2009 р. Після Шевченківського гаю Садовий дає добро на «приватизацію» Музею жертв…

2009 р. Після Шевченківського гаю Садовий дає добро на «приватизацію» Музею жертв тоталітаризму?

Дата: 16.05.2009

Усі учасники робочої групи із створення Музею-меморіалу жертв тоталітарного режиму на території сумнозвісної «тюрми на Лонцького» у Львові (а це понад 10 осіб) украй здивовані діями виконавчих структур Львівської міськради щодо майбутнього музею, який стає заручником таких явищ, як кумівство чи передвиборчі технології, – таку стурбованість долею музею висловила сьогодні в розмові із кореспондентом ЗІКу відома громадська діячка Ірина Калинець напередодні Дня музеїв.

На створенням Музею жертв тоталітаризму на території «тюрми на Лонцького» понад два роки спільно працювали громадські організації, УСБУ у Львівській області, Центр досліджень визвольного руху, Львівська облрада та Львівська міськрада. Однак останні події, коли «команда фахівців Садового», зневаживши партнерів у справі розвитку цього музею, самочинно призначила його дирекцію, створили ситуацію, коли співпраця ініціаторів музею стала загрожена далекими від наукових інтересами міського голови Львова Андрія Садового.

Команда Садового зареєструвала Статут музею без врахування думки депутатів, членів робочої групи та широкої громадськості, а також поквапилася із призначенням директора. Новоспечений директор, вік, незавершена освіта та брак керівного досвіду якого шокували громадськість у своєму активі має тільки факт своєї наближеності до Андрія Садового.

«Починалося це все тяжко, але спільними зусиллями ми подолали багато труднощів, бо відчували важливість завдання зробити й показати музей. Але коли ми вже стали виходити на рівень, коли можна приступати до реальної роботи, склалася ситуація, яка дала зрозуміти: міськрада має свій інтерес, зовсім не пов’язаний із наукою, із тим щоб музей був таким, як має бути, куди не соромно привести закордонного туриста.

Окрім фінансового зацікавлення певних осіб, простежується намагання зробити музей об’єктом піару, пов’язаного із передвиборною політичною ситуацією. На мою думку, музей мусить очолити фаховий історик, яки має відповідну команду фахівців-істориків, котрі будуть тісно співпрацювати із 4 установами, які є організаторами музею. Міськрада й облрада можуть вирішувати фінансові питання, УСБУ – забезпечувати документами чи надавати безпосередню допомогу, а Центр досліджень визвольного руху розробляти концепцію музею та надавати методику.

Зрештою, ЦДВР вже розпробив концепцію музею та дослідив історію тюрми на Лонцького. Це був спеціальний проект досліджень, внаслідку якого постало понад 200 аркушів тексту, які можуть стати основою майбутньої книги, до речі, зараз виявляються й нові матеріали. Тобто ми вже маємо засяг, на основі якого можна робити зонування музею, залучати фахівців із дослідження цього об’єкту, бо це титанічна робота й хтось один її не подужає.

Треба розуміти, як має виглядати такий об’єкт, вивести його на певний рівень, а згодом добиватися через Кабмін державного статусу, бо цей перший в Україні Музей-меморіал жертв тоталітаризму справді є унікальним у прив’язаності до історичного об’єкту, яким є тюрма на Лонцького», – прокоментував ситуацію Руслан Забілий із Центру досліджень визвольного руху.

На запитання кореспонлддента ЗІКу, чому міськрада нічого не робить, аби прислухатися до думки громади, заступник міського голови Львова з гуманітарних питань Василь Косів відповів: «Є ухвала міської ради, що це буде міський музей, установа у підпорядкуванні управління культури і туризму. Я відкидаю всі закиди, що нічого не робиться і справу створення музею загальмовано. Навпаки проводиться дуже багато роботи!

Що стосується призначення директора цього музею, то я абсолютно не сприймаю, коли одна людина встає і каже «Тільки я можу буду директором». Були листи з певними рекомендаціями і порадами. Але там також вказувалося призначити певну особу директором, дати їй кабінет, машину, техніку, зарплату. Я так собі уявляю, що той хто клопоче про це, сприймає посаду директора, як якийсь орден. Нагородити за щось, посадити директором, і людина буде сидіти й далі нарікати, що чогось нема, що складна ситуація.

Ситуація сьогодні дійсно є складною, бо на початках треба зробити дуже багато роботи. Це не є жодна нагорода, це дуже важка праця, яка почалася, і яку ми обов’язково доведемо до того стану, коли люди зможуть зайти, коли експозиція буде працювати. Ми взялися за це серйозно і доведемо це до кінця».

Як взялася міськрада за Музей визвольної боротьби і за виконання доручення Президента України Віктора Ющенка, даного 1 листопада у Львові, вже всім відомо, тому в цьому контексті коментар Василя Косіва здобуває особливу конотацію й засвідчує, що команда Садового не збирається брати до уваги думку депутатів, які вимагають у міського голови скасувати аморальні рішення та розглянути проблему «тюрми на Лонцького» на сесії в присутності громадськості.

У коментарі ЗІКу очільниця управління культури і туризму ЛОДА Галина Дорощук повідомила: «Ми піднімали питання Музею визвольної боротьби нещодавно на спільному засіданні постійної депутатської комісії з питань культури і духовності Львівської облради та управління культури, коли формували інвестиційну програму. Вирішили, що голова ЛОДА мусить сісти за стіл переговорів з міським головою Львова спільно з ініціаторами цього музею.

Зараз ми формуємо склад спеціальної комісії облради, яка вивчатиме, у чому проблема, чому місто не виділяє кошти, не оплачує зроблені роботи, не завершує реконструкцію будівлі на вул. Лисенка, де вже давно мав постати Музей визвольної боротьби. Там треба відселити мешканців, але місто зволікає із вирішенням цього питання. Ми дуже незадоволені такою ситуацією, адже свого часу саме місто апелювало до голови ЛОДА, що оскільки будівля у власності міста, тому всі ремонті роботи має робити міське УКБ.

Тоді ми передали наші кошти, призначені на цей музей, місту. Місто ті гроші використало, але більше нічого не виділяло. Не знаю, яку мету воно переслідує. Але запевняю, що це питання буде в нас на контролі. Сам музей має вже фондову збірку потрібно тільки приміщення. Тому слово за містом. І, якщо у випадку з Музеєм визвольної боротьби наукова концепція вже опрацьована, то у вирішенні питання створення музею в тюрмі на Лонцького місту потрібен перш за все науковий підхід.

До керівництва музеєм слід поставити професіоналів. Люди ці повинні достеменно бути обізнані як у музейництві, так і матеріальному забезпеченні такої установи, знатися на правових механізмах та керуванні бюджетними коштами. Думаю, що добра воля міського голови мала би бути в цьому визначальна. Раз є ухвала сесії, значить механізм створення музею вже запущений механізм, відтак цим має займатися управління культури. Але вибрати й затвердити певну команду, – це дуже відповідально.

Добирати до керівництва музеєм слід відповідних людей, яка можуть фахово підійти до вирішення цього питання, а студенти можуть долучатися до громадських робіт у музеї. Якщо хочемо достойний музей, то створювати його повинні фахівці з досвідом і освітою».

До слова, Галина Дорощук наголосила на тому, що буде піднімати питання пріоритетності наукової діяльності Музею народної архітектури і побуту, перетвореного міською владою на розважальний об’єкт.

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»