Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Костя Левицького вул.

Ми називаємо цю вулицю «Костя Левицького», а не просто «Левицького», тому що Україна має багато заслужених людей на прізвище Левицький.

Вулицю Івана Франка з Погулянкою сполучає вулиця Левицького, названа так 1992 року на честь видатного українського політичного та громадського діяча, голови уряду ЗУНР Костя Левицького (1859-1941), який наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть був власником будинку № 34 на цій вулиці.

Із XVII століття вулиця мала назву На Рурах, бо нею до міста простягався дерев’яний водогін із Погулянки, 1885-го її назвали Кохановського на честь видатного польського поета, засновника національної поезії Яна Кохановського (1530-1584), за часів німецької окупації – Брайтеґассе (Широка), а у 1950-1992-х – Маяковського, на честь російського радянського поета Владіміра Маяковского (1893-1930).

Забудова вулиці: віденський класицизм, сецесія, конструктивізм 1930-х, 1960-1990-х років.

Під № 4 за Польщі були фабрика дзеркал Тортена й ательє дамських капелюхів Зінгера, від 1950-х – перукарня, згодом фірма побутових послуг “Айболить” із ремонту та виготовлення галантерейних виробів, зараз тут мобільний салон “Київстар”, туристичні агенції “Візит-Тур” та “Інотур” і магазин “Канцтовари”.

У будинку № 8 за польських часів був ресторан Сума, нині – хлібний магазин “Хлібна хата”.

У будинку № 52 від 1950-х був ремонт взуття, зараз тут магазин “Родинна ковбаска”.

Під № 56 за радянських часів була перукарня, тепер це житловий будинок.

Комплекс будівель № № 55 і 57 від польських часів належить Академії ветеринарної медицини. Цікаво, що під одним номером – 57 – міститься й деканат факультету ветеринарної медицини (на фасаді будівлі – меморіальна дошка на честь професора Вацлава Морачевського, ректора академії), і 9-поверховий гуртожиток Академії ветеринарної медицини, збудований у першій половині 1980-х.

Під № 58 за польських часів було технічне бюро Рівчеса і Бойка, нині це житловий будинок.

Під № 62 до війни працювали ательє дамських капелюхів Маубера та підприємство постачання піску Шмідта, зараз це також житловий будинок.

Під № 66 за Польщі була торгівля будівельними матеріалами Діаманта.

У чотириповерховій типовій адміністративній будівлі початку 1980-х під № 67 за радянських часів містився Личаківський райком Компартії, тепер тут Личаківська райадміністрація та “Кредобанк” (колишній Західноукраїнський комерційний банк). У 1950-1970-х на місці цієї будівлі був гуртожиток № 3 Зооветеринарного інституту й ательє індпошиву одягу, цю ж адресу мав спортмайданчик інституту.

В подвір’ї чотириповерхового житлового будинку № 75 – п’ятиповерховий житловий будинок (обидва споруджені в 1970-х), на першому поверсі якого міститься Військова стоматологічна поліклініка.

Під № 82 за польських часів був каменярсько-різьбярський заклад Фішера та фабрика чорнила “Гельна”, тепер на місці цього будинку – триповерховий офіс 1970-х, де розташовано відділ житлового господарства Личаківської райадміністрації, відділ державного казначейства Личаківського району та Львівський авіаспортивний клуб (за часів СРСР – авіаклуб ДОСААФ), у внутрішньому подвір’ї збереглися будівлі колишніх польських установ.

П’ятиповерховий житловий будинок № 87 збудували в 1960-х.

Під № 90 за польських часів було підприємство візників Уманського, нині цього будинку не існує.

Під № 91 за Польщі був ресторан Баумвурцеля, зараз це житловий будинок.

У будівлях № № 94 і 96 від радянських часів розміщується Комбінат похоронного обслуговування.

Під № 95 від початку ХХІ століття міститься російське консульство.

У будинку № 104 від 1950-х був ремонт взуття, зараз тут магазин “Продукти”.

Під № 106 – п’ятиповерховий житловий будинок початку 1970-х, за радянських часів тут був магазин “Культтовари”, нині – крамниця “Продукти” та ремонт годинників.

Під № 111 від радянських часів був дитячий садок, зараз тут кризовий центр “Діти вулиці”.

Під № 124 – шестиповерховий житловий будинок 1970-х років.

Під № 126 від часів СРСР міститься хлібний магазин.

На відрізку Левицького від вулиці Дніпровської до Мечнікова до початку 1960-х курсували два трамвайні маршрути: № № 3 і 6.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 22 червня 2007 року, № 106 (176)