1999 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Гаврилюк, Євгенія Горбенко, Михайло Кальницький, Лариса Федорова

Новий навчальний корпус Київської духовної академії, 1822 – 25 рр.

(архіт., іст.).

Контрактова пл., 3.

У південній частині академічного подвір’я, на розі Контрактової пл. та Іллінської вул. Корпус, призначений для навчання і проживання студентів і викладачів Київської духовної академії (КДА), збудований за проектом арх. Л. Шарлеманя міським арх. А. Меленським. Первісно – прямокутна в плані, триповерхова споруда з головним фасадом на 19 віконних осей звернених на подвір’я. В 1854 – 55 рр. деякі приміщення переплановано, зроблено критий перехід до нової цегляної одноповерхової їдальні, побудованої біля східного фасаду корпусу. В 1884 – 86 рр. за проектом єпархіального арх. В. Ніколаєва проведено значне розширення будинку до якого добудовано два триповерхових об’єми. Перший з них, звернений у бік Контрактової пл., утворив новий західний фасад. Другий – продовжив споруду в східному напрямку.

Триповерховий, з підвалом, цегляний, у плані прямокутний, з асиметричними бічними крилами. Внутрішнє планування коридорне з двобічним розташуванням приміщень. На першому та другому поверхах були навчальні аудиторії, на третьому – житлові кімнати. Зв’язок між поверхами забезпечують четверо сходів. Перекриття плоскі в житлових та навчальних приміщеннях, склепінчасті – у підвалі й коридорах. Тектоніку тинькованих фасадів, пофарбованих у характерні для стилю класицизму жовтий та білий кольори визначають горизонтальні членування – імітація русту на рівні першого поверху міжповерхові тяги вінцевий карниз з модульйонами. Головний (північний) фасад первісної (центральної) частини корпусу з гладенькими стінами, прорізаними рідко поставленими прямокутними вікнами, в центрі має широкий, невеликого виносу ризаліт, увінчаний перебудованим (серед. 20 ст.) трикутним фронтоном, у тимпані якого міститься сучасне мозаїчне панно на морську тематику. Звернений у бік Контрактової пл. західний фасад пізнішої прибудови симетричний стосовно невеликого центрального ризаліту з трикутним фронтоном. Прямокутні віконні прорізи на рівні першого поверху сховані у неглибокі ніші, на рівні другого поверху оформлені трикутними сандриками на кронштейнах, на рівні третього – імітацією замкових каменів.

Стриманий за архітектурою будинок у стилі пізнього класицизму є невід’ємною частиною ансамблів Братського монастиря і Контрактової площі.

До 1920 р. використовувався як навчальний корпус Київської духовної академії. З Київською духовною академією пов’язані життя та діяльність багатьох відомих учених, церковних і громадських діячів, письменників, композиторів та інших діячів культури. Велику роль в її розбудові як осередку церковної науки і просвіти відіграв Євгеній Болховітінов (1767 – 1837) – митрополит Київський і Галицький (з 1822), вчений-просвітитель, історик, громадсько-культурний діяч. У грудні 1823 р. під його головуванням почала роботу конференція (рада) академії, яка приймала іспити, присуджувала ступені – студента, кандидата, магістра і доктора богослов’я. Як попечитель митрополит доклав чималих зусиль для вдосконалення навчального процесу, розвитку наукової роботи, спираючись на історичні традиції та науковий потенціал цього уславленого навчального закладу. Він повернув до академії з Петербурга Інокентія Борисова (1800 – 57) – богослова, історика церкви, визначного проповідника, який 1830 р. став ректором, 1837 р. заснував популярний тижневик «Воскресное чтение» (виходив при академії до 1912 р.). Разом вони стояли біля початків широкої дослідницької, літературної і перекладацької роботи православного духівництва, яке виховувалось у стінах Київської академії. Митрополит пожертвував значні кошти для нагородження за кращий дослідницький твір, підтримав оновлення академічного хору, сприяв будівництву нового корпусу академії, заповів їй свою бібліотеку, яка була одним з найбагатших приватних зібрань того часу.

