Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2005 р. Джерела дослідження історії церковного будівництва

Дослідження історії розвитку і будівництва церков на території Холмщини пов’язане зі значними труднощами. На теперішній час більшість церков не існує. Значна частина їх пристосована на римо-католицькі костели, позбавлена вистрою і більш або менш перебудована.

Дані про існування церков, їх історію і будову розкидані у різних рукописних і друкованих джерелах.

Перші згадки про церкви і навіть їх невеликі описи містить Галицько-Волинський літопис. Автор його, окрім згадок про церкви в Грубешові, Угровську подав описи церков Пр. Богородиці, св. Івана Золотоустого та інших, збудованих заходами князя Данила Галицького в Холмі [Літопис руський. За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. – Київ, 1989].

Джерелами про церковну сітку Холмщини є люстрації королівщини та реєстри податків. Хоча в цих документах не подаються назви церков, а лише податки, які стягуються, але за цими згадками можна відтворити парафіяльну сітку XVI-XVII ст.

Одним з найдавніших є реєстр побору ланового воєводства Белзького за 1472 р., опублікований А. Янечком і А. Сьвєжавським [Janeczek A., Świeżawski A. Rejestr poboru łanowego województwa bełzkiego z 1472 r. // Kwartalmik Historii Kultury Materialnej. XXXIX, N 1, 1991. – S. 39-48]. Вже в цей час на території Белзької частини Холмсько-Белзької православної єпархії існувало понад 60 церков (в тому числі 17 на території, що нас цікавить). Правда, в цьому документі не відзначаються церкви, а лиш священики (pop Ruthenycali), платники податків, що сплачують їх від ґрунту (лану), який посідають.

Наступні опубліковані люстрації і податкові реєстри походять з XVI ст.

[Жерела до істориї України-Руси. – Львів, 1897. – Т. 2; 1900. – Т. 3; Т. 7. ;

Źródła dziejowe. Tom XV. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Małopolska. Opisana przez A. Jabłonowskiego. – Warszawa, 1886. ;

Źródła dziejowe. Tom XV. Polska XVI wieku pod wzgłędem geograficzno-statystycznym. Małopolska. Opisana przez A. Jabłonowskiego. – Warszawa, 1886. ;

Źródła dziejowe. Tom XVII. Część I-sza. Polska XVI wieku pod wzgłędem geograficzni-statystycznym. Tom VI. Część I. Podlasie. Opisane przez A. Jabłonowskiego. – Warszawa, 1908. ;

Źródła dziejowe. Tom XVIII. Część I-sza. Polska XVI wiku pod wzgłędem geograficzni-statystycznym. Tom VII. Część I. Ziemie Ruskie. Ruś Czerwona. Opisana przez A. Jabłonowskiego. – Warszawa, 1902. ]

Так, коли в реєстрі поборовому 1515 р. Перемиської землі Руського воєводства згадано трьох священиків в селах Замхівського староства – Замху, Княжполі і Кульно, то в реєстрі за 1589 р. згадано вже дев’ять священиків – в Хмільку, Люхові, Замху, Бабичах, Обші, Крешові, Корхові, Княжполі і Біщі. Укладачі поборового реєстру Холмської землі Руського воєводства 1564 р. були більш докладними і згадували не тільки священиків, але й церкви. Так в цьому реєстрі в Холмському повіті згадано 55 священиків при церквах руських (pop ab ecclesia ruthenica) і ще шість священиків без згадки про церкву, а в Красноставському повіті 12 священиків при церквах і 5 без згадки про церкву. В поборових реєстрах Белзького воєводства за 1531 р. відзначені не тільки 23 церкви з священиками (pop ab ecclesia ruthenica), але і 12 покинених церков (ecclesia ruthenica deserta). Цікавим є і відзначення посвят церков в м. Городлі – Микулинської (св. Миколи), П’ятницької (св. Параскеви) і Воскреської (Воскресения Господнього), причому зазначено що остання покинута. Поборовий реєстр Белзького воєводства за 1578 р. бідніший в інформації – тут відзначені лише священики 54 церков.

