2008 р. На схід від вулиці Богдана Хмельницького

Наприкінці вулиці Богдана Хмельницького на схід відгалужується вулиця Поліська, названа так 1986 року. Адресу № 2 має ринок “Галицьке перехрестя”, облаштований тут у середині 1990-х років. Поліська прямує за межі міста, тут переважає промислова забудова.

Від вулиці Богдана Хмельницького на схід вище перетину з вулицею Грінченка відходить вулиця Земельна, названа так 1958 року. У складі селища Збоїщ від 1952 року мала назву Щорса на честь українського комуністичного військового діяча Миколи Щорса (1895-1919). Забудова вулиці – промислова, тут залишилося також декілька приватних одноповерхових будинків садибної забудови.

Перпендикулярно до вулиці Земельної йде вулиця Мележа, названа так наприкінці 1980-х років на честь білоруського письменника Івана Мележа (1921-1976). Забудова вулиці промислова.

Від перетину вулиці Богдана Хмельницького з вулицею Липинського на схід відгалужується Кукурудзяна, названа так 1958 року. Забудова – промислова.

Від вул.Корейської на схід за межі міста прямує вулиця Пластова, названа так 1993 року на честь українського молодіжного скаутського товариства, від 1958 року мала назву Силікатна. Забудова вулиці промислова.

Від вулиці Старознесенської на північ до вул.Грядкової простягається вулиця Польова, названа так 1933 року, від 1931 року називалася Оґродова (Садова) у складі селища Знесіння. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна забудова, барачна житлова двоповерхова забудова 1950-х років, радянський двоповерховий конструктивізм 1950-х років, п’ятиповерховий конструктивізм 1960-х років, нові житлові індивідуальні забудови, промислова забудова.

Між вулицями Ковельською і Польовою – невелика вулиця Грядкова, названа так 1933 року. Забудова вулиці – одноповерхова садибна.

Південніше вул.Грядкової, між Ковельською і Польовою, простягається вулиця Трояндова, названа так у радянські часи. Забудова – одноповерхова садибна.

Вулицю Польову з вулицею Металістів з’єднує вулиця Бринського, названа так 1993 року на честь українського скульптора Михайла Бринського (1883-1958), від 1957 року мала назву Економічна. Забудова вулиці – двоповерховий радянський конструктивізм і двоповерхова барачна забудова 1950-х років.

Вулицю Бринського з вул.Новознесенською з’єднує Юнацька, названа так 1957 року. Забудова вулиці – двоповерхова барачна 1950-х років.

Паралельно до вулиці Помірки від вул.Новознесенської на північ простягається тупикова вулиця Металістів, названа так 1957 року. Забудова вулиці – двоповерховий конструктивізм 1950-х років, двоповерхова барачна забудова 1950-х років, дев’ятиповерхова житлова забудова 1980-х років.

Вулицю Новознесенську з вул.Помірки з’єднує невелика вулиця Шатківського, названа так 1993 року на честь українського художника та графіка Олекси Шатківського (1908-1979). Від 1930-х років мала назву Помірки бічна. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм, одноповерхова садибна забудова, нові забудови 2000-х років.

Перпендикулярно до вулиці Новознесенською прямує тупикова вулиця Помірки, названа так 1933 року. Від 1931 року мала назву Гранична та Хмєльовського на честь ченця, видатного діяча в царині благочинності, художника Адама Хмєльовського (брата Альберта – 1845-1916) у складі селища Знесіння. Забудова вулиці – здебільшого одноповерховий конструктивізм 1930-х років.

Вул.Ковельську з вулицею Помірки з’єднує вулиця Крайня, названа так 1933 року. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм і одноповерхова садибна забудова.

Паралельно до вулиці Крайньої простягається вулиця Тарнавка, названа так на честь колишньої історичної назви цього району. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм і одноповерхова садибна забудова.

Від вул.Ковельської на схід іде невелика тупикова вулиця Трависта, названа так 1933 року, від 1931-го у складі селища Знесіння мала назву Східна. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм і одноповерхова садибна забудова.

Вулицю Ковельську з вул.Помірки з’єднує вулиця Гнатевича, названа так 1993 року на честь сотника легіону Українських січових стрільців, історика українського війська Богдана Гнатевича. Від 1931 року у складі селища Знесіння мала назву Липкова, від 1944-го до 1933 року називалася Тютюнника на честь українського радянського письменника Григора Тютюнника (1931-1980). Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм і одноповерхова садибна забудова.

Паралельно до вулиці Гнатевича прямує невелика тупикова вулиця Врізана, названа так 1930 року. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм і одноповерхова садибна забудова.

Паралельно до вул.Врізаної між вулицями Помірки і Ковельською простягається вул.Черкаська, названа так 1963 року, від 1958 року мала назву Картонна. Забудова вулиці – одноповерхова садибна, № № 2 і 4 – оригінальна дерев’яна забудова з господарськими приміщеннями.

Перпендикулярно до вул.Ковельської вздовж колії йде вулиця Ратича, названа так 1993 року на честь українського археолога Олексія Ратича (1906-1975), від 1934 року мала назву Щепановського на честь польського підприємця, економіста та політика Станіслава Щепановського (1846-1900), у 1946-1993 роках була частиною вулиці Механічної. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х років, нові індивідуальні забудови 2000-х років.

Вул.Ковельську з вул.Помірки з’єднує вулиця Васильченка, названа так 1946 року на честь українського письменника та драматурга Степана Васильченка (1879-1932), від 1930 року називалася Знесіння бічна, у 1934-1946 роках – Білінкевича. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна забудова, двоповерхова барачна житлова забудова 1950-х років, двоповерховий конструктивізм 1950-х років. 2007 року частину вулиці забудували дев’ятиповерховими житловими будинками.

Від вул.Ковельської відходить тупикова вулиця Бодянського, названа так 1993 року на честь українського етнографа, письменника, філолога-славіста, професора Московського університету Йосипа Бодянського (1808-1877), від 1957 року називалася Новаторська. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхова барачна забудова 1950-х років, двоповерховий конструктивізм 1950-х років.

Вулицю Ковельську із вул.Зубрицького з’єднує вулиця Щоголева, названа так 1993 року на честь українського поета Якова Щоголева (1823-1898), від 1955-го мала назву Вигідна. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхова барачна забудова 1950-х років.

Вулицю Милятинську з вул.Пластовою з’єднує вулиця Зубрицького, названа так 1993 року на честь видатного львівського українського історика, автора “Хронік Львова” Дениса Зубрицького (1777-1862), у 1933-1950 роках мала назву П’ятниці, у 1950-1993 рр. називалася Тижнева. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х років, нові житлові індивідуальні забудови, промислова забудова.

Вул.Ковельську з вулицею Гамалії з’єднує вул.Милятинська, названа так 1950 року, від 1938-го називалася Сулимирської на честь Феліції Сулимирської – учасниці українсько-польської війни, яка загинула у Львові 1918 року. Забудова вулиці – одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х років, двоповерхова барачна забудова 1950-х років, нові індивідуальні забудови 1990-2000 років.

Вулицю Милятинську з вул.Горіховою з’єднує невеличка вулиця Падури, названа так 1993 року на честь українського та польського поета Тимка Падури (1801-1871), до того часу мала назву Милятинська бічна. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х років.

Від вулиці Милятинської відходить тупикова вулиця Галечко, названа так 1991 року на честь героїні легіону Українських січових стрільців Софії Галечко (1891-1918), від 1950 року називалася Милятинська бічна, від 1958-го – Гудкова. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х і 1960-х років, двоповерхова барачна забудова 1950-х років, нові індивідуальні забудови 2000-х.

Паралельно до вулиці Галечко від вул.Милятинської відходить тупикова вулиця Пінська, названа так 1958 року, до цього часу називалася Милятинська бічна. Забудова вулиці – індивідуальна, здебільшого 2000 років.

Вул.Милятинську з вул.Новознесенською з’єднує вулиця Гамалії, названа так 1946 року на честь видатного мікробіолога й епідеміолога Миколи Гамалії (1859-1949), від 1931-го мала назву Святого Флоріана. Забудова вулиці – одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х років, нові забудови 1990-2000 років.

Вулицю Гамалії з вул.Корейською з’єднує вулиця Теребовельська, названа так 1950 року, до 1938-го мала назву На Опоце (На Скелі), у 1938-1950 роках – Курдибана. Забудова вулиці – одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова забудова 1960-х років.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 29 травня 2008 року, № 75 (383)