Житловий будинок (№ 212)
Микола Андрущенко
Розмір зображення: 749:524 піксел
Фото 2013
Житловий будинок, 1950 (архіт.). Просп. Соборний, 212. Розташований на південно-західному боці кварталу. Виходить головним фасадом на центральний проспект міста. Зведений за проектом архітектора А. Маторіна.
Споруда складається з чотирьох блоків, з яких три, що знаходяться ліворуч, утворюють симетричну композицію, до них з правого боку примикає ще один житловий корпус.
Центральний об’єм будівлі з трьох основних блоків зсунуто углиб ділянки. До нього з дворового фасаду примикає одноповерховий об’єм бувшого кінотеатру (переобладнаний у шаховий клуб та кафе). Бокові крила з’єднуються з центральним корпусом за допомогою вставок, в яких розміщено в’їзд до кварталу.
Стрімке падіння рель’єфу вздовж проспекту компенсується цоколем перемінної висоти, у якому на нижніх відмітках створено додатковий цокольний поверх. Ліве п’ятиповерхове крило має цоколь мінімальної висоти. Центральний корпус і симетричне праве крило мають повноцінний цокольний поверх.
Чотириповерховий блок, який примикає праворуч, також спирається на цокольний поверх. Під цокольним поверхом розміщено кам’яні підвали.
Фундаменти – бутобетонні. Стіни – цегляні, частково обличковані бетонними плитами, частково отиньковані. Дах з горищем критий хвилястою азбофанерою по дерев’яних кроквах. Сходи – залізобетонні по металевих костурах. Балкони виконані із залізобетонних плит, що спираються на металеві оцинковані консолі. Залізобетонні плити лоджій спираються на стіни та несучі стовпи.
Центральний корпус має у своєму складі дві житлові секції, симетричні крила – по три, примикаючий праворуч блок – також три. Входи до житлових секцій розташовані у дворі. У цокольних поверхах розміщено магазини. У лівому крилі, яке не має цокольного поверху, магазини розташовані на першому поверсі. Входи до магазинів ведуть з проспекту. У підвалі розміщені складські приміщення.
Архітектурне рішення виконано в стилістиці ретроспективізму, за архітектурними принципами освоєння класичної спадщини. В формуванні об’ємно-просторової композиції та в оздобленні фасадів використані класичні засоби архітектурної виразності. Згідно класичній традиції утворено парадний курдонер шляхом зсунення центрального корпусу углиб ділянки. Разом з подібним курдонером, розташованим на протилежному боці вулиці, в забудові центрального проспекту сформована характерна для класицизму просторова пауза.
Головний фасад урізноманітнюють горизонтальні та вертикальні членування. Горизонтальна темна смуга цоколю перемінної висоти композиційно відокремлює стіну споруди від землі, завершуючись невеличкою полицею. Цоколь отиньковано під дощатий руст, що імітує кладку з природного каменю.
Поверхню фасадної стіни, обличкованої бетонними плитами, що створюють враження кам’яних квадрів, на рівні підвіконня четвертого поверху прорізає горизонтальна смуга міжповерхового карниза. Головний фасад увінчаний карнизом. Не менш важливу роль у формуванні композиції фасадів відіграють вертикальні архітектурні елементи. З архітектурної палітри класицизму позичено композиційний прийом об’єднання архітектурним ордером одразу декількох поверхів. Центральний корпус прикрашає сплощений портик, утворений п’ятьма пілястрами, що замикаються на чотири поверхи, включаючи цокольний.
Пласка декоративна аркада об’єднує два верхні поверхи цього блоку. Бокові сторони парадного курдонеру фланкують триколонні портики, що складаються з трьох ярусів. Нижній – двоповерховий, який завершується трикутним фронтоном. Вертикальний ритм з трьох портиків у три поверхи заввишки, за якими ховаються лоджії, прикрашає головні фасади бокових крил будівлі. До вертикальних елементів, що мають функціональне і художнє призначення, належать дві в’їзні арки, що ведуть з парадного курдонеру до внутрішнього двору кварталу.
Архітектура житлового будинку відноситься до цінної архітектурної спадщини початку 1950-х рр.
[Иванова А.Д. Планировка и застройка городских жилых районов. – К., 1953. – С. 141-167.]
Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 161 – 163.
Більше фотографій: