Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Муроване церковне будівництво від початку XVIII ст. до входження Холмщини в складі Царства…

Муроване церковне будівництво від початку XVIII ст. до входження Холмщини в складі Царства Польського до Російської імперії

У муроване будівництво Холмщини з середини XVIII ст. проникає бароко. Тут треба, в першу чергу, зупинитися на історії будівництва собору (катедри) Різдва Пр. Богородиці в Холмі. Розташована вона на вершині холмської Гірки і стоїть, ймовірно, на місці церкви Пр. Богородиці, збудованої князем Данилом Галицьким після пожежі 1256 р. В її підземеллях він і був похований. Ця церква, що зазнала неодноразових перебудов, була розібрана у 1735 р. з наказу холмського єпископа Феліціяна Володковича і на її місці у 1735-1756 рр. збудовано нову величаву муровану катедру в бароковому стилі за проектом архітектора Павла Фонтани, будівничим архітектором Томашем Резлером [KZSzP. Z. 5. Powiat Chełmski. – Warszawa, 1968. – S. 15-16]. Тодішний єпископ прагнув збудувати величний храм за європейськими зразками, який би прикрасив не тільки місто, але й був свідченням рівності між двома гілками християнства – східною і західною. Уцьому прагненні Володкович не був одиноким українським єпископом. Такі ж будови провели львівські єпископи Атаназій та Лев Шептицькі, а також перемиський єпископ Атаназій Шептицький, який, правда, не завершив розпочатого будівництва.

Це тринавова базилікова споруда з коротким трансептом, рівним за шириною головній наві. Середхрестя вінчає восьмибічний барабан, вкритий бароковою банею. Чільний фасад фланкований двома квадратовими триярусними вежами з бароковими банями. Всередині бічні нави відділені від головної трьома парами півциркульних арок на пілонах. Під вівтарем і трансептом влаштовані крипти, в яких хоронили холмських єпископів. Внутрішнє і зовнішнє оздоблення церкви носить пізньобароковий характер. Катедра є однією з кращих пам’яток української сакральної барокової архітектури і стоїть в одному ряді з сучасними їй собором св. Юра у Львові та Успенським Почаївської Лаври.

До інших двовежових барокових церков належать церква василиянського монастиря в Білій (Білій Підляській), збудованау 1749 р. [Seniuk В., Zwierzchowski R. Cerkwie hrabstwa bialskiego na rysunkach Leonarda Targońskiego, geometry przysięgłego Jego Królewskiej Mości // Lubelszczyzna. – Lublin, 1996. N2. – S. 72] та в с. Бусьно (1773 р. [Холмський народній календар на 1924 р. Склав М. Вавриневич. – Володимир Волинський, 1924. – С. 61-71], сильно перебудована при перетворенні на православну церкву у 1880-х рр. ). Обидві тепер функціонують як костели.

Церква в Білій збудована для василиянського монастиря у 1747-1749 рр. на кошти Михайла Казимира Радивила [Gawarecki Н., Marszałek J., Szczepanik Т., Wójcikowski W. Lubelszczyzna. – Warszawa, 1979. – S. 119]. Це пізньобарокова споруда, в якій відбилися притаманні для латинізованого василиянського ордену риси латинського, західного церковного будівництва. У XVIII ст. Василиянський орден стає найбільшим і найбагатшим орденом серед греко-католиків. В цей період ним здійснюється будівництво багатьох монастирських храмів за європейськими зразками. Церкви з двовежовими фасадами для василиянських монастирів зводилися в XVIII ст. як в Польській провінції ордену, так і в Литовській, до якої належала Біла. Найбільш відомі церкви цього часу в монастирях Березвечі, Почаєва, Бучача та ін. Данню східному будівництву було поміщення бані на перетині трансепту.

Церква в Білій – тринавова базилікова споруда з трансептом і вівтарем, півциркульно в плані завершеними. По обидві сторони вівтаря розташовані прямокутні дворівневі захристії. Чільний фасад фланкують дві квадратові в плані вежі. На осі фасаду розташований головний вхід, обрамований порталом. Чільний фасад завершений бароковим фронтоном, фланкованим волютами. В тимпані фронтону поміщені дати “1747-1966”. Вежі, розділені на шість рівнів, вінчають барокові завершення. На перетині головної нави і трансепту здіймається сплюснена барокова баня. Двосхилі дахи вкриті дахівкою [Maliszewski M., Welik G. Unici Podlascy. Przewodnik Historyczny. – Siedlce, 1992. – S. 17].

