Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Микола Коломієць

Київський метрополітен, 2-а пол. 20 ст.

(архіт.)

Перші пропозиції щодо спорудження метрополітену в Києві розглянуто ще до 2-ї світової війни у Генеральному плані реконструкції та розвитку міста. Основні роботи з проектування і будівництва розпочато у 1949 р. 6 листопада. 1960 р. відчинилися двері першої дільниці Святошинсько-Броварської лінії від ст. “Вокзальна” до ст. “Дніпро” (завдовжки 5,2 км). Святошинсько-Броварська лінія з 16 станціями (“Святошин”, “Нивки”, “Жовтнева” (тепер “Берестейська”), “Завод Більшовик ” (тепер “Шулявська”), “Політехнічний інститут”, “Вокзальна”, “Університет”, “Ленінська” (тепер “Театральна”), “Хрещатик”, “Арсенальна”, “Дніпро”, “Гідропарк”, “Лівобережна”, “Дарниця” “Комсомольська” (тепер “Чернігівська”), “Піонерська” (тепер “Лісова”)) проходить через центр міста із заходу на схід. Подальший розвиток ліній метрополітену здійснювався за радіальною схемою.

Сьогодні його мережа складається з трьох радіальних ліній: Святошинсько-Броварської, Куренівсько-Червоноармійської з 12 станціями (“Героїв Дніпра”, “Мінська”, “Оболонь”, “Петрівка”, “Тараса Шевченка”, “Контрактова площа”, “Поштова площа”, “Майдан Незалежності”, “Площа Л.Толстого”, “Республіканський стадіон”, “Палац Україна ”, “Либідська”), Сирецько-Печерської з 13 станціями (“Сирецька”, “Львівська брама” – споруджуються, “Лук’янівська”, “Золоті ворота”, “Палац спорту”, “Кловська”, “Печорська”, “Дружби народів”, “Видубичі”, “Славутич”, “Осокорки”, “Позняки”, “Харківська”). На перехресті цих ліній діють три пересадочні вузли: “Майдан Незалежності” – “Хрещатик”, “Театральна” – “Золоті ворота”, “Площа Л. Толстого” – “Палац спорту”.

Відповідно до рельєфу Києва лінії метрополітену мають дільниці глибокого і мілкого закладення й наземні дільниці. Річку Дніпро метрополітен перетинає двома мостовими переходами – у центральній та південній частинах міста. Проектується будівництво четвертої лінії – Подільсько-Воскресенської. Станції метрополітену розміщуються на відстані 900 – 1660 м з виходами через переходи на основні площі й магістралі столиці. Київський метрополітен за конструктивними якостями і методами проведення робіт – прогресивна сучасна споруда. При проходці перегонів використано гірничопрохідницький щит, блокоукладальні машини, спеціальні породонавантажувальні машини. Під час будівництва широко використовувалися збірні залізобетонні конструкції, суцільно-секційне спорядження із звичайного напруженого бетону. Проектування метрополітену столиці України здійснював Київметропроект, будівництво – Київметробуд.

Київський метрополітен – не тільки інженерно-транспортний, але й архітектурно-художній комплекс міста. Тематика оформлення станцій визначалася конкретними умовами, пов’язаними з розташуванням станцій, і відображає особливості української культури нашої епохи та історії стародавнього Києва. В архітектурі багатьох станцій прогресивні конструктивно-просторові вирішення, оригінальність пластичних форм поєднуються з використанням творів монументально-декоративного мистецтва. У втіленні творчих задумів багатьох станцій поряд з архітекторами брали активну участь художники міста, які створили чимало цінних творів декоративного мистецтва, монументального живопису і скульптури. Усі лінії метрополітену оснащені автоматизованими системами управління, технологічними процесами роботи ескалаторів, інженерно-технічних пристроїв і електропостачання, системою інтервального регулювання руху поїздів. Послугами метрополітену кожного дня користується понад 1 млн. 200 тис. пасажирів, що складає четверту частину загальноміських перевезень.

Головко Г. В., Коломиец Н. С. Киевский метрополитен. – К., 1962;

Киевский метрополитен. – К., 1994;

Хмельницький І. Поміж двох сил. – К., 1994.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 455.