Люстрація 1564 р. Холмської землі Руського воєводства подає ще менше інформацій [Lustracja województw Ruskiego, Podolskiego i Bełzkiego 1564-1565. – Warszawa-Lodz 1992]. Але деякі є дуже цінними. Так, в Красноставі згадується pop Troieczki, що підтверджує існування в місті церкви св. Трійці, а в Тарногорі згадується лука за церквою. Про Столп’є записано: “Pop ruski nycz nye daye, a ustawicznie lyassi królewskie kopa. Tam ze yest kylka lyudzi manasterskich”. Отже, монастир в Спасі-Столп’ю вже існував від довшого часу.

Важливим джерелом є книги гродських судів, в яких, принагідно до ведених справ, згадуються священики окремих церков, подаються назви храмів і інші інформації [Акты издаваемые Виленскою комиссиею для разбора древних актов. Том XXVII. Акты Холмскаго гродскаго суда. – Вильна, 1900; Акты издаваемые Виленскою археографическою комиссиею. Том XIX. Акты, относящееся к исторіи бывшей Холмской єпархій. – Вильна, 1892. ; Акты издаваемые Виленскою комиссиею для разбора древних актов. Том XXIII. Акты Холмскаго гродскаго суда. – Вильна, 1896. ; Архив Юго-Западной Россіи, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов. Часть первая. Том VI. – Киев, 1883. ; Архив Юго-Западной Россіи, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов. Часть первая. Том X. – Киев, 1904]. Частина з цих матеріалів опублікована В. Площанським, а деякі збереглися в рукописних копіях [Площанскій В. Прошлое Холмской Руси по архивным документам XV-XVIII ст. и др. источникам. – Вильна., 1899. Т. 1. – С. 54. ; Площанскій В. Прошлое Холмской Руси по архивным документам XV-XVIII ст. и др. источникам. – Вильна. Т. 2, 1901].

Дуже цінним виявилася Книга власноручного запису присяг нововисвячених священиків Холмсько-Белзької єпархії, ведена за єпископа Атанасія Пакости у 1619-1625 рр. [ЦДІА, фонд 201, опис 46, справа 205, аркуші 188] З неї вдалося отримати відомості не тільки про священиків, але і про церкви в окремих місцевостях. Зокрема, вдалося віднайти назву церкви в Чермні-Червені, що пропала під час Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. На звороті аркуша 187 священик Леонтій з Грубешова залишив власноручний напис:

“Я Леонтий грубєшовскии чиню відомо сим писанєм моим власным в роце тєпєришнєм АХКВ Мціа Марта Дна ДІ принял єсми посвєшєниє от вєлєбного в Бозе его Млсти Владци Афанасія єпископа своего Холмского и Белзского ко храму Стого Архистратига Михайла в селе его Милсти Пана Марцина Борємского в Чєрмне. От которого храма Бжго нємаю переходити ко иному храму ани от сего предела єписпии Холмъскои во ин предел в чужии бєз блгословєниіа тєпєришнєго єпископа Холмъского и Белзъского и наступников его и отпускной грамоты. А еслиб так зде описаных яко иных правом и повинном послушаню належачом и повинности неполнил тым самым маю от своего свєшєничєского чина отпадати и по правилом стых отец сужен быти никим невозратно шо я про ліпшее сведецство до книг рукою моею вписал ся єсми (в) Богоспасаемом граде Холме року теперешнего АХКД Лєонтий грубешовский власною рукою.

Дуже цікавою є згадка про висвячення священика Василя поповича до церкви Чудотворця Миколи в селі Угруську. Це єдина згадка в джерелах про церкву з такою посвятою в Угруську.

Загально, в книзі є записи з 1619 по 1625 рік 29 висвячених священиків з теренів всієї тодішньої Холмсько-Белзької єпархії. Розпочинається книга власноручним записом єпископа Атанасія Пакости 1620 р. про необхідність складання нововисвяченими священиками присяги і записування її в спеціальній книзі:

“В лето от воплошєниіа Гдніа тисеча шєстсот двадцатого мсца октовра ЛА дня по старому Мы смиреныи Афанасеи Пакоста избраныи собором и посвєщєнний єпископ в Богоспасаемом градов Холма и Белза въехавши на престол епископский до Холма… ”

На жаль, не всі записи збереглися добре і не всі можна відчитати. Цікавим є те, що більшість нововисвячених священиків є дітьми попів (за винятком двох) і висвячуються до батьківських парохій, хоча є і випадки висвячення на інші. Серед записів є один цікавий запис з 1621 про поставлення п’яти дяків до церков Холмсько-Белзької єпархії, зокрема до церкви св. Симеона Стовпника в Сичині і св. Кузьми і Дем’яна у Вишневі.