Коли церква в Білій має репрезентативний характер василиянських храмів, то сільська церква в Бусьно є спрощеною реплікою цього напрямку. Зведена вона на кошти єпископа Максиміліана Рилла у 1773 р. (деякі джерела датують її 1795 р. [KZSzP. Z. 6. Powiat Hrubieszowski. – Warszawa, 1964. – S. 2]). Церква складається з прямокутної нави з вужчим півциркульно завершеним вівтарем, з захристією з півдня. З заходу чільний фасад фланкують дві квадратові вежі, втоплені в наріжники і легко висунені перед чоло фасаду, при якому – присінок. Нижній ярус веж з рамовим поділом, з наріжними пілястрами, верхні – зі зрізаними наріжниками. Щипець між вежами або новіший, або значно перероблений, з хвилястою лінією спливу. Об’єми вкриті двосхилими дахами. У 1925 р. бані, що вкривали вежі чільного фасаду, замінено високими шпилями, добудовано присінок та встановлено шпиль з сиґнатуркою на гребені даху нави. Тиньковані стіни завершені імпозантним вінцевим ґзимсом. Віконні отвори півциркульно завершенні або округлі, такі ж ніші, якими декоровані стіни.

До барокових пам’яток, але вже більш провінційного характеру належать теж збережені до сьогодні (перетворені на костели) церкви в селах Клештові (1773 р. [ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 262, аркуш 27]), Межиріччі Старому (1783 р. [Різьблений напис на вмурованій у східну стіну вівтаря кам’яній таблиці: “ANNO DNI // 1782 // D. 21 junii”]), Межиріччі Новому (1774 р. [Słownik geograficzny królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – Warszawa, 1885. T. 6. – S. 376]), Модрині (по 1748 р. [ЦДІА, фонд 201, опис 4, справа 1872, аркуш 12]), Неплях (1769 р. [Лонгинов А. Червенские города. – Варшава, 1885. – С. 333]), Старому Селі (1798 р. [Słownik geograficzny królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – Warszawa, 1888, T. 9. – S. 226]) в містах Войславичах (1784 р. [Ochrona zabytków. 1993. N2. – S. 180-185; Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. – Warszawa, 1993]), Білгораї (1798 р. [ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 431, аркуш 1]) та Холмі василиянська св. Миколи (1711-1730 рр. [Хрусцевич Г. Город Холм // ПРС, VII. – С. 34]) та деякі інші неіснуючі вже церкви – Довга (1766 р.), Покрівка, Раколупи і ін.

Однією з перших барокових церков, зведених на теренах Холмщини, є церква св. Миколи в Холмі, збудована у 1711-1730 рр. коштом єпископа Йосифа Левицького.

Це барокова тридільна мурована споруда. Висока квадратова в плані нава з вужчим і нижчим, лучково в плані завершеним вівтарем зі сходу та рівношироким йому квадратовим бабинцем з заходу. При південно-західному куті нави розташована висока восьмибічна сходова вежечка, рівновисока з бабинцем. Вздовж північної стіни церкви розташована низька видовжена прибудова кінця XIX ст., в якій розташована захристія та присінок. Нава вкрита наметовим ламаним дахом, над вівтарем і бабинцем – двосхилі дахи, над прибудовою – односхилий, сходова вежечка вкрита приплюсненою шоломовою банею. Стіни нави і бабинця членовані тосканськими пілястрами, вінцеві ґзимси профільовані. Прямокутні віконні прорізи, розташовані в двох рівнях, мають профільовані обрамування і завершені сандриками. Чільний фасад трирівневий з отвором понад входом, обрамованим по боках двома плитами і завершеним лучковою аркою, увінчаною трикутним оґзимсованим фронтоном. В інтер’єрі всі простори перекриті хрестово-циліндричними склепіннями. Стіни членовані тосканськими пілястрами, в наві – подвійними, на які опирається антаблемент. На осі апсиди – замурований вхід до приміщень семінарії. В південній стіні вівтаря розташована ніша для Святих Дарів. Хори, розташовані в бабинці, оперті на стіну, в якій є вхід, обрамований пілястрами.

З інших барокових церков треба відзначити пізньобарокову церкву в с. Клештові, збудовану коштом дідичів Венглинських [ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 262, аркуш 27]. Пізньобарокова, мурована з цегли однонавова споруда повернена вівтарем на північний захід. Нава прямокутна в плані, двопряслова. На чільному фасаді до неї прилягає прямокутний присінок. Вужчий вівтар квадратовий в плані, з двома захристіями по боках (південно-східна добудована коло 1960 р. ). Дахи двосхилі, стрімкі, над вівтарем – з нижчим гребенем, криті дахівкою. Тиньковані стіни завершені антаблементом з профільованим ґзимсом. Фронтони нави і тильний вівтаря барокових форм з плавними спливами, фланковані обелісками.

