Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Відкритий лист до в. о. начальника Львівського управління охорони історичного…

2007 р. Відкритий лист до в. о. начальника Львівського управління охорони історичного середовища пані Лілії Онищенко

Дата: 23.04.2007

На ваш лист (“ЛГ” від 13-15.04, № 63).

Публічне запрошення зобов’язує до публічного, не кулуарного, діалогу, особливо в такій драстичній темі, якою є тема рукотворної руйнації Львова. Не обов’язково йти в управління охорони історичного середовища, щоб ознайомитися з його роботою, достатньо вийти на вулиці міста: сплюндровані пам’ятки архітектури – об’єктивне свідчення результатів роботи.

Для тих, хто мешкає не у Львові, драма львівської, світового рівня архітектури знайома з серії світлин “Львівської газети”, що їх упродовж декількох років публікували під рубрикою “Місто, яке ми втрачаємо”.

Чи ж не тому так багато людей із різних міст, країн і континентів підписалося під зверненням до Президента України з проханням припинити руйнацію Львова (www.petition.org.ua) Чи не є це найкомпетентнішою оцінкою?

Єдиною проблемою щодо збереження культурної спадщини є недотримання чинного пам’яткоохоронного законодавства та вимог міжнародних документів, що є обов’язковими для країн, на території яких розміщені об’єкти, зараховані до переліку культурної спадщини ЮНЕСКО.

А звідти – і рекомендації, які ви хочете почути: працюйте в правовому полі, підготуйте проект ухвали ЛМР про заборону будівельного втручання на території архітектурного заповідника, крім реставрації та консервації, облікуйте список усіх пам’яток архітектури, які за останнє десятиліття зазнали брутального ґвалтування, визначте, скільки коштів потрібно, щоб вивести їх із коматозного стану, розробіть програму збереження історичного ансамблю, оперуючи конкретними даними, звертайтеся до відповідних державних органів і меценатів із проханням про фінансування.

Згідна, робота об’ємна, але… Є час розкидати каміння, і є час його збирати.

І ще. Я хотіла б почути пояснення з приводу ваших слів кореспондентові “Нового погляду” (6. 04. 2007.): “Мене дивує позиція тих, які хочуть, щоб Львів був містом курних хаток із коминами”. Прошу навести хоч один приклад, де захисники збереження львівської світової архітектурної спадщини ратували б за “курні хатки”.

Таке ваше трактування архітектурних шедеврів є співзвучним висловлюванню іншого чиновника від архітектури, пана А. Павліва, що “мусили підходити до реконструкції пл. Ринок, як до звичайного колгоспного сараю” (“ЛГ” від 30.01.2007 р., № 14).

Натомість світовий колективний розум дає протилежну оцінку того, що перейшло нам у спадок:

“Надбання, занесене до Списку всесвітньої спадщини, – це майно, яке знаходиться в розпорядженні за дорученням, із тим, щоб передати його далі, майбутнім поколінням на праві законного успадкування” (Будапештська декларація із Всесвітньої спадщини, 2002 р.).

“Культурні здобутки є продуктом і свідоцтвом різних традицій і духовних досягнень минувшини, будучи таким чином одним із основних факторів, що визначають своєрідність народів…

Ці здобутки необхідно в міру можливостей і відповідно до їхнього історичного та мистецького значення охоронити, їм необхідно повернути достоїнства для того, щоб народи через усвідомлення значення здобутків, їхнього духовного заповіту все більше переймалися почуттям власної гідності” (Рекомендація щодо охорони культурних здобутків, яким загрожує небезпека внаслідок проведення суспільних або приватних робіт Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй із питань освіти, науки та культури, Париж, 15.10.-20.11.1968 р.).

“Занепад або зникнення хоча б одного зі здобутків культурної та природної спадщини становить згубне збіднювання спадщини усіх народів світу” (“Конвенція про захист Всесвітньої культурної та природної спадщини” Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй із питань освіти, науки та культури, Париж, 17.10-21.11.1972 р.).

“Пропонуємо, щоб міська влада звернула увагу на запровадження обмежень з метою збереження історичних територій та міських ландшафтів від спотворення і візуальної агресії” (Резолюція міжнародної конференції “Охорона і управління містами Центральної і Східної Європи, включеними і пропонованими до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО”, Замостя, Львів, Кам’янець-Подільський, 6-10.10.1997 р.).

Ніхто нікого не закликає до некомфортного життя в будинках-пам’ятках архітектури. Рамки чинного законодавства передбачають роботи із заміни водогінних і каналізаційних труб, прокладання електричних і телефонних мереж, заміни міжповерхових перекриттів, дахів і вікон, ремонту квартир, але забороняють різномасті вікна, клаптикову побілку фасаду, самовільні надбудови, прибудови, пробиття отворів у цокольних частинах будинків та інші “навороти”, що перетворили аристократичний Львів на жалюгідний балаган.

Під зверненням до Президента більшість підписів – від молодих людей, в яких, упевнена, є своє розуміння істинних цінностей. Підтвердження цього – ініціатива Академії мистецтв та Інституту банківської справи відновлювати внутрішні дворики Львова. Вірю, що це лише початок, і це обнадіює й дає львівській архітектурі шанс бути.

І наостанку. Ви пишете, що в управління охорони історичного середовища є багато проблем. Оскільки “Львівську газету” за допомогою інтернету читають українці (й не лише) всього світу, озвучте свої проблеми, вкажіть на шкідливі чинники, які не дають вам змоги працювати в рамках закону. Впевнена – ви одержите дієву підтримку від світової спільноти. Принагідно зауважу, що проблеми є в усіх.

Я дякую “Львівській газеті” за активну позицію у справі збереження національного надбання.

З повагою Дарія Грицак

Джерело: “