Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Нова напасть на Львів: інвазія в історичну Цитадель

Дата: 27.07.2009

Громадські слухання концепції освоєння території історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» 23 липня зібрали у великій сесійній залі Львівської міськради дивовижно велику, як на сезон літніх відпусток, аудиторію, перед якою із доповідями виступили головний спеціаліст ДІ «Містопроект» Віталій Дубина, представник інвестора, який планує спорудити на Цитаделі готель Марат Поляков, директор інституту «Укрзахідпроектреставрація» Володимир Швець, а заявлений до виступу директор департаменту містобудування ЛМР Андрій Павлів обмежився короткими репліками під час загальної дискусії.

Вдавшись до демонстрування фотокадрів, що мали свідчити про занедбаність території історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель», а також ідеологічно дискредитуючи унікальний форт, який як пам’ятка має загальносвітове значення, імениті львівські архітектори та чиновники намагалися переконати громаду міста у доцільності спорудження на Цитаделі 5-зіркового конгрес-готелю.

Нагадаємо: нещодавно громада міста довідалася про наміри власників гаражів, розташованих на Цитаделі, спорудити неподалік новоствореного у бастеї 4-зіркового готелю Cytadel Inn, ще один – перший п’ятизірковий конгрес-готель на 260 номерів: з концертним залом на 2-2.5 тис. осіб, фестивальним полем та підземним паркінгом.

Ця новина шокувала громадськість, яка веде затяжне протистояння із міською владою щодо спорудження готелю сучасних архітектурних форм на розі вул. Краківській-Вірменській. І ось на тобі – нова напасть на Львів! І знову – готель сучасних архітектурних форм у історичному середовищі! Більше того – розважальні об’єкти на місці колишнього концтабору!

Реакція на цей макабричний проект не забарилася на сайті «Манкурти». Щоправда, пафос інтернетної дискусії головно стосувався неприпустимості за ідеєю керівництва міста будувати розважальні заклади на місці розстрілу євреїв. Загалом підтримуючи цю тезу, варто зауважити парадоксальний факт: будівництво на Цитаделі лобіюють персонально Юхим та Марат Полякові, які одностайно стверджують про італійські інвестиції у розмірі щонайменше 75 мільйонів євро.

Юхим Поляков поцизіонує себе як президент інвестиційної компанії «Інвестбуд», а Марат Поляков – як генеральний директор торгової мережі «Десятка». Нагадаємо, що перед тим обидва громадяни Полякови (як голова наглядової ради та ревізор – відповідно) були причетні до Акціонерного товариства відкритого типу «Спортек», де кожному із них належало 19,6 % акцій.

Також вони разом фігурують в ухвалі № 576 8-ої сесії 3-го скликання Львівської міськради від 30.03.2000 про затвердження наказів департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо регулювання земельних відносин, передачі земельних ділянок у приватну власність, постійне та тимчасове користування.

Згаданий документ, підписаний секретарем ради Василем Білоусом, засвідчує закріплення ділянки на вул. Вишенського за Поляковою Нелею Семенівною, Поляковим Юхимом Овсійовичем, Поляковою Анною Юхимівною, Поляковим Маратом Юхимовичем, Мілікер Манею Янкелівною, Поляковим Аркадієм Овсійовичем, Поляковою Кларою Мусіївною та Поляковим Євсеєм Яковичем. Цю інформацію, узяту із відкритих джерел, наведено винятково задля справедливості та з метою усунути підґрунтя юдофобських витлумачень ситуації, у якій на владу міста навішають усіх псів…

Влада міста й без того має про що виправдатися перед громадою. Скажімо, про те, чому в неї відсутня концепція розвитку готельної галузі. Здавалося б, оскільки влада декларує майбутнє Львова пов’язаним із туристичним бізнесом, то така чітко сформульована політика щодо підтримки та розвитку готелів у нього має бути напрацьована. Однак, якщо поглянути не на прекраснодушні декларації під маркою «Євро-2012», а на реальність, то стає очевидним: влада говорить одне, а робить інше.

Місто позбулося готелів на пл. Міцкевича, вул. Костюшка, вул. Наливайка тощо. Недавніми скандалами обтяжені підупалі готелі «Жорж» та «Львів», напівпорожнім стоїть «Супутник», а підготовлена під будівництво готелю «Золотий лев» ділянка, де вже проведені археологічні дослідження, обросла смердючим базариськом… І на цьому тлі архітектурна верхівка Львова накидає громаді думку про доконче потрібні будівництва сучасних готелів в історичному середовищі на Цитаделі, вул. Федорова, Краківській-Вірменській, Фредра тощо, які завдають шкоди пам’яткам. Така от послідовність по-львівськи.

«Ідея побудови готельного комплексу на Цитаделі виникла три роки тому, коли стало зрозумілим, що до «Євро -2012» Львів отримає, те чого йому бракувало раніше – доріг та аеропорту. Наш проект передбачає на ділянці трохи більшій за 2 га будівництво готелю на понад 250 номерів (менша кількість є економічно невигідним). Оскільки Львів іще не має мережевих готелів, то наш конгрес-готель на території міжнародної системи безпеки дасть змогу приймати найвищих гостей та проводити заходи за участю президентів.

Конгрес-туризм – це зовсім інший, вищий рівень міжнародного туризму, який притягне до Львова додаткові гроші. Водночас будівництво такого готелю принесе місту новий концертний зал, оглядовий майданчик, з якого відкриватиметься панорама на історичний центр, додаткове укріплення гори, ґрунти якої сповзають на бібліотеку ім. Стефаника, та багато інших позитивів. Ми маємо намір збудувати п’ятизірковий готель, який би перетворив Львів на суспільно-політичний, потужний економічний, культурний і мистецький центр країни. Вже проведено попередні переговори із мережевими операторами,» – розповів Марат Поляков.

Зі слів Віталії Дубини випливало, що самі львів’яни не знають про існування Цитаделі взагалі, або ж бувають там раз на 10 років. «Занедбаність, запустіння, все хаотично у власності структур, які не мають відношення до пам’ятки. Гарно тільки біля нового готелю. Так бути не може! Варто все знести, викинути старе й зробити нове, але місто на це коштів не має. Тому це ідеалістичний підхід. Реалістичний – будівництво за кошти інвестора.

Ділянка, де компактно розташується конгрес-готель, займе невеликий відсоток площі Цитаделі. Абстрагуючись від пам’ятки, 35-метрова архітектурна домінанта була б тут дуже доречною, готель стане оглядовою точкою, бо із верхньої тераси парку мало що видно через залісені схили гір», – так бачить керівник архітектурно-планувальної майстерні № 2 «Містопроекту», який є автором озвученої концепції освоєння території історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» у Львові.

«Ця концепція ґрунтується на зонуванні території історико-культурного ландшафтного комплексу: у північно-західної зони передбачено парково-відпочинкову функцію. У башті, де нині книгосховище бібліотеки ім. Стефаника, можливо влаштувати музей. У північній зоні – два готелі, у північно-східній – спортивні поля. Центр буде діловим осередком. Передбачено також і фестивальне поле для загальноміських свят.

Не будувати тут – означає залишити Цитадель в тому жахливому вигляді, в якому вона є зараз, і не здобути нічого для міста. Якщо ми вирішимо, що Львову не потрібно нічого нового, то приречемо місто на поступове завмирання, умирання. Отож питання гамлетівське: бути чи не бути. Будувати чи не будувати. Не будувати, так простіше, бо тоді не потрібно вкладати жодних коштів.

Адже, щоб освоїти цю територію, потрібно багато мільйонів, а я сумніваюся, що місто має такі кошти. Але інша справа, коли туди прийде інвестор», – сказав Віталій Дубина зазначивши, що від 1989 року проекти освоєння Цитаделі виношували архітектори НУ «Львівська політехніка», Лісотехнічного університету та державних інститутів «Містопроект» та «Укрзахідпроектреставрація». Зважуючи плюси й мінуси втілення проекту конгрес-готелю, Віталій Дубина наголосив, що законодавство не забороняє новітньої забудови на території пам’яток, їх треба просто гармонізовано ув’язувати.

У даному ж випадку йдеться як про порушення методичних засад реставрації, так і про здобуття престижного 5-зіркового готелю, підземних автостоянок, нового концертного залу, цивілізованого парку та оглядового майданчика із видом на історичну забудову.

Володимир Швець вважає, що класична реставрація Цитаделі є вельми складною. «Цитадель – просто територія у складі історичного ареалу. І закон не забороняє тут будувати щось нове. Звернувся інвестор із сміливою пропозицією. Бо саме Цитадель, а не Сихів чи Рясне є привабливими для інвесторів. Старе місто також створили інвестори, які наступали на попередні об’єкти. Тому ми ніби реставруємо Львів, коли пустимо гроші інвесторів у місто, – це буде реставрація його духу.

На інженерну інфраструктуру центру пропонований об’єкт вплине позитивно. Це буде знаковий архітектурний об’єкт, який постане в результаті конкурсу. Ми лише мусимо спрямувати інвестора правильним шляхом. Перед нами дилема: законсервувати місто, чи розвивати його. Тобто, чи Львів має бути для людей, чи люди для Львова. Ми живемо в новому світі і нічого не робити не можна. Цих літніх майданчиків біля кав’ярень також колись не було, так само не було і тих трамваїв екскурсійних, що зараз їздять по Львову.

