Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Будинок Міністерської жіночої гімназії

Будинок Міністерської жіночої гімназії св. княгині Ольги, 20 ст. Вул. Б. Хмельницького, 15 – вул. Володимирська, 55 – вул. Терещенківська, 2. По фронту забудови вулиць.

Три-, чотириповерховий (через перепад рельєфу), з облицьованим червоно-брунатним гранітом цокольним ярусом, цегляний, тинькований. У плані – складної конфігурації, внутрішнє планування коридорне з одно- та двобічним розташуванням приміщень. Перекриття залізобетонні, пласкі, у вестибюлях і холах – по масивних балках, в актовій залі – підвісна стеля у формі напівциліндричного склепіння з розпалубками. Дах вальмовий, критий бляхою.

Вирішений у стилі неокласицизм. Композиційна структура споруди в цілому асиметрична, збагачена монументальним об’ємом на розі вулиць Б. Хмельницького і Володимирської, ризалітом входу з вежею з боку вул. Б. Хмельницького, курдонером з центральним арковим проїздом – з боку вул. Терещенківської. Лінія гранітного цоколю, рустований перший поверх, пояс колон і пілястрів на рівні третього–четвертого поверхів, розвинений первісний карниз і фриз між третім і четвертим поверхами та надбудований верхній поверх спрощеного характеру зумовлюють ярусну тектоніку фасадів.

Вікна переважно прямокутні, на першому поверсі – з лучковими перемичками, оздобленими замковими каменями, з опуклими декоративними овалами, у композиційно важливих місцях – окремі напівциркульні й круглі прорізи. Слізниця первісного вінцевого карниза спирається на мутули, декоровані листям аканта. Застосування ордерної системи стало важливим об’єднувальним елементом у пластичному трактуванні екстер’єру будинку, яке досягає найбільшої насиченості в оформленні входів.

Вхід у центрі фасаду з боку вул. Володимирської оформлено тривіконною арковою лоджією, виділеною бічними розкріповками й завершеною трикутним гладеньким щипцем. Композиційну роль входу підсилюють монументальні глухі площини флангів фасаду, що лише внизу прорізані строєними прямокутними вікнами. Напівциркульна арка лоджії, що підноситься над рівнем первісного карниза, спирається на парні (повну й тричвертєву) іонічні колони заввишки в два поверхи, яким у глибині лоджії відповідають пілястри того ж ордера. Вписане в лоджію верхнє тридільне аркове вікно (тепер закладене) і прямокутні вікна другого поверху з декоративними підвіконнями з балясин, що імітують балкони, відповідають місцеположенню актової зали.

Архівольт лоджії, прямокутний отвір входу й вікна першого поверху оздоблені рустом. Плафони арки й архітрава над колонами декоровані кесонами, заповненими подекуди розетками.

Фриз прикрашено рельєфними зображеннями змієподібних крилатих чудовиськ, пальметами й картушами.

Аналогічні елементи пластичного оздоблення (колони, фриз з барельєфами, кесони) продубльовані в оформленні входу з боку вул. Б. Хмельницького, до композиції якого входять прямолінійні двомаршові гранітні сходи та квадратна в плані двоярусна вежа з чотиригранним ступінчастим завершенням зі шпилем. Вхідний ризаліт, що займає асиметричне положення відносно центральної осі будівлі, на рівні першого поверху прорізано глибокою напівциркульною аркою з бічними вертикальними площинами обабіч маршу сходів, що підводить до вхідних дверей. Верхня частина ризаліту нагадує композицію «храм в антах»: дві колони іонічного ордера фланковано двоповерховими одновіконними пряслами стін та увінчано трикутним фронтоном, накладеним на площину прямокутного аттика четвертого поверху.

В тимпані фронтону влаштовано аркову нішу, в лоджії за колонами – балкон другого поверху з балюстрадним огородженням. Прямокутні флангові вікна другого поверху завершено трикутними сандриками на фігурних кронштейнах і декоративними кільцями з горизонтальним гіллям. На третьому поверсі – круглі віконця, що перегукуються з верхніми круглими прорізами на вежі.

Парадні сходи акцентовано своєрідними пропілеями, встановленими на одній лінії з об’ємом на розі вул. Володимирської. Пропілеї, об’єднані з будинком металевими гратами, вирішено у вигляді двох симетричних відрізків рустованої стіни з конховими нішами, двома пілястрами доричного ордера, гладеньким фризом і карнизом з мутулами. Доричні пілястри у вигляді імпостів прямокутних вікон другого поверху повторені на завершених арковим прорізом тривіконних пряслах фасаду, розташованих поряд з ризалітами входу й виступного об’єму з боку вул. Володимирської.

Підвіконня між пілястрами оформлені балюстрадою.

Видовжений фасад з боку вул. Б. Хмельницького поділяється на кілька дещо відмінних частин. Наріжний об’єм з боку вул. Володимирської оформлено тричвертєвими іонічними колонами, вписаними між одновіконними флангами, та рельєфним фризом, на якому зображення крилатих чудовиськ чергуються з лев’ячими маскаронами. Інші ділянки периметральної фризової смуги позбавлені декору. Частина фасаду між наріжним об’ємом і входом поділена парними іонічними пілястрами на чотиривіконні прясла. Фасад і весь наріжний об’єм з боку вул. Терещенківської розчленовано у міжвіконнях тричвертєвими іонічними колонами.