Пізньобарокова церква зведена у 1769 р. в селі Неплі. Мурована з цегли, однонавова споруда. Нава прямокутна в плані. Вівтар вужчий, півциркульно в плані завершений, з однією захристією при північній стіні. Нава вкрита двосхилим, а вівтар – конічним дахом з нижчим гребенем. Тиньковані стіни завершені антаблементом з профільованим ґзимсом. Чільний фронтон нави барокових форм, членований чотирма пристінними пілястрами, що продовжуються у тимпан фронтону. Над порталом в картуші поміщена дата “А 1769 D”.

Барокова дводільна споруда церкви в селі Новосілки зведена коло 1770 р. Складається з чотирипряслової прямокутної нави і вужчого однопряслового півциркульно закінченого зі сходу вівтаря з двома прямокутними захристіями. Під вівтарем крипта Раставецьких. Ззовні стіни членовані парними пілястрами, на наріжниках – поодинчими, над якими – спрощений антаблемент. Подібно завершені гладкі стіни вівтаря і захристії. Чільний фасад, утворений 1864 р., прикрашений пласким рустованим ризалітом на осі, що на трикутному причілку переходить в нішу, обрамовану аркою. Дахи двосхилі (і над захристіями теж). Над навою новіша сиґнатурка. Всередині стіни членовані іонійськими пілястрами, між ними півциркульно завершені ніші, в яких розташовані сегментно завершені вікна. Хори розташовані при західній стіні нави, оперті на трьох півциркульних арках на пілонах з іонійськими пілястрами і класицистичним антаблементом. Понад арками – класицистична стюкова декорація. В наві склепіння циліндричні з люнетами, в решті приміщень – стелі.

Церква у Войславичах – споруда зального типу, в плані прямокутника, закритого п’ятибічно, з квадратовою захристією з південного сходу і квадратовим присінком з заходу нави. Вкрита двосхилим бляшаним дахом, над апсидою – п’ятисхилим, з шестибічною вежечкою для сиґнатурки, завершеною цибулястою банькою. Ззовні стіни нави, захристія і присінок розчленовані тосканськими пілястрами, завершені вінцевими профільованими ґзимсами. Чільний фасад обрамований скісними пізнішими скарпами, завершений трикутним щипцем, обрамованим ґзимсами, з тлом аркадованим в архітектонічному обрамуванню з трикутним причілком. В присінку – вхід з півциркульним завершенням. Присінок вінчає щипець з подібним оздобленням. Над захристією невеликий трикутний щипець. Вікна в прямокутних обрамуваннях з профільованими ґзимсами, завершені півциркульно. Всередині церква перекрита стелею. Апсида вівтаря виділена двома пілястрами і вінцевим ґзимсом. Хори з дерев’яним парапетом при західній стіні опираються на два пілони.

Церкви в Довгій, Межиріччі Старому і Межиріччі Новому споруджені на кошти дідича Августа Чарторийського, який і, очевидно, був замовником їх архітектурного вигляду. Обидві церкви в Межиріччі несуть вже риси класицизму, що починав панувати в тодішній Європейській архітектурі, але ще мають і барокові елементи.

Церква в Довгій була бароковою спорудою, що складалася з прямокутної нави та рівноширокого їй гранчастого вівтаря зі сходу, з двома ризницями по боках. Вкривав її двосхилий дах, що над вівтарем переходив у п’ятисхилий. Тиньковані стіни завершував профільований вінцевий ґзимс. Віконні прорізи у вівтарі мали лучкове завершення, а в наві вверху – овальні. В інтер’єрі наву перекривала дерев’яна стеля, у вівтарі – бочкове псевдосклепіння.

Церква в Межиріччі Новому – однонавова споруда з рівношироким гранчастим вівтарем, у вужчій частині якого виділена захристія з ризницею на другому рівні. Вкрита споруда двосхилим дахом, що над вівтарем переходить у п’ятисхилий, а над чільним фасадом – у трисхилий, закритий бароковим фронтоном. Чільний фасад одноосьовий, наріжники його рустовані. Над прямокутним дверним прорізом розташоване прямокутне вікно з півциркульним завершенням, увінчане трикутним фронтоном з хрестом. В інтер’єрі поділ нави на три і пів прясла визначають пристінні пілястри. Перекриті прясла циліндричними склепіннями на гуртах з люнетами. Хори оперті на пілони.