Чому ж проти цього ніхто не протестує? Ми повинні здавати собі справу, що не маємо ресурсу для консервації. Місто розвивається, міняється, – інша справа, чи ми це сприймаємо» – філософствував Володимир Швець.

Його філософствування остудила керівник АРМ-З інституту «Украхзахідпроектреставрація» Лідія Горницька, з’ясувавши громаді, що історико-містобудівне обґрунтування до проектування конгрес-готелю на Цитаделі, яке вийшло із стін інституту й розглядалося містобудівною радою, насправді не було затверджено протоколом науково-методичної ради інституту! Це прозвучало як грім серед ясного неба й вказало на те, якою насправді сильною має бути зацікавленість лобістів.

Оскільки Віталій Дубина сказав, що обґрунтування документально підтверджене директором «Укрзахадпроектреставрації», то сам раз прокуратурі, або іншим правоохоронним органам довідатися й повідомити громаді, чи не було в цьому випадку якої фальсифікації. Як зрештою і з іншими документами обговорюваного нью-васюківського проекту.

«Якщо проект буде реалізовано, то сучасна споруда, яка з’явиться на видноколі міста, приглушить історичну пам’ятку, і спотворить сам виднокіл, який також по суті є пам’яткою», – став на захист Цитаделі перекладач античної літератури й викладач УКУ Ростислав Паранько.

Архітектор Ярослав Климовський висловився за те, аби архітектурна домінанта мало виразно українську символіку, а президент Благодійного фонду сприяння розвитку органної музики Сергій Каліберда – за те, аби в новому концертному залі, який так потрібен Львову для перспективного розвитку, встановили орган, позаяк громада римо-католиків домагається повернення для Богослужінь костелу Магдалини, де тепер розташований Львівський будинок органної і камерної музики.

Львовознавець Ігор Сьомочкін нагадав, що Цитадель не тільки міліарний архітектурний комплекс, а й історично-меморіальна пам’ятка, пов’язана із визвольними змаганнями українців 1918 року та табором військовополонених часів Другої світової війни.

Науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Андрій Шевців, озвучуючи від Центру правових та політичних досліджень «СІМ» історичний коментар планів освоєння території Цитаделі, також акцентував на тому, що у роки німецької окупації Львова там загинуло понад 142 тис. осіб, серед яких українці, росіяни, євреї, бельгійці, французи, італійці та представники народів, що воювали в складі армій, які протистояли нацистам.

Тому з огляду на трагічну історію Цитаделі будь-яке будівництво на її території є неприпустимим, особливо це стосується розважальних закладів. «На жаль, досі там не встановлено жодного пам’ятного знаку. Цікаво, чи відомо потенційним італійським інвесторам про те, що їм пропонують фінансувати будівництво на кістках своїх співвітчизників? Принаймні, про італійських військовополонених немає згадок в офіційній історико-містобудівній довідці», – зауважив Андрій Шевців.

На цю думку пристав і Павло Іванов, який наголосив на тому, що Цитадель – не туристична атракція, тут некомфортно буде жити на крові й кістках. Він запропонував зробити громадський парк та міжнародний меморіальний комплекс, де не повинно бути жодних розважальних закладів. Іще один закид від Центру «Сім» пролунав із вуст Христини Процюк, яка поцікавилася, чи є погодження на втілення проектної концепції від Держкомкульутрспадщини. Звісно, що такого не виявилося…

Іще одним філософом зарекомендував себе на громадських слуханнях щодо долі Цитаделі архітектор Михайло Ягольник, який наголосив на мілітарній функції пам’ятки, що пов’язана із стражданнями. «Мирне життя має свою філософію, гора вимагає комплексного підходу. Формотворчо її можна розглядати як символ «Конгрес-гора», городяни мають змінити функцію гори на місце, налаштоване до діалогу з усім світом, тепер у них є такий шанс, яким гріх не скористатися», – так образно висловився за втілення проекту Михайло Ягольник.

Приблизно у такому ж дусі виступив і адвокат Руслан Сидорович: «Що у Львові зараз на Цитаделі можна подивитися? Та нічого. Її форму треба міняти, облагороджувати центр». Художник і депутат ЛМР Віктор Москалюк, попри те, що усвідомлює, до пам’яток треба ставитися обережно, усе ж вважає, що архітектурна ситуація, дозволяє будувати на Цитаделі нові об’єкти, бо сам фортифікаційний комплекс не проглядається як цілісна композиція.