У Київській духовній академії викладали:

В. Аскоченський – історик, хоровий диригент, видавець;

М. Булгаков – видатний богослов, академік РАН, митрополит Московський, автор «Історії російської церкви» в 13-ти томах;

О. Булгаков – викладач курсу історії й розгляду західних сповідань, професор;

О. Глаголєв – професор кафедри єврейської мови і біблійної археології, протоієрей церкви Миколи Доброго на Подолі;

С. Голубєв – історик, професор кафедри історії церковного розколу, автор фундаментальних праць про П. Могилу, Київську духовну академію;

В. Екземплярський – професор кафедри морального богослов’я;

В. Завитневич – історик, археолог, професор кафедри російської церковної історії;

М. Ковальницький – професор кафедри церковної історії, у 1898 – 1904 – ректор академії і настоятель Братського монастиря;

П. Кудрявцев – професор кафедри історії філософії, голова Київського релігійно-філософського товариства;

П. Лашкарьов – історик, професор церковного права;

Ф.Лебединцев – професор церковної історії, засновник, редактор і видавець часопису «Киевская старина»;

І. Малишевський – професор церковної історії;

О. Новицький – філософ, автор підручників з психології та логіки;

М. Петров – літературознавець, історик літератури, етнограф, музеєзнавець, чл.-кор. Петербурзької АН, академік УАН, викладач курсу естетики і теорії словесності, історії західних літератур, завідувач Церковно-археологічного музею КДА, автор фундаментальних праць з історії української літератури 17 – 19 ст.;

К. Попов – професор кафедри патристики;

В. Рибинський – професор кафедри священної історії Старого Заповіту, інспектор КДА;

П. Терновський – історик церкви, професор;

Ф. Титов – професор церковної історії, редактор «Киевских епархиальных ведомостей», протоієрей, настоятель Андріївської церкви;

П. Юркевич – філософ, професор та багато інших.

Майже всі вони були випускниками КДА. Викладачі академії одночасно працювали і в інших навчальних закладах Києва – університеті, на Вищих жіночих курсах, у гімназіях тощо, були активними громадсько-культурними діячами.

В 1872 р. при академії засновано Церковно-археологічне товариство (з 1901 р. – Церковно-історичне та археологічне), яке ставило своїм завданням розробку богословської науки, збирання, вивчення і публікацію пам’яток старовини. Одночасно при ньому був створений Церковно-археологічний музей. Праці його членів друкувалися в «Трудах Киевской духовной академии», які зажили слави поважного наукового часопису широкого профілю. 1915 р. до складу товариства входило 175 членів. Деякі викладачі академії були співзасновниками і членами Історичного товариства Нестора-літописця, що діяло при університеті: О. Андрієвський, О. Булгаков, С. Голубев, В. Завитневич, П. Лашкарьов, П. Лебединцев, І. Малишевський, В. Певницький, М. Петров, П. Терновський, Ф. Титов та ін.

Київську духовну академію закінчили також К. Воблий – економіст, статистик, економгеограф, академік УАН, заслужений діяч науки УРСР; С. Гулак-Артемовський – композитор, співак, актор, драматург; Т. Кезма – філолог-арабіст, педагог, перекладач, автор першого в Україні підручника арабської мови; П. Козицький – композитор, педагог, музикознавець, заслужений діяч мистецтв УРСР; О. Кошиць – хоровий диригент і композитор; П. Лебединцев – історик, археолог, протоієрей Софійського собору у Києві, редактор «Киевских епархиальных ведомостей»; В. Липківський – визначний церковний діяч, один із засновників і митрополит УАПЦ; І. Нечуй-Левицький – письменник; Ю. Сіцинський – історик, археолог, етнограф, музейний Діяч; Н. Шараївський – співзасновник УАПЦ, архієпископ Київський та багато інших видатних діячів.

1920 р. академія припинила своє існування..

У роки громадянської війни на другому поверсі будинку містився штаб Дніпровської військової флотилії, створеної у березні 1919 р. У кінці серпня до її складу входило 77 кораблів, навесні 1920 р. – понад 40, які брали участь у багатьох боях, зокрема проти військ Денікіна й Польщі. Особливо флотилія відзначилася під час Київської операції 1920 р., коли її південний загін першим вступив до Києва. Розформована в грудні 1920 р. Командували флотилією А. Полупанов (1919), П. Смирнов (Свєтловський; 1919 – 20). На фасаді будинку 1969 р. встановлено меморіальну дошку штабу флотилії з чорного граніту.

Рибинський В. Спогади про Київську духовну академію // Хроніка-2000. – 1997. – № 17 – 18;

Устав Церковно-исторического и археологического общества при Киевской духовной академии. – К., 1901.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 198 – 199.