Наступною великою групою джерел є Акти візитацій Холмсько-Белзької єпархії, укладені у XVIII-XIX ст.

[Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, Sygn. 771.

Візитації Феліціяна Володковича 1731-1732 pp. ; sygn. 772.

Візитації єпископа Феліціяна Філипа Володковича; sygn. 774.

Візитації єпископа Максиміліана Рилла; Sygn. 779.

Візитації єпископа Иосифа Левицького (1715-1723) та Феліціяна Володковича (1731-1732). ; Sygn. 780.

Візитації 1721 р. Йосифа Левицького Холмської єпархії і 1726 р. Володимирської єпархії (берестейського відділу). ;

ЦДІА, фонд 201, опис 4, справа 3269. Дані про архиєрейський огляд Білгорайської благочинії 1866-1871 рр. ;

справа 3326. Звіт про архиєрейський огляд Замойської благочинії 1870 р. та ін. ]

Ці джерела дають обширну інформацію не тільки про виникнення церкви, час її будови, але й про її зовнішній і внутрішній вигляд.

Доповнюється ця група джерел церковними інвентарями [ЦДІА, фонд 201, опис 4, справи 1872; 3124; 3293 та ін. ].

У другій половині XIX ст., після переходу Холмської єпархії на православ’я, з’являються Клірові відомості, певний відповідник і інвентарям і актам візитації [ЦДІА, фонд 693, Холмська православна консисторія, опис 1, справи 259- 264, 341 – 352, 368- 370, 430-454, 536-538, 578].

Для найпізнішого етапу – XX ст. важливим джерелом є спогади свідків трагедії церков під польським пануванням [Збірка товариства Холмщина у Львові; Процюк В. Книга пам’яті. – Львів, 1996].

З друкованих джерел варто відзначити “Холмско-Варшавские епархиальные ведомости” [Холмско-Варшавский епархиальный вестник. – Варшава, 1878-1905], “Холмскую церковную жизнь” [Холмская церковная жизнь. – Холм, 1906-1914], інші.

Надзвичайно важливим джерелом є і самі споруди. Кожна будівля є свідком свого часу і несе відбиток пануючих стилів і уподобань свого часу. Але нерідко, на спорудах зберігаються фундаційні, посвятні та інші написи. На жаль, не всі вони дійшли до нашого часу. Так, зокрема, напис, засвідчуючий час будови і майстра церкви в с. Ортель Королівський, хоч і зберігся, закритий тепер очам спостерігача дошкою:

“СЄИ БЖІИ ДОМ Збудован Теслею Назаро Року АΨЗ Мца Мая КА д(ня) и сфодонаго Теодор Биленкаго прєсвитр теіше церкви Бжєи”

і повторений в спотвореному вигляді польською мовою на таблиці “з історії костелу”. Подібно поступили і з написом “Року Божія АΨЧА” на церкві (тепер костелі) в с. Коденець. Проте збережено написи, виконані польською мовою на церквах в Межиріччі Старому “ANNO DNI // 1782 // D 21 junii” i Снятичах “Na cześć i na Chwałę BOGU w Troycy świętey // Iedynemu pod Tytułem S° IANA Ewg R° 1838 postawiony”.

Цінним джерелом з історії церков є написи на фундаційних іконах. На жаль, більшість з них не збереглася. Але, у деяких місцевостях в теперішніх костелах можна ще відшукати такі ікони. Зокрема, на фундаторській іконі села Воскреничі можна прочитати як і про будівничого і засновника церкви, так і про дату її фундування:

“В лето АХОИ сосдан быст сєй дом Божи заложєни // / Блговщєниє Прстыя Бцы Собор Стого Арханггла Хва // / Михаила і Стого Доминіка при блговерном короли // / Іоане Г і за его млсти прєосщєного князя вєлебнага // / Бенедикта на Глинику Глиского еппа Болодымерского // / і Бєрєстєйского а прилезани велможных панов єго м пана // / Яна Кароля Копца воеводы полоцкого старосты Берестіє // / і вєлможной еє млсти панеи Люкрецыи Марии грабянки сіроіт // / Копцєвой каштєлановой тоцкой. А за пильным старанім и коштом его Трохима Загоровых мєлніка // / вускриского и жоны его Мариі , . . ” [Автор висловлює вдячність п. Богдану Мартинюку з Варшави за надані фотографії ікон]

Цікавим є, що будівничим іншого храму в тій околиці в селі Рокитно, був той же Трохим Загора, про що свідчить напис на фундаційній іконі: “Roku Panskiego 1704 Die. 9. Marca // ia Zachor Trohim postawiłem ten dom // Bozi na czesc na chwale P. Bogu ftruici S. iedynemu // N. P. Marii i wszitkim S. Aniołom B. na odpusczen // G. abisie m. zamno do. P. Boga. G. w Rokitny”, виконаний проте вже польською мовою. З інших джерел відомо, що Трохим Загора звів ще одну церкву в селі Горбів, але вона не збереглася.

Цікавий напис на намісній іконі з церкви св. Микити в селі Костомлоти. Ікона св. Микити з житіями має фундаційний напис про те, що намальована вона коштом Теодори з Прилук 4 вересня 1631 р. За цією датою деякі дослідники датують час постання церкви тим же 1631 р.

Дещо іншого характеру напис на намісній іконі св. Миколи з церкви св. Микити в Тишівцях. Тут вже, окрім фундаторів, згаданий і маляр, автор іконостасу:

“Скочася сіє Діло рєкомоє Дєисус дванадєсяти Апостол и Прков Року Бжія 1774 дня 31 Октоврія. За Велебнаго Пртеля Антонія Супликєвича за старанієм і многим трудом православного жітия Рба Бжія Дємияна Левчука и Брата его Георгія Лєвчука и прочіих Рабов Бжх сєго храму Парохиян Аз много грішний Гавріил Славіньски сего діла служітєл. Прошу прійшлих Вков ласкавого читєлніка до млдія Бжія Оче наш и Бцє Дво радуся. Млвами С. О. Ніколая Где Ісє Хтє помилу нас Амн” [Річинський А. Загрожені памятники української церковної архитектури в м. Тишівцях // Шлях. – Луцьк, 1938. ч. 3. С. 3 – 4]

Ще одним, на жаль доволі випадковим, але дуже цінним джерелом до вивчення історії церков є комплекс покрайніх записів на рукописних і друкованих богослужебних книгах. Збереглися вони майже виключно в музейних, бібліотечних і архівних збірках і періодично публікуються дослідниками. Так, єдиною згадкою про руську церкву в м. Казимирі над Віслою є фундаційний напис на “Четвероєвангелії” написаному уставом XV ст. з припискою скорописом волинського чи білоруського почерку про дарування його до церкви Зішестя св. Духа в м. Казимирі:

“Я раб Божий Іоан Шапник Лєонтієвич міщанин казимірский и з жоною моєю Марією Токаровною сию книгу глаголемую евангелиє напрєстольное надаю на церков казимірскую Сошєствія св. Духа вічними часи из братом моим Михайлом и маткою нашєю Анною за здравіє за отпущеніє гріхов своих которая не маєт бити отдалєна от церкви Божей а если би єї хто жнести от то… му буду з ним розсудок міти пред справедливим судьею на страшном суді. ” [Востоков А. Описание русских и словенских рукописей Румянцовсканго музеума. – Санкт-Петербург, 1842].

Ця приписка свідчить, що громада в місті була значною, мешкали родини міщан, які користувалися всіма правами міськими, а окрім того, мусили бути заможними, бо книжки в той час були дуже дорогими.

На жаль, дослідники часто не завдають собі труду пошукати місцевості походження запису, порівняти назви згаданої церкви і інших даних, які містить цей запис, що призводить до певних курйозів. Так, для прикладу, “Євангеліє-тетр” другої чверті XVI ст. зі збірки Львівського історичного музею [Ясіновська О. Каталог кириличних рукописних Євангелій зі збірки Львівського історичного музею. – Львів, 1996] означене автором опису, як таке, що походить з с Теребіні Буського району Львівської області. Але ж в цьому селі ніколи не існувало церкви! Натомість, в с. Теребінь на Грубешівщині церква св. пр. Іллі існувала до 1919 р. А напис каже:

“на има Трофим мельник тєрєбінскы изволилься єсми з Григорьем вуйтом на нашєго млстваго и своими жєнам на имя Полинагьєю и Олєною и з дітьками своими надали есмо сию книгу євангєлїе ку цркви стго славнаго прорка Ильи оу сели в Тєрєбіньи вічънои и непорушъно сію книгу от цркви Бжія нихто нє маєт рушити ни пан нї епп ни властитєл ни настоятєл а хто бы єи иміл отдалити от цр… бжія тот имаєт с нами суд иміти перед млст… Бгом при животі их и жен их многа літа им а по животі их и жен их и діток их вічная память”.

