Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пімсти смерть великих лицарів.

Контрактова площа

1999 р. Звід пам’яток Києва

Контрактова площа, 18 – 20 ст.

(архіт., іст., містобуд.).

У центральній частині Подолу між вулицями П. Сагайдачного, Покровською, Андріївським узвозом, Флорівською, Притисько-Микільською, Костянтинівською, Межигірською, Спаською, Г. Сковороди, Іллінською, з яких основними історичними магістралями є вулиці П. Сагайдачного, Костянтинівська, Андріївський узвіз. З кін. 18 ст. називалася Контрактовою (від контрактових ярмарків, які відбувалися тут після перенесення їх 1797 з Дубна до Києва), з 1869 р. – Олександрівською (за ім’ям російського імператора Олександра II), з 1919 р. – Червоною (у 2-й пол. 1940 – серед. 50-х pp. знову називалася Контрактовою). 1990 р. площі повернуто історичну назву.

Одна з найдавніших у місті, виникла у 10 ст. як торговельна, вічова (Торг, Торжище, Торговище). За більш як тисячорічну історію значно змінювалися її конфігурація, характер забудови. У давньоруський час на площі було побудовано муровану церкву Успіння Пресвятої Богородиці (Пирогоща; 1131 – 36), яка містилася в оточенні дерев’яної житлової забудови (розкрита археологічними дослідженнями 1970-х pp.). Після зруйнування Верхнього міста ордами Батия 1240 р. Поділ набуває значення торговельного, ремісничого і адміністративного центру; Торжище, у зв’язку з наданням Києву магдебурзького права (15 ст.), за аналогією з містами Центральної Європи одержує назву Ринкової площі (або Ринку), на якій зводиться дерев’яний (з 1697 р. – мурований) будинок ратуші (стояв на місці теперішнього скверу між Контрактовим будинком та Гостиним двором).

У 1615 р. заможна землевласниця, киянка Г. Гулевичівна подарувала Київському братству великий «пляц» на «ринку київському» для заснування тут монастиря та школи при ньому. Це поклало початок розвитку Братського Богоявленського монастиря і Київської академії. У часи гетьманування І. Мазепи побудовано Богоявленську церкву та цегляний будинок академії; із зведенням у 18 ст. високої дзвіниці ансамбль монастиря набув провідної містобудівної ролі. Поблизу площі на садибі, що належала одному з київських купців грецького походження, у 30 – 40-і pp. 18 ст. грецькою громадою засновано Катерининський монастир, підпорядкований безпосередньо монастиреві св. Катерини на Синайській горі. У 1748 – 49 рр. за проектом арх. І. Григоровича-Барського над відомим з 17 ст. міським фонтаном будується павільйон-ротонда, який названо «Феліціал» (пізніша назва «Самсон»); у 1760-і pp. – перший у Києві Гостиний двір у вигляді каре з рядами крамниць (містився у районі теперішнього пров. Хорива; згорів на поч. 19 ст.). У 1770-і pp. I. Григорович-Барський перебудував Успенський собор (Богородиці Пирогощі) у формах українського бароко.

У 17 – на поч. 19 ст. площа мала в плані нерегулярну форму; окрім торговельних функцій, відігравала роль міського громадського центру. В ратуші засідав магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими, поліційними та судовими справами (з 1785 р., з утворенням Міської думи, – лише судовими), а також працювали управи 15 київських цехів. Цегляний будинок ратуші – витягнутий двоповерховий корпус з мальовничими фронтонами і двоярусним дахом, було споруджено у стилі українського бароко. Головний фасад, звернений до фонтана, мав сходи з аркадою і мідною скульптурою богині правосуддя Феміди над нею. Прикрашала будинок 30-метрова чотириярусна вежа з годинником (дзиґарем) та мідною скульптурою покровителя Києва – архангела Михаїла, що разив списом змія. Всередині будинку містилися дві зали для урочистостей, прикрашені портретами, дзеркалами, люстрами та двома «ковчегами», в яких зберігалися грамоти на міські права і привілеї; у 1798 – 99 рр. у цих залах відбувалися перші контракти. Від будинку ратуші починалися урочисті міські церемонії, пов’язані із святкуванням «магдебургії» та іншими важливими подіями. Процесії, в яких брали участь 15 цехів, міщани та кінна міська міліція (т. зв. Золота корогва) прямували до Успенської церкви й далі Покровською вулицею до місця хрещення киян.

