Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Прибутковий будинок Лещинського Я. І. (№ 52/25)

Клара Карафин, Олександр Тищенко

Прибутковий будинок Лещинського Я. І.…

Розмір зображення: 1019:665 піксел

Фото 2014

Прибутковий будинок Лещинського Я. І., 1908-1909, де у 1917-1918 розміщувалася Рада робітничих, солдатських та селянських депутатів (архіт. Іст.). Просп. Леніна, 52/25.

Є окремо розташованим, займає акцентне кутове положення на розі просп. Леніна і вул. Чекістів. Побудований 1901 для спадкового громадянина, купця 1-ї гільдії Я. Лещинського і був першим триповерховим прибутковим будинком м. Олександрівська.

1905, під час єврейських погромів будинок було спалено; повністю відбудовано за первісним проектом 1908. Домовласник Я. Лещинський здавав його в найми приватним мешканцям, під магазини та громадським організаціям. Згідно старим фотографіям, щипці обох вуличних фасадів було оздоблено донині не збереженими колонними годинниками, балкони головного фасаду мали вигляд еркерів, крайній бічний отвір на першому поверсі фасаду по вул. Чекістів функціонував як отвір наскрізного проїзду з вулиці на подвір’я (нині закладений).

Будинок триповерховий, на підвалах, мури цегляні, фасади непотиньковані, побілені, перекриття поверхів – дерев’янобалочне, плоске, виноси балконів чільного і дворового фасадів укріплені простими металевими консолями. Дахи вальмові і односхилі, вкриті покрівельним залізом. Абрис планувальної плями близький до П-подібної, з ризалітом середньої дворової частини крила по просп. Леніна. На місці, показаному на кресленні 1908 «существующего народного дома» (не збер.) створено приблоковий до торцю будинку Лещинського з боку вул. Чекістів і периметрально огороджений металевими гратами палісадник, для чого використано фундамениу вказаної споруди. Троє двомаршових на металевих косоурах кам’яних внутрішніх сходів мають виходи в бік подвір’я і є міжповерховими комунікаціями трьох житлових секцій будинку. З боку вулиці розташовані входи у три магазини, кафе, приміщення яких займають більшу частину першого поверху.

Стильове рішення – в дусі еклектики, з деяким домінуванням ренесансних та готичних елементів. Композиція чільного фасаду є симетричною, її поповерхово формують із отворів, центральна вісь не виділена. Симетрично їй розташовані два бічні, на одну віконну вісь, поповерхово розкріповані зони, які довершені високими фігурними щипцями. Створене ними вертикальне акцентування підтримане невисокими квадратними в плані стовпчиками в кутових частинах даху. Центри обох аттиків прорізано великими люкарнями (первісно – годинники), на рівні другого поверху в зоні розкріповок збереглися також два старих балкони.

Вертикальне акцентування збалансоване переважно горизонтальним характером композиційного рішення, яке підкреслене потужними лініями профільованих міжповерхових гуртів та карнизу, видовжено стрічкою низького цоколю. Фасад рівномірно почленовано ритмом прямокутних віконних та двох дверних отворів. Щільно проробленою є пластика декоративних елементів у вигляді складної форми литви (3 поверх): променеві сандрики акцентовані замковими каменями, підвіконні частини оздоблено «фартушками».

На другому поверсі форма сандриків є також досить складною комбінацією з симетричних ступінчастих лінеарних елементів, під ними, над отворами вікон (а також в підвіконних фільонках) розміщені ліплені рослинні емблеми. Запобігають монотонності й значно увиразнюють рішення розміщені в простінках (2-3 повархи) й оздоблені рослинним ліпленням великі «дзеркала», карнизний гурт підкріплено ритмом декоративних кронштейнів й ефектним, у дусі ренесансу, аркатурним фризом. Перший поверх прорізано великими прямокутними вікнами вітринного типу та входами, положення яких акцентовано масивними прямими сандриками, простінки прокреслені горизонтальним рустом й оброблені системою «шифинок». Такими же засобами скомпоновано і фасад вздовж вул. Троїцької, лише з тією різницею, що замість двох розкріпованих вертикальних акцентів тут застосовано один, який фіксує центральну вісь і на першому поверсі обладнаний входом до кафе.

У крайній бічній частині будинку зберігся напівциркульний архівольт над тепер закладеним первісним проїздом. Композиція дворових фасадів має дуже спрощений утилітарний характер: непотиньковану гладіньінь стін прорізано акцентованими широкими променевими мандриками, отворами вікон, горизонтальний мотив підкреслено міжповерховим (1-2 поверхи) й підвіконним гуртами, ліплення карнизу має спрощений характер, відсутній аркатурний фриз.

У 1917-1918 в будинку розміщувалася Перша Олександрівська Рада робітничих і солдатських депутатів. Під керівництвом Ради в Олександрівську було роззброєно поліцію, впроваджено 8-годинний робочий день, проведено заходи по демократизації громадського життя.

З червня 1917 Рада видавала газету «Единение», з 21.10.1917 – газету «Александровская мысль», редакції яких працювали в цьому будинку. 10.10.1917 в результаті перевиборів більшовики отримали близько половини місць в Радах. За ініціативою більшовиків 12 – 15.12.1917 був створений військово-революційний комітет, який і очолив збройне повстання в Олександрівську. Після встановлення 2.01.1918 радянської влади в місті, 20 січня відбулися перевибори до Рад, в результаті яких до керівництва прийшли більшовики на чолі з Т. Міхеловичем.

Діяльність Ради було перервано на поч. квітня 1918. При підході австро-німецьких військ Рада змушена була евакуюватися з Олександрівська.

1917-1918 в цьому будинку працював Олександрівський комітет РСДРП(б), Олександрівський робочий університет, 1920 – Палац праці.

У 1978 на фасаді встановлено меморіальну гранітну дошку.

Будинок є зразком ранньої великомаштабної прибуткової забудови історичної частини міста з яскраво вираженими стильовими ознаками. Нині є житловим квартирним, частину приміщень (1-й поверх) займають магазини.

[Державний архів Запорізької області – Ф. 24, оп.1, спр. 754. – Арк. 21-23, 79-80; спр. 22. – Арк. 18-45; спр. 105. – Арк. 9; Известия Александровского уездного исполнительного комитета общественных и рабочих организаций. – Александровск, 1917. – № 1. – 28.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 148 – 149.

Більше фотографій: