”

Дах будинку мав бути високим, як у класичних українських хатах, і критим полив’яною зелено-блакитною черепицею. Для зовнішніх стін потрібна була спеціальна облицювальна цегла з оздобленням кольоровими візерунками. У Російській імперії не виготовляли ні такої черепиці, ані цегли. Везти ж із-за кордону було надто дорого.

Проблему допоміг вирішити кераміст Петро Ваулін, що працював викладачем Миргородської художньо-промислової школи. Під його керівництвом в Опішному для земського будинку виготовили 24 458 полив’яних плиток для інтер’єрів, 15 майолікових (глазурованих) гербів повітів Полтавщини, які розмістили на фасаді, а також 12 майолікових панно. Майстри черепичного заводу в Малих Будищах виготовили 70 тис. черепиці. Колишні вихованці Миргородської художньо-промислової школи в Опішному відлили 39 тис. плиток білого, синього і зеленого кольорів для сіней, вестибюля і зали для загальних засідань.

Земський будинок у Полтаві освятили 14 жовтня 1908 року, на Покрову. ”Всередині будинку немає одного місця на стіні, на стелі – де б не красувався чудовий український орнамент, намальований або вирізаний, – захоплювався дописувач тогочасного часопису ”Рідний край” після відкриття споруди. – Все, що тілько є в тому будинкові, – починаючи від дробних річей, якоїсь малої мисочки, і до самих найбільших, – має на собі виразну ознаку українського мистецтва”.

– Дім, як грім! – вигукнув художник Сергій Васильківський, що брав участь у його оздобленні.

Вісьмох рятівників музею німці живцем кинули у вогонь

Коли звели новий будинок Полтавського земства, на його третьому поверсі розмістили етнографічну та краєзнавчу експозиції. 1920-го в будівлі урочисто відкрили Центральний пролетарський музей Полтавщини.

Із перших днів після нападу Німеччини на Радянський Союз експонати музею почали вивозити на Схід – до Уфи, Красноярська, Свердловська, Тюмені. Те, що залишилося, розграбували чи знищили німці, які ввійшли до Полтави у вересні 1941 року. Меблями, скульптурами й картинами з музею прикрашали свої кімнати функціонери окупаційної влади, вивозили до Німеччини.

21 вересня 1943-го, коли до міста підступали радянські війська, 40 німецьких солдатів увірвалися до музею. Зали залили бензином і підпалили. За день 21-го і ніч на 22 вересня згоріли третій і другий поверхи. Наступного ранку ще один загін німців залив бензином і підпалив підвали. Температура була настільки високою, що потріскалися гранітні стіни фундаменту.

Наступного дня до Полтави ввійшли радянські війська. Біля музею лежало вісім обгорілих трупів – шістьох чоловіків, молодої жінки та 10-річної дівчинки. Полтавці розповіли, що люди намагалися загасити пожежу. За це розлючені німці повкидали їх живцем у вогонь.

Відновлювали й реставрували будинок майже два десятиліття. При цьому внесли деякі зміни в оформлення фасадів та інтер’єрів. Високі дахи первісно були криті блакитно-зеленою полив’яною черепицею, у радянську добу – червоною. Сьогодні Полтавський краєзнавчий музей – один із найбільших в Україні.

Наталка Вісич

Джерело: “Газета по-українськи”

Вкладені елементи

Маляр і етнограф Опанас Сластіон (1855-1933) у пресі відстоював український стиль будинку земства у Полтаві. Брав участь у його оздобленні. Невдовзі…
Опанас Сластіон
Василь Кричевський (1872-1952) будинком Полтавського земства започаткував новий стиль в архітектурі, який іще називають українським модерном. Був…
Василь Кричевський
Відкриття Полтавського краєзнавчого музею в будинку колишнього земства після тривалої реставрації, 22 вересня, 1964 ріку (фото з фондів Полтавського…
1964 р. Відкриття Полтавського краєзнавчого музею

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 540

Модифіковано : 23.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.