Дивним є і означення рукописного євангелія XVI ст. за дарчим написом XVII ст. до церкви в Гадячі (Полтавщина), як такого, що написане на Лівобережній Україні, коли на ньому є і інший набагато давніший покрайній запис:

“Літ Бож нарож… АФξИ [1568] року я раб Бжіи Ильяш мещанін городєлскыі ис жоною своєю Огатфею надал єсми сию кнігоу глємоую єугліє до храмоу стого архієрєя Ніколы… “ [Запаско Я. Мистецькі рукописні пам’ятки України. – Львів, 1997. – С. 26].

З цього запису виникає, що книга була подарована міщанином городельським Ілляшем і його жінкою Агафією до церкви св. Миколи в Городлі ще у 1568 р., а отже, не могла бути написаною на Лівобережній Україні.

Серед покрайніх записів зустрічаються імена переписувачів і фундаторів. Так, Євангеліє-тетр для церкви св. Миколи в с Неледві переписав 1623 р. Григорій Бодбоутко коштом дідички Барбари Лащової:

“- ко храму стог чоудотворца Ніколы літ Бжіа нарожєния АХЛГ рокоу Бжия… Сїю кнїгоу євглиє тєтрь нама Григори Бодбоутко в сєле в Нєлєдве за дєржанієим панї Лащовои пані Барбари абы сию кнїгоу от прєстола нє міл отроушїті, ані отдати ані заставіти, от прєстола тог, а хто бы міл одати албо заставити то зо мною прєд нелицемірним соудиєю соуд боудє міти Степан сщкь от крисики роукою власною” [Ясіновська О. Каталог кириличних рукописних Євангелій зі збірки Львівського історичного музею. – Львів, 1996].

На жаль, дуже мало археологічних джерел. Цінними є матеріали археологічного дослідження церкви в Щебрешині. Завдяки ним вдалося відтворити плани церкви на різні періоди – XVI, XVII і XVIII ст. [Дані отримані від п. Богдана Мартинюка з Варшави] Також, археологічні розкопки на городищі Замчисько в Чермні дозволили підтвердити існування тут мурованого храму ще в княжі часи [Gurba J. Ośrodek osadniczy Czermna (Czerwienia) w świetle najnowszych badań archeologicznych. // Rocznik przemyski. – Przemyśl, 1988. – S. 303-305]. Дивним натомість є скупість інформації в публікаціях матеріалів археологічних розкопок 1960- х рр. на Гірці в Холмі [Wyniki badań architektonicznych nad wczesnośredniowiecznym Chełmem // Sprawozdania z posiedzeń Kom. O/PAN w Krakowie. Lipiec-grudzień, 1966. – S. 721 – 729].

Власне зібрані в єдине ціле матеріали про історію і будівництво церков на території Холмської єпархії стають окремим джерелом для різних досліджень.

В першу чергу – це вивчення етногеографії цих земель на протязі століть. Картографування місцевостей, в яких були церкви, створює можливість окреслення суцільної української етнічної території і островів-енклав українських поселень серед польського населення вказаної території для різних століть. Завдяки цьому можна простежити еволюцію окатоличення і полонізації українського населення.

Досліджуючи конкретні пам’ятки церковного будівництва, визначаючи дати їх побудов і перебудов, можна побачити і часову картину впливів західної католицької культури на східну українсько-візантійську. Це виразно відчувається у мурованому будівництві, що велося в містах і більших осередках, а значно менше в невеликих сільських поселеннях, де довше зберігаються традиційні архітектурно-будівельні форми. Переломним моментом стає приєднання Холмської єпархії до Російської православної церкви, яка беззастережно накидає свої будівельні зразки, відкидаючи всі вікові попередні традиції, стараючись витворити однаковий характер церковної забудови для всіх своїх провінцій.

Джерело: Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 7 – 11.