Під час пожежі 1811 р. будинок ратуші було значно пошкоджено і в ході перепланування Подолу на класицистичній регулярній основі розібрано. Цеглу з нього пізніше використали для будівництва Контрактового будинку. Після перепланування за проектом арх. В. Гесте Контрактова площа набула абрисів неправильного чотирикутника, межі якого визначило місцезнаходження декількох будинків, зведених з вогнетривких матеріалів: будівель Братського та Катерининського (грецького) монастирів, будинку Н. Сухоти (Контрактова пл., 12), Успенської церкви. Уздовж північного боку площі передбачалося звести ансамбль адміністративних будівель, до якого мали входити будинок магістрату, фланкований з правого боку Контрактовим будинком, з лівого – Поштовою конторою (арх. В. Гесте). У 1815 – 17 рр. споруджено тільки Контрактовий будинок (під керівництвом арх. А. Меленського; тепер вул. Межигірська, 1), де проводилися широко відомі січневі ярмарки-контракти. У центрі площі за проектом арх. Л. Руски ще 1809 р. розпочато будівництво двоповерхового Гостиного двору (реалізований після пожежі як одноповерховий будинок; Контрактова пл., 4). Зі скасуванням російським царем Миколою І у 1834 р. магдебурзького права міська дума до 1876 р. розміщувалася у двоповерховому будинку Н. Сухоти. Периметр площі на поч. 19 ст. сформували двоповерхові будинки, які в кін. 19 – на поч. 20 ст. доповнено різностильовою три-, п’ятиповерховою житловою забудовою, до композиції якої органічно входили архітектурні домінанти – храми й ансамблі монастирів, що містилися поряд.

Значні зміни в абрисі площі відбулися за радянський період. В 1929 р. розібрано Катерининську церкву грецького монастиря, в 1935 р. – церкву Успіння Пресвятої Богородиці (Пирогощі) із дзвіницею, Богоявленську церкву та дзвіницю Братського монастиря. На місці зруйнованого 1924 р. будинку поч. 19 ст., що належав останньому київському війту Киселевському, в якому в кін. 19 – на поч. 20 ст. жив Л. Шестов (Л. Шварцман) – згодом всесвітньо відомий як філософ-ідеаліст, у 1933 р. було зведено клуб «Харчовик» (пам’ятка архітектури у стилі конструктивізму; вул. Межигірська, 2; арх. М. Шехонін). Тоді саме зведено будинок Подільського універмагу. У 1934 р. знесено фонтан «Самсон». У 1947 р. на східному боці площі зведено чотириповерховий адміністративний корпус над колишніми крамницями і першим ярусом знесеної дзвіниці Братського монастиря і будинок райкому компартії (№ 2). Під час прокладання лінії метрополітену пошкоджено будинок Гостиного двору поч. 19 ст. і знесено частину забудови на вул. Спаській, яка зорово замикала північний фронт площі.

На межі 1960 – 70-х pp. відроджується інтерес до вивчення та охорони історичного середовища Подолу, проводиться історико-архітектурна інвентаризація його забудови у межах Поштової пл. й вул. Ратманського (1972 – 74 рр., керівник – арх. В. Шевченко). Було запропоновано відтворити церкву Богородиці Пирогощі у формах 12 ст., магістрат (17 – 18 ст.), фонтан «Самсон» з ротондою (18 ст.), двоповерховий Гостиний двір (поч. 19 ст., за проектом арх. Л. Руски) та реставрувати всі споруди, що містяться по периметру площі. Між Гостиним двором і Контрактовим будинком у 1976 р. встановлено пам’ятник Г. Сковороді (ск. І. Кавалерідзе, арх. В. Гнєздилов), який навчався у Києво-Могилянській академії у 1740 – 50-х pp. У 1979 р. Контрактову пл. оголошено заповідною територією міста.

Протягом 1970 – 90-х pp. за проектом реконструкції Контрактової пл. на історичній основі відновлено двоповерховий Гостиний двір, що мав значний вплив на формування площі (1971 – 90 рр., арх. В. Шевченко), фонтан «Самсон» з ротондою (1977 – 82 рр., архітектори В. Шевченко, Ю. Лосицький), церкву Богородиці Пирогощі (1991 – 97 рр., архітектори Ю. Асєєв, В. Шевченко, М. Жариков, Р. Кухаренко, В. Отченашко), наріжний будинок з гастрономом (1980 р., арх. В. Шевченко), верхню частину дзвіниці Катерининського (грецького) монастиря (1996 р., архітектори Ю. Дмитревич, М. Стеценко). У 1984 – 97 рр. реставровано Контрактовий будинок (арх. В. Шевченко).

Після закінчення реставрації Контрактового будинку по північному фронту забудови площі намічено завершити відтворення ансамблю арх. В. Гесте. Інші фронти забудови склалися повністю, мають висоту в середньому три – чотири поверхи. Попри втрату інших архітектурних домінант, які ще не відновлено, площа залишається видатним містобудівним комплексом, який містить понад 10 різночасових пам’яток історії та культури (№ 2-б, 3, 10, 12; вул. Г. Сковороди, № 2; вул. Межигірська, № 1 і 2; вул. Костянтинівська, № 1/2 та 5; Андріївський узвіз, № 2/10, пам’ятник Г. Сковороді).

Тетяна Трегубова, Валентина Шевченко, Григорій Щербина

Алферова Г. В., Харламов В. А. Киев во второй половине XVII века. – К., 1982;

Геврик Т. Втрачені архітектурні пам’ятки Києва. – Нью-Йорк; К., 1991;

Київ: історичний огляд. – К., 1982;

Київ: провідник. – К., 1930.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 478 – 480.

Вкладені елементи

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 480.
1885 р. Загальний вигляд
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 478.
План забудови

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 497

Модифіковано : 20.06.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.