Могила П. С. Герцика
Олексій Овчаренко, Людмила Проценко
489.2.31.3. Поховання Герцика П. С. 1700, надгробок, бл. 1837 (іст., мист.).
У церкві Здвиження Чесного Хреста Господнього, біля південної стіни.
Герцик Павло Семенович (до 1632, Полтава – 1699, за ін. даними 1700) – військовий. До 1675 – полтавський полковий писар, 1675 – 95 (з перервами) – полтавський полковник. На його кошти 1700 – 04 споруджено церкву Здвиження Чесного Хреста Господнього Києво-Печерської лаври. Був одружений з І. Яблонською, засланою Петром І після Полтавської битви до Сибіру. Їхня дочка Ганна була в шлюбі з майбутнім гетьманом П. Орликом, при 1361 бічником І. Мазепи; син Григорій – полтавський наказний полковник, втік з І. Мазепою до Бендер; разом з ними втекли ще два сини полковника – Іван і Панас; дочка Христина – дружина охочекомонного полковника Г. Новицького, засланого у Сибір.
Вірогідно, надгробок з’явився після 1837, коли вирішили вилучити з храму портрет П. Герцика. Портрет світської особи користувався винятковою шаною пастви, яка ставилася до нього, як до ікони, що викликало невдоволення монастирського начальства. За висловлюванням митрополита Євгенія (Болховітінова), це – типовий зразок українського епітафійного портрета, що зображував П. Герцика під час молитви перед хрестом, нагадуючи про ктиторство полковника. Є свідчення, що портрет і поховання під ним містилися праворуч від іконостаса, тобто біля південного входу в храм. У той же час Болховітінов не згадує ні про окремий надгробок, ні про напис на ньому. Ймовірно, разом із вилученням портрета ктитора з храму було створено наявний надгробок.
Розміри надгробка: вис. – 1,66 м, шир. – 0,62 м, винос від стіни – 0,08 м. Являє собою дерев’яний, досить стриманий за оздобленням і формами кіот.
Увінчаний півкруглим лучковим фронтоном з восьмипроменевим хрестом над ним. Нижню частину хреста стилізовано у вигляді чотирьох листків. У центрі фронтону – коло з розквітлим грецьким хрестом, навколо – стилізовані рослинні пагони на фактурному тлі. Обабіч фронтону – круглі виступи-волюти з квітковими розетками в них. Нижче виконано гладенький архітрав, який підтримують канелюровані пілястри композитного типу, в основу покладено вільну варіацію коринфського ордера. Позолочені капітелі повторено двічі – вгорі і внизу. Нижній ярус кіота, обрамлений профільованими планками, має посередині невеличкий медальйон з мотивом хреста з подвійними променями у вигляді петель-пелюсток. Кіот поставлено на профільовану базу, в центрі вмонтовано мармурову дошку з врізаним позолоченим меморіальним написом, над яким розташовано гравірований, наведений золотом хрест.
Література:
Модзалевский В. Малороссийский родословник. – К., 1908. – Т. 1.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1361 – 1362.