Портрет В.Лангиш. Бл. 1635 р.
Розмір зображення: 589:800 піксел
Вплив творчості західноєвропейських майстрів позначився і на портреті дочки старости Львівського православного братства Варвари Лангиш, написаному близько 1635 року, вже після її смерті (Львівський історичний музей) [Władysław Loziński. Złotnictwo lwowskie. Wyd. 2. Lwów, 1892. В літературі останніх років висловлено припущення, що портрет належить пензлю львівського художника Миколи Петрахновича (Г.Логвин. Украинское искусство X – XVIII вв. M., «Искусство», 1963, стор. 165)]. Художник густою, ледве прозорою темрявою заповнює простір навколо погруддя Лангишівни, створюючи відчуття безмежності. Кидаючи яскравий сніп світла на обличчя зображеної, митець ніби намагається вирвати її образ з темряви вічної ночі з тим, щоб розповісти глядачам сумну повість про життя, що урвалося, коли людина була в розквіті сил.
У трактуванні цього портрета вже немає і сліду впливу середньовічних проповідей відречення від земного життя. Жінка дивиться на нас з портрета темними, ніби вологими очима, сповненими ніжного почуття, її повні, трохи розтулені червоні губи, жива лінія брів, темно-брунатні кучері, що пом’якшують строгість високого чола, ніжна округлість рум’яних щік – все має промовляти за життя, призначене для насолод і радощів. Ніби боячись, щоб яка-небудь стороння деталь не відволікала увагу глядача від обличчя жінки, художник навіть головний убір, з-під якого вибивається волосся, майже повністю подає в густій сутіні. Винятком є лише разок пронизаних світлом перлин, що надають обличчю ще більшої витонченості й осяяності.
Життєвість та емоційна виразність образу досягаються за допомогою нової для України техніки письма олійними фарбами. Застосування тут вперше овальної форми портрета сприяло посиленню в композиції ритму не прямих, а округлих ліній, що відповідало задумові художника, прагненню його до пом’якшеного окреслення форм (с. 302).
Портрет Варвари Лангиш. Близько 1635 р. Львівський історичний музей.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 303.