«Нещасним об’єктом» назвав Цитадель і директор Інституту архітектури професор Богдан Черкес, який нагадав, що австрійці спорудили форт для прострілювання Львова, а не для його оборони, тому не варто підмінювати понять, та й концтабір не був місцем для любування мілітарною архітектурою. «Вирішити це місце можна грамотно різними шляхами. Для того, щоб отримати вибір якісних пропозицій, треба влаштувати конкурс на проект у два тури. Громадським організаціям варто також озвучити свої вимоги до ділянки, щоб вони могли бути опрацьовані проектантами», – сказав Богдан Черкес.

Від імені громадських організацій іменитим архітекторам заперечив Ярослав Підстригач, який пригадав їм і «Укрсоцбанк» і «готель-бункер» на розі Вірменської-Краківської… «Доведеться боротися і з цим свавіллям і несмаком. Є у Львові еліта, яка причетна до архітектурних рішень, але такої «реставрації» нам не потрібно! Я висловлюю недовіру цій еліті і міській владі!», – сказав Ярослав Підстригач під шквал оплесків згідних із ним людей. Однак навздогін почув звинувачення в тому, що посмів такими словами образити головного архітектора Львова!

На захист влади став депутат ЛМР, член бюджетної комісії Андрій Миськів, який сказав, що у найближчі роки міськрада не знайде бюджетних коштів на відновлення Цитаделі. «Ми ділимо гроші, яких нема. Державних також. Мені соромно зараз знаходитися на Цитаделі серед того бруду й розвалин, там просто жах, що твориться. З однієї сторони ми хочемо залишити цю територію такою ж історичною, як Дубровник, а з другої нас всі питають, чому ми не робимо ремонти?

А тут прийшов інвестор, який вкладе в цю територію щонайменше 70 млн євро, а ми говоримо йому ні, ні, в жодному разі. Спекулюють на святих речах. Я знаю, що в нас у Львові є громадські організації, які завжди виступають проти всього, що робиться у Львові – одній ті ж лиця!», – не приховував обурення Андрій Миськів.

Щодо благотворності ремонтів, то цікавою була репліка від мешканців вул. Каліча Гора, які поскаржилися на те, що після влаштування водовідведення від новозбудованого готелю Cytadel Inn, ця інженерна комунікація спричинилася до… провалу. «Все провалилося!» – розпачав літній львів’янин, але Андрій Павлів зумів нейтралізувати скаржника, скерувавши його до департаменту інженерного господарства…

Найфаховішим обстоюванням інтересів пам’ятки відзначилися на громадських слуханнях молодий дослідник Тарас Піняжко, який свого часу видав книжку «Львівська Цитадель» та завідувач кафедри реставрації НУ «Львівська політехніка» професор Микола Бевз. За словами Тараса Піняжка, архітектурний комплекс Цитаделі є унікальним у Європі, бо його 4 вежі чудово збережені. В інших містах подібні вежі збереглися одиничною та й то на периферії.

«При потребі після реставрації під різні громадські функції можна застосовувати наявні об’єкти комплексу», – переконаний Тарас Піняжко. На науковому підході до регенерації Цитаделі наполягає і професор Микола Бевз. «Фортифікаційний комплекс Цитаделі є унікальною пам’яткою на теренах Галичини. Тому будь-яке будівництво вимагає фахової підготовки. Перед проектуванням треба мати Генплан міста, який вкаже, чи це рекреаційна територія чи територія під забудову.

Наступним кроком мала б стати концепція регенерації території із врахуванням пам’ятки містобудування. Поки що вони відсутні. А без цього не можна оголошувати конкурс. До того ж наявне містобудівне обґрунтування виглядає не повним і надто загальним. Запропонований об’єкт нової архітектури дисонує із планувальною структурою. Є обмеження і щодо поверховості. Це все повинно буди відображеним в умовах конкурсу.

Якщо місто хоче там конче щось будувати, то варто створити робочу групу, до якої залучити австрійських фахівців з історії фортифікації, бо інтервенція в цей об’єкт може отримати міжнародний розголос. Окрім того всі наступні етапи проектування слід погоджувати із управлінням охорони історичного середовища. Слід також отримати реставраційне завдання із Києва. Інакше робота розцінюватиметься як ненаукова й незаконна», – попередив Микола Бевз.

Це прозвучало як застереження владі проти типових помилок, що вже втягнули Львів у численні реставраційно-будівельні скандали. Разом із висловленням недовіри міській владі та її архітектурній еліті, такі акценти вселили надію, що за твердої громадянської позиції сумний досвід архітектурних халеп по-львівськи мав би оминути Цитадель стороною.

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»