Наріжжя об’єму охоплені подвійними пілястрами модифікованого коринфського ордера з капітелями, прикрашеними пальметами. Такі самі пілястри застосовано на наріжжях фасаду з боку вул. Терещенківської. Відсунутий у курдонер об’єм з лучковою аркою проїзду посередині на другому–третьому поверхах розкреслено іонічними пілястрами, розташоване ліворуч крило – тричвертєвими колонами того ж ордера. Спрощені дворові фасади мають рустований низ та карниз з мутулами над третім поверхом, лише з боку вул. Володимирської – чотири міжвіконні пілястри.

Архітектурне вирішення будинку на ордерній основі відбилося також на оформленні інтер’єрів, де, як і в екстер’єрі, головний акцент зроблено на виділенні парадних вхідних приміщень.

Вестибюлі й тримаршові сходові клітки містять колони й пілястри, ордер яких ускладнюється знизу догори: від доричного на першому поверсі, іонічного – на другому, до коринфського і композитного – на третьому й четвертому. Плафони вестибюлів розкреслено балками на великі прямокутні площини, обрамлені гладенькими мутулами й смужками іоніків. Марші сходів зі штучного каменю огороджені класицистичними гратами з вертикальних стрижнів. Вікна сходової клітки з боку вул. Б. Хмельницького заповнені вітражами із зображенням квітів і рослин.

На стіні проміжного майданчика між першим та другим поверхами – велике декоративне панно «Людина і природа» (худ. П. Тараненко, 1984–85, енкаустика). На центральній осі композиції у перспективному скороченні зображено сходовий марш, що стрімко здіймається в осяяну яскравим світлом далечінь, де стоять юнак і дівчина, обличчя та стримані жести яких сповнені значущості й елегійної задуми.

Деталі одягу і зовнішність свідчать, що вони наші сучасники. В одній руці юнака розгорнута книга з написом «Mеmento naturae», що з латинської означає «пам’ятай про природу», іншою він вказує на зображену на початку сходів символічну композицію, що складається з метелика, яйця, спіралі мушлі-аммоніта – природних форм, які унаочнюють ідею зародження та еволюційного розвитку життя.

За юнаком вгору йдуть яруси архітектурних форм з хронологічно узгодженими елементами архаїчних циклопічних споруд, античних храмів та акведуків, середньовічних соборів та фортець аж до абстрактно-кристалічних конструктивістських форм, утворюючи разом грандіозну будівлю на кшталт «Вавілонської вежі» П. Брейгеля – втілення наполегливої праці людини. Натомість за постаттю дівчини – м’яка пластика органічних та рослинних форм, принадна округлість плодів на обважнілих гілках яблуні, грація мелодійно переплетених стебел, серед яких виділено сяйливий колос, що акцентує центральну вісь зображення і об’єднує постаті. Веселка вгорі надає конструктивної завершеності композиції й об’єднує в єдине ціле складні просторові побудови розпису.

Центральну частину композиції з обох боків оточують сповнені епічного спокою море і скелі. Стрімкі в лівій частині гори праворуч утворюють бухту.

Тягнуться до неба загадкові руїни і ступінчасті вершини, що протинають пасма хмар назустріч зіркам і метеоритам, зображеним у верхній частині панно. Увінчує картину кругообігу стихій і символічно трактованих форм життя сонячна сфера та симетрично розташовані світила.

Автор створив масштабну символіко-алегоричну композицію, в якій йому вдалося відобразити певні тенденції в духовній ситуації 1980-х рр. з їхнім романтично-узагальненим уявленням про Всесвіт і місце в ньому людини.

Утверджуючи в своєму творі постулати гуманізму та антропоцентризму, художник у межах ретростилістики, як засобу метафоризації художньої мови, звернувся до надбань мистецтва ренесансу, зокрема, до творчості Леонардо да Вінчі.

Загальне образно-змістовне і значною мірою колористичне вирішення побудоване на брунатно-зеленкуватих та золотаво-вохристих відтінках, інспіроване враженнями від «Джоконди» з її пейзажним тлом, в якому з вражаючою художньою силою втілено ідею взаємодії природних стихій і творчої діяльності людини. Певний асоціативний зв’язок присутній і у виборі живописної техніки розпису – енкаустики, відновленої свого часу Леонардо да Вінчі. В цьому творі помітні також алюзії на «Афінську школу» Рафаеля (про це свідчать центральна частина, оформлена у вигляді арки, дві постаті на головній осі симетрії, дія, розгорнена на сходах) і «Битву Олександра Македонського з Дарієм» А. Альдорфера (прийом поєднання космічної та земної дії, частково пластичне трактування неба).

Інтер’єр актової зали, що займає другий і третій поверхи з боку вул. Володимирської, оформлено пристінними колонами й пілястрами коринфського ордера. Стеля у вигляді напівциліндричного склепіння спирається на дві підпружні арки з бронзовими вентиляційними фігурними гратками. На прилеглій до фойє стіні зали розміщені три рельєфні панно на тему побудови соціалізму. В цілому інтер’єри парадних приміщень створюють урочисте враження.

Незважаючи на складну будівельну історію, вся споруда вирішена в єдиній стилістиці, є яскравим зразком неокласицистичної архітектури.