Споруда церкви в Межиріччі Старому має класицистичні риси. В плані хрестова, з гранчастим вівтарем. При ньому по обох боках розташовані муровані захристії. Однонавовий чотирипрясловий головний корпус вкритий двосхилим дахом, зі сходу над вівтарем – трисхилим. На перехресті нав розташована вежечка з сиґнатуркою. Каплиці, що утворюють рамена хреста, рівновисокі з головною навою, вкриті двосхилими причілковими дахами з дещо нижчим гребенем. Чільний західний фасад завершений бароковим фронтоном, одноосьовий, з невеликим ризалітом. На осі фасаду – дверний проріз прямокутної форми в обрамуванні з ґзимсом, над яким розташоване вікно, а в тимпані фронтону, обрамованого пілястрами – ніша з фігурою св. Иосифа з дитятком. Фронтон фланкують обеліски. Тиньковані стіни церкви прорізані прямокутними вікнами з півциркульним завершенням, в східній стіні вівтаря – кругле вікно. Внутрішній простір зального вирішення. При західній стіні нави – хори, оперті на дві колони. Вівтар не відділений від нави, а бокові каплиці, перекриті пласкою стелею, відкриті в наву арковими вирізами.

Церква в Старому Селі була мурована з цегли тинькована споруда, повернена вівтарем на південний захід. Складалася з прямокутної нави та вужчого прямокутного вівтаря, при якому зі сходу була невелика захристія. Церкву вкривали двосхилі дахи, над вівтарем з дещо нижчим гребенем. Ризницю вкривав трисхилий дах. Чільний фасад церкви був членований пілястрами, що підтримували антаблемент, завершений трикутним причілком, фланкованим волютами. Віконні прорізи мали сегментні завершення. В інтер’єрі приміщення були перекриті пласкими стелями. Поряд з церквою розташовувались дві муровані, квадратові в плані дзвіниці без завершень.

Практично, хоч ці споруди зводилися як церкви, це вже типові невеликі сільські костели. Дещо інакше вирішена барокова церква в с. Модринь, збудована коштом Розалії Вільги [KZSzP. Z. 6. Powiat Hrubieszowski. – Warszawa, 1964. – S. 38-39; Gawarecki H., Marszaiek J., Szczepanik Т., Wyjcikowski W. Lubelszczyzna. – Warszawa, 1979. – S. 187].

Квадратова нава з вужчим, наближеним до квадрату завершеним тригранно вівтарем, при якому з півдня влаштована вужча захристія, та прямокутний вужчий бабинець модринської церкви створюють звичний для української сакральної споруди тридільний об’єм. Спорідненість з традиційним українським сакральним будівництвом підсилює трибанне завершення церкви. її наву вінчає велика сплюснена баня барокових форм, посаджена прямо на стіни без барабану. Дещо менша здіймається над вівтарем. Над двосхилим дахом присінку піднімається ярус дерев’яної вежі-дзвіниці з прямовисними стінами, вкритий наметовим дахом. Стіни прикрашені скромним декором барокового характеру. Це єдина мурована церква на Холмщині, що своєю архітектурою нав’язує до українського дерев’яного будівництва.

З кінця XVIII – початку XIX ст. в церковне будівництво Холмщини і Підляшшя проникає класицизм, а пізніше і романтизм (історизм і еклектика). Правда, більшість новозбудованих мурованих церков у цих стилях мають наліт провінційної архітектури і ближчі за своїм виглядом до костелів ніж до церков. Поширюється тип однонавової споруди, вкритої двосхилим дахом з маківкою на гребені, з вежею-дзвіницею прибудованою до чільного фасаду чи поставленою над ним, пропагований австрійськими архітекторами, що здійснювали будівництво нових храмів на цих теренах в той час. Це церкви в Грубешові св. Миколи (1795-1810 р., тепер костел), Мутвиці (1798 р., тепер костел), Рейовці (1796 р., тепер в руїні).

