Інститут органічної хімії
1939–41, 1945–70 в будинку містився Інститут органічної хімії АН УРСР (з 1994 – НАН України). Заснований 1939 на базі Інституту хімічної технології АН УРСР та сектора органічної хімії Інституту хімії АН УРСР як Інститут органічної хімії та технології АН УРСР. 1941–45 входив до складу об’єднаного Інституту хімії АН УРСР (в Уфі). З 1945 – сучасна назва.
З 1970 розміщується на вул. Мурманській, 5.
Першим директором інституту в 1939–42 був Яворський Володимир Полікарпович (1876–1942) – хімік-органік, акад. ВУАН (з 1934), заслужений діяч науки УСРР (з 1934), керівник сектора органічної хімії НДІ хімії Наркомосу УСРР (з 1930, з 1931 – у складі Інституту хімії ВУАН).
Наукові праці присвячено проблемам ненасичених сполук, синтезам за участю галогенмагнійорганічних сполук.
Під керівництвом вченого проводилися дослідження азидопохідних органічних сполук, а саме – синтезу азидоалкінів, азидоефірів, азидокетонів і азидів кислот.
У цьому будинку в інституті працювали й інші відомі вчені.
1939–41, 1945–61 – Головін Павло Васильович (1885–1964) – хімік-технолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1951). У зазначені роки – завідувач лабораторії хімії і технології вуглеводів інституту, одночасно – завідувач кафедри цукристих речовин Київського технологічного інституту харчової промисловості.
Наукові праці присвячено питанням технології і методів контролю в харчовій промисловості. Досліджував проблеми дифузії і кристалізації в цукровому виробництві, очищення цукрових соків. Автор низки проектів харчових підприємств.
1957–69 – Деркач Григорій Іларіонович (1932–69) – хімік-органік, чл.-кор. АН УРСР (з 1967). Завідувач відділу хімії елементоорганічних ізоціанатів (1963–66), заступник директора (з 1967).
Досліджував проблеми хімії органічних ізоціанатів та ізоціанатів кислот фосфору. Синтезував нові типи органічних похідних три- і дев’ятивалентного фосфору. Винайшов спосіб одержання фосфазосполук окислювальним імінуванням похідних тривалентного фосфору.
1945–70 – Кіпріанов Андрій Іванович (1896–1972) – хімік-органік, акад. АН УРСР (з 1945), заслужений діяч науки УРСР (з 1957), директор об’єднаного Інституту хімії в Уфі (1942–45), Інституту органічної хімії АН УРСР (1945–60), потім – завідувач відділу. Одночасно – віце-президент АН УРСР (1946–48), голова Відділу фізико-хімічних та математичних наук (1948–57), професор Київського університету (з 1944).
Досліджував проблеми тонкого органічного синтезу, хімії органічних барвників, теорії кольоровості. Відкрив явище взаємодії хромофорів у молекулах барвників (1964), синтезував новий клас барвників (катіонові барвники).
Президією АН УРСР засновано премію ім. А. Кіпріанова (1988). З 1970 працював на вул. Мурманській, 5.
1956–70 – Кірсанов Олександр Васильович (1902–92) – хімік-органік, акад. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки УРСР (з 1964). З 1956 – завідувач лабораторії (відділу), з 1959 – заступник директора, 1960–83 –директор інституту. Нагороджений золотою медаллю ім. Д. Менделєєва АН СРСР і Всесоюзного хімічного товариства (1965), золотою медаллю ВДНГ СРСР.
Наукові праці присвячено хімії фосфоро- та сіркоорганічних сполук. Ім’ям вченого названо дві відкриті ним реакції – пряме амідування карбонових кислот та фосфазореакцію імуносульфокислоти. З 1970 працював на вул. Мурманській, 5.
1966–70 – Марковський Леонід Миколайович (1939–88) – хімік-органік, акад. АН УРСР (з 1988). Працював в інституті з 1966, завідувач відділу (з 1975), директор (з 1983).
Досліджував органічні сполуки сірки, фтору і фосфору. Відкрив хімічні реакції утворення сполук з кратним зв’язком сірка–азот. Запропонував ефективні антипірени для синтетичного волокна, штучної шкіри, пінополіуретану й електроізоляції. З 1970 працював на вул. Мурманській, 5.
1939–41 – Шапошников Володимир Георгійович (1870–1952) – хімік-технолог, акад. ВУАН (з 1922), засновник і перший директор Інституту хімічної технології АН УРСР (1934–38). Під час роботи у цьому будинку – завідувач відділу Інституту органічної хімії та технології АН УРСР.
Наукові праці з проблем технології волокнистих речовин, кольоровості і будови барвників. Запропонував новий метод одержання азофенінів, розробив раціональну номенклатуру азобарвників, дослідив вологість льону і бавовни.
1947–70 – Шилов Євген Олексійович (1893–1970) – хімік, акад. АН УРСР (з 1951). Завідувач відділу інституту.
Наукові праці присвячено теоретичним проблемам кінетики та механізму органічних реакцій, галогенування органічних сполук. Вивчав механізми синтезу каучуку і каротину в рослині кок-сагиз, проводив дослідження у галузі органічного каталізу. Відзначений премією ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1965).
У цьому будинку в інституті працював також у 1939–41 і 1945–57 чл.-кор. АН УРСР Корнєв Костянтин Арсенійович (1908–74) – завідувач лабораторії, на базі якої 1958 заснував і очолив Інститут хімії полімерів і мономерів АН УРСР (з 1963 – Інститут хімії високомолекулярних сполук), який до 1964 містився у цьому ж будинку.