2009 р. Фрустрація реставрації
Мар’яна Вербовська
Дата: 01.12.2009
Відбиваючи підсумки цьогорічної реставрації, в управлінні охорони історичного середовища міської ради зробили два висновки: із наступного року об’єкти реставрації розділять на ті, які реставруватиме держава, і ті, над якими працюватиме місто. А щоб пильнувати за розподілом коштів, утворять окремий відділ при охороні управління історичного середовища ЛМР. На думку пані Лілії Онищенко, начальника управління, реставрацію пам’яток місцевого значення варто здійснювати за кошти міста, а про національні пам’ятки має турбуватися держава.
– Тим паче, – додає чиновниця, – що Львів перебуває під охороною ЮНЕСКО.
Прикметно: такого висновку дійшли саме цього року, коли Міністерство регіонального розвитку та будівництва, яке пообіцяло місту виділити 30 мільйонів гривень, тривалий час ігнорувало сказане, а пізніше вирішило кошти віддати на…область. Область обіцяного й досі чекає. Як наслідок: цьогорічні роботи у Музеї Пінзеля, який із кожним дощем ризикує втратити частину стінопису, навіть не починалися.
Через неузгодженість дій центральної влади така ж ситуація з Музеєм етнографії та художнього промислу, Музеєм визвольних змагань, ансамблем собору святого Юра та П’ятницькою церквою. Зрештою, проблеми із державними субвенціями виникають уже не перший рік: кошти з держбюджету дають або ж не в тій сумі, яку обіцяли, або ж наприкінці року, коли освоїти їх вже немає часу. Зберігати ж пам’ятки за свої кошти львівська влада не хоче. Причина вічна – брак коштів.
Тож, щоб не переобтяжувати себе зайвими проблемами, чиновники львівської Ратуші й придумали чудову “відмазку”: пам’ятки національні – хай держава і реставрує. Управлінню ж пропонують залишити почесну функцію розподілу реставраційних коштів. “Пошта” вирішила з’ясувати цьогорічну картину збереження архітектурної спадщини Львова, проаналізувавши всі об’єкти, роботи над якими велися 2009 року.
Результати вражають: там, де роботи вели або ж фінансували німці чи поляки, – зауважень майже немає. Натомість до робіт, виконаних на двох (!) будинках, на реставрацію яких спромігся Львів цьогоріч, є чимало зауважень.
Площа Ринок, 23, кам’яниця Шольц-Вольфовичів
Цього року закінчили реставрацію зовнішньої частини будинку. Із держбюджету на роботу планували виділити понад два мільйони гривень, проте жодної копійки так і не надійшло. Місто дало 1 мільйон 200 тисяч гривень. Однак фінансування – не єдиний камінь спотикання у реставрації, підігріла пристрасті й поведінка виконавців робіт, які відзначилися зухвалістю і комплексом переробок, зокрема, були змушені переробляти мідне підвіконня.
Суперечки у фахівців викликав і їдкий колір будинку, бо, згідно із первісним задумом, підрядники мали повернути будові первинні барви. Чи відповідають сучасні кольори оригіналам, фахівці сказати не беруться. Продовжити реставрацію планують наступного року, розчищатимуть камінь та відновлюватимуть скульптури.
Площа Ринок, 3
Риштування з будинку зняли ще влітку. Кошти з держбюджету аналогічно не дійшли на роботи, Ратуша виділила 600 тисяч на порятунок пам’ятки. Цих коштів виявилося замало, враховуючи розмах робіт, тому працювати планують й наступного року. У 2010 відреставрують сходову клітку, вхідні двері, перший поверх та скульптури із зовнішнього боку будинку. А нині підрядники працюють над тим, аби усунути хиби того, що вже “зробили”. Зокрема, управління охорони історичного середовища ЛМР незадоволене станом ринви з правого боку будинку…
Вірменська церква
Реставрація комплексу триває вже три роки. Цього року з міського бюджету на відновлення церкви виділили 1 мільйон 200 тисяч гривень. Суттєвих зауваг до виконавців робіт міські чиновники не мають, бо регулярно зустрічалися з підрядниками і контролювали їхню роботу. Зауваги усували одразу, тому зараз виконаною роботою задоволені. Щоправда, такій злагодженій роботі передували сумнозвісні кримінальні історії з попередніми підрядниками, дії яких, як стверджують фахівці, руйнували комплекс.
У травні наступного року управління планує розпочати реставрацію “Голгофи” (дерев’яний ансамбль у дворику Вірменського собору – Ісус на Голгофі). Це важливий об’єкт, і фінансуватиме його реставрацію міністерство культури та національної спадщини Польщі. Повернути “Голгофу” на місце планують за два роки, саме стільки часу триватиме реставрація.
Брами
Завдяки спільній роботі міста з Німецьким товариством технічної співпраці цього року місто відновило три брами, ще одну обіцяють закінчити до нового року. Одна брама обходиться приблизно у 900 євро, жодних зауважень до виконаних робіт чиновники не мають. Наступного року планують відновити 100 брам, але вже за фінансової участі мешканців будинків, де реставруватимуть брами.
Експерти запевняють, що гроші львів’ян залучатимуть не через відсутність коштів у німців, а задля відповідальності за зроблену роботу. Досвід свідчить: якщо мешканці вкладають гроші, час чи сили до реставрації – річ прослужить довше. Загалом проект “Ревіталізація історичних кварталів Львова” триватиме ще два роки, за час співпраці німці планують витрати чотири мільйони євро.
Надгробки
Завдяки фінансуванню польського міністерства культури та національної спадщини на Личаківському цвинтарі дали “друге життя” шістьом надгробкам. В управлінні охорони історичного середовища ЛМР кажуть, що роботи обійшлися близько у 600 тисяч гривень. Наступного року співпрацю продовжать. Первісний вигляд повернули шістьом могилам: Маркіяна Шашкевича, Артура Гротгера, Ісака Ісаковича, Марцеля Цємірського та родини Венцель (найстаріший надгробок Личаківського цвинтаря).
Пам’ятник Янові Кілінському
Польське міністерство культури та національної спадщини виділило кошти на реставрацію пам’ятника одного зі своїх героїв – Яна Кілінського. Реставрацію здійснювали львівські реставратори за польські гроші. Майстри застали пам’ятник у жалюгідному стані: відламана частина руки, пощерблений ніс, нема шаблі та прапора у лівій руці, востаннє пам’ятник “чепурили” в 1960-х роках.
Джерело: “Суботня пошта”