Церкву св. Миколи в Грубешові збудовано за проектом австрійського замоського циркульного інженера В. Лоси де Лосенау у 1795-1810 рр. Це бароково-класицистична споруда, повернена вівтарем на північ. Нава прямокутна, трипряслова, з вужчим і нижчим півциркульно в плані завершеним вівтарем, при якому від заходу розташована прямокутна захристія, а зі сходу – присінок (ймовірно, 1888 р. ), що з’єднує церкву з давньою дзвіницею. При наві з півдня – прямокутний присінок з середини XIX ст. Дахи двосхилі, з сиґнатуркою 1953 р., на вівтарем дещо нижчий. Зовні стіни оживлені пілястрами, які підтримують скромний ґзимс. Чільний фасад і присінок завершені трикутними причілками. Оскарпована 1910 р. Вікна – з півциркульними завершеннями, в профільованих обрамуваннях. Всередині стіни членовані пілястрами, які тримають потужний ґзимс. Між пілястрами розташовані бочково завершені ніші. Склепіння хрестово-циліндричні на гуртах. Хори муровані, тридільні, оперті на пілони.

На відміну від грубешівської, рейовецька церква вже чисто класицистична споруда. В плані витягненого прямокутника, з виділеним всередині коротким прямокутним вівтарем, по боках якого розташовані захристії з емпорами на поверсі, втоплені в брилу церкви. Ззовні тиньковані стіни членовані тосканськими пілястрами, поставленими на рустовані бази, завершені тригліфово-метоповим фризом з сухариками. Вікна в обрамуваннях, тягнених в тиньку. Чільний фасад завершений оґзимсованим трикутним щипцем з окулюсом. Вище – аттиковий мур, оживлений декорацією 1830 р. Над ризалітом середньої частини – високий фронтон у формі едикулі, обрамований парою пілястр і завершений трикутним причілком з отвором на сиґнатурку на осі. Тильний фасад завершений причілком з окулюсом. Внутрішній простір з чотирьох прясел розчленований пристінними пласкими пілястрами, тосканськими в нижній частині, які підтримують антаблемент з тригліфово-метоповим фризом, вище якого – стюкова декорація. Нава перекрита пласкою стелею. Стіни обох захристій з однаковим поділом пілястрами, несучими антаблемент з таким же фризом, що творить балюстраду емпор. Північна захристія відкрита до вівтаря аркадами. В захристіях склепіння циліндрично-хрестові. Хори оперті на два пілони, з парапетом аналогічним до парапету емпор. З простору під хорами два виходи на них в товщі стін, посередині – малий присінок. На західній стіні вівтаря архітектонічні поділи вівтаря у формі едикули з двома парами тосканських пілястр, які несуть трикутний фронтон.

Подібною класицистичною є церква в Мутвиці, зведена, імовірно, за проектом архітектора Якова Кубіцького. Класицистична споруда, повернена вівтарем на південь. Мурована з цегли, тинькована, частково рустована. Складається з прямокутної нави та рівноширокого гранчастого вівтаря з півдня, до якого з півдня прилягає присінок зі сходовою кліткою, а по боках – захристії з емпорами на поверсі. В масив чільного північного фасаду вбудований присінок, а зі сходу – сходи на хори, з заходу – допоміжне приміщення. На другому ярусі розташовані хори і емпори. Дахи над навою і присінком двосхилі, з цибулястими маківками, криті дахівкою. Чільний північний фасад – тридільний. Середня його частина виконана у формі тріумфальної арки. В інтер’єрі стіни нави поділені на два рівні антаблементом, опертим на колони. У верхній частині прорізані прямокутні віконні отвори з лучковим завершенням.

У 1814 р. коштом Руліковських завершилось спорудження нової церкви в селі Мірче. Це пізньобарокова мурована споруда. Складається з прямокутної нави і вужчого, півциркульно в плані завершеного вівтаря з двома захристіями по боках. Нава вкрита двосхилим бляшаний дахом з бароковою сиґнатуркою на гребені, що на чільному фасаді утворює трикутний причілок. Над вівтарем – двосхилий дах з нижчим гребенем, що над півциркульною апсидою переходить у конічний. Тиньковані стіни вінчає профільований ґзимс. Ззовні стіни членовані рамовими лізенами. Всередині нава перекрита псевдоциліндричним склепінням, зведеним у 1856-1857 рр. Хори дерев’яні, оперті на шість стовпів.

Муроване церковне будівництво Холмської єпархії на протязі панування на цих землях Речі Посполитої та короткого періоду Австрійської імперії продовжувало розвиватися в напрямку латинізації обряду, що було зумовлене тим, що замовниками і фундаторами нечисленних мурованих храмів були, здебільшого, польські магнати, які і визначали характер споруди. Більш репрезентативними і монументальними були василиянські храми, а, особливо, холмська катедра, яка була головним храмом єпархії.