Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

2008 р. У маєтку Олександра Фредро

Неподалік Городка та Самбора, поблизу містечка Рудки – в селі Вишня – поціновувачі прекрасного мають змогу спостерігати, як навесні цвіте тюльпанове дерево. Це заморське диво росло ще за часів, коли тим парком прогулювалася прекрасна Софія Скарбек із роду Яблонських та зростала мати Митрополита Андрея Шептицького – Софія Фредро. Нині колишній маєток драматурга Олексадра Фредро належить Вишнянському сільськогогосподарському коледжу. Щоправда, потребує капітального ремонту й опіки держави.

Фредри переїхали у Вишню з-під Ярослава

Сталося це наприкінці XVIII століття. Тут, на березі річки Вишня, батько майбутнього драматурга – Яцек Фредро купив землі та збудував маєток. Варто зауважити, що це місце особливо цікаве: такий собі міні-вододіл – дві маленькі річки згодом потрапляють до двох різних морів. А ще річка Вишня, яка хоч і знаходиться у басейні Дністра, робить петлю та несе свої води до Сяну.

У Яцека та Маріанни Фредро було дев’ятеро дітей, але вижив лише син Олександр. Саме в родинному гнізді у Вишні він пізнав горе й перше життєве випробування – у вогні під час пожежі в палаці 12 січня 1806 року згоріла його мати. Через три роки Олександр увійшов до складу армії Варшавського князівства. А ще через рік, 1807-го, вже був добровольцем армії Наполеона Бонапарта. За час служби Олександр Фредро здобув два ордени – “Віртуті мілітарі” та “Легія гонорова”. А також він – учасник Бородінської битви у складі армії Наполеона.

Коли ж відшуміли бої, майбутній граф Олександр Фредро повернувся до Вишні та почав писати комедії. Уже через кілька років його творчість була помітним явищем у культурному житті тогочасної Польщі. Перший справжній успіх прийшов до драматурга 1821 року після створення комедії “Пан Гельдгаб”. 1823-го комедія Олександра Фредро “Муж і дружина” зайняла перше місце в репертуарі польських театрів. Іще вдалішим і продуктивнішим був 1826 рік – на сценах з’явилися відразу три прем’єри комедій драматурга – “Дами і гусари”, “Відлюдки і поет “ і “Лист”.

Варто зазначити, що найпродуктивнішим у творчості був період, коли Олександр Фредро та його кохана Софія Скарбек із Яблонських чекали на скасування Папою Римським шлюбу з її попереднім чоловіком – Станіславом Скарбеком. Тим самим, що був одним із найзаможніших галицьких магнатів і спорудив у Львові театр, який нині названо на честь Марії Заньковецької.

Із Софією відомий тоді драматург і гультяй Олександр Фредро познайомився на балу у Відні. Закохався до нестями й відтоді не лише натхненно та багато займався творчістю, вірно чекав на свою Зосю, а й збудував у маєтку ще один будинок для свого родинного гнізда. І висадив парк із найрізноманітнішими екзотичними деревами з усього світу – в тому числі тюльпанове та коркове.

Батько письменника – Яцек Фредро до останніх днів був проти шлюбу Олександра з Софією. Утім вони побралися уже після його смерті -1828 року. А мати митрополита Андрея Шептицького – Софія – з’явилася на світ 1837-го у цьому маєтку.

Так жив драматург

У творі “Три по три” Олександр Фредро описував найцінніші речі, що оточували його в юності в палаці у Вишні. Насамперед це акуратне бюро його матері, “ландшафт за Рейсделом”, види Тіволі й егерського фонтану в коричневих рамах, “порфірова” ваза, алебастрові підсвічники. На каміні стояла скульптура Венери Медічі, а поміж золочених філіжанок, на мармурових підставках – бюсти, серед них і погруддя короля Генріха VII.

У кімнаті господаря маєтку було велике ліжко на лапах лева та з мідними обручами. Поряд із ним стояли оббита залізом дубова скриня і маленький столик. Великий стіл, укритий зеленим сукном, розташували поміж вікнами. І поруч – оббите червоним сап’яном велике крісло. А ще в кімнаті було шість книжкових шаф. До речі, деякі з них збереглися й донині. Ними користуються викладачі сільськогогосподарського коледжу. Стіни в кімнаті письменника прикрашали італійські щити, які він привіз до маєтку 1824 року з Рима та Флоренції.

І сам драматург, і його нащадки дбайливо збирали мистецьку колекцію. Згодом її поділили між собою онуки Олександра Фредро. Таким чином частина колекції опинилася в маєтку Шептицьких, що у Прилбичах на теперішній Яворівщині. Бібліотека письменника, яка складалася з десяти тисяч томів, зникла з палацу у Вишні в роки Першої світової війни.

Попри те, що нині в колишніх покоях родини Фредро навчаються майбутні агрономи, з тих часів збереглося чимало цікавого та вартого уваги. Насамперед вражає красою та майстерністю ліпнина на стелях. А ще – міцні дерев’яні сходи, які, попри поважний вік, не риплять. До речі, вхідні двері будинку відтоді не міняли і, що найцікавіше, – замок у них так само від часів Фредро.

Від тих днів в одній із кімнат на другому поверсі є піч, для декорування якої використовували і золото.

Палац після драматурга. Після відходу письменника у вічність маєток у Вