Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пімсти смерть великих лицарів.

Кам’яниця Тарафацьких (№ 27)

2012 р. За зміну вигляду кам’яниці Тарафацьких відповідає Львівська міськрада

23 Бер 2012

Кам’яниця Тарафацьких на вул. Вірменській, 27 у Львові (пам’ятка архітектури № 1293) зазнає реконструкції, що спирається на дослідження, які нібито дали підставу науково-консультаційній раді при управлінні охорони історичного середовища ЛМР і службовцям цього управління вважати, що на фасаді історичної кам’яниці може з’явитися іще один додатковий вхід.

Двірний отвір на місці колишнього віконного має стати входом до приватного кафетерію і крамнички львівських сувенірів. Для цього приватний власник викупив кв. № 16 у буд. № 27 на вул. Вірменській, перевів її з житлового фонду в нежитловий і замовив ліцензованій архітектурній фірмі проект реконструкції, який виявився достатньо обґрунтованим для того, аби УОІС ЛМР під керівництвом Лілії Онищенко не побачило заперечень проти його втілення, назвавши це відновленням колишнього входу.

«Відтак 17 лютого ми подали до Держархбудконтролю декларацію про початок будівельних робіт. Оскільки у лютому було іще достатньо холодно, тому до робіт приступили тільки тепер. Зараз ми встановили ковані завіси для дверей та означили місце розбирання цегляної кладки під підвіконням існуючого вікна. Якщо порівняти цеглу стіни, та цеглу, якою колись було закладено цей отвір, то можна помітити що це дві різні кладки.

Не тільки спеціалісти казали нам про проїзд, а й мешканці, батьки яких пам’ятають, що тут за Польщі були двері. Під нашим приміщенням є підвал, але він належить іншим користувачам, тому наш заклад, який оформлятиме відомий львівський художник Влодко Костирко, котрий є автором дизайну не одного приміщення на вул. Вірменській, розташовуватиметься тільки на 48 м кв першого поверху», – стверджує пан Роман Г., який наглядає за роботою двох майстрів та постачає їм будівельні матеріали.

Він же запевняє, що пам’ятку не руйнують: «На відміну від сусіднього будинку, в якому вигладжені стіни, ми збережемо русти на фасаді, встановимо поріг із білого каменю, зробимо гарні дерев’яні двері. До речі, на науково-консультаційній раді, що розглядала наш проект, обговорювалося серед інших і питання клаптикової побілки фасадів, – тож ми дотримаємося загальної кольорової гами».

Однак для багатьох львів’ян коментарі чиновників ЛМР із управління охорони історичного середовища, про те, що на місці крайнього правого вікна першого поверху кам’яниці Тарафацьких була «возівня, куди заїжджали вози», видаються непереконливими через доволі вузький віконний отвір. Ймовірно, що маючи бажання догодити замовнику реконструкції, чиновники покликаються на в’їзну браму, яка колись була в одному із двох будинків, на місці котрих постав теперішній.

Отож, нехай там як, а на паспорті фасаду пам’ятки архітектури № 1293 вказані лише одні двері. Тому відповідальність за прорубування окремого входу до приватного закладу лягає саме на чиновників ЛМР з управління охорони історичного середовища.

І хоча прізвище власника цього закладу громаді може нічого не сказати, однак до вказаного будівництва реально причетний колишній працівник міськради, що наштовхує на думку про те, чим саме викликана така запопадливість УОІС.

Що ж до художника Влодка Кострика, чиї проекти інтер’єрів численних кнайп без перебільшення вважають «львівською маркою», то йому на окремому вході з вулиці навряд чи залежить, адже він цілком здатен створювати культові місця й у найбільш глухих закапелках львівських подвір’їв, – достатньо загадати «Під синьою фляшкою» чи «Мон Піус».

Наразі ж Львів має яскравий приклад того, як чиновники із команди Садового, коли це стосується «своїх», можуть віртуозно обґрунтувати будь-яку захцянку замовника, стверджуючи, що все відбувається в рамках закону.

Довідка ЗІКу. Кам’яниця Тарафацьких на вул. Вірменській, 27 у Львові збудована 1783 року на місці кам’яниці «Тарафацької» (або Тарафацьких) і одноповерхової кам’яниці Манчукевичів. Сучасного стану будинок набув ймовірно 1807 року, відколи зберігся проект архітектора Фридерика Пахмана. 1887 року на другому поверсі знаходилось товариство «Просвіта».

«Західна інформаційна корпорація»

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 206

Модифіковано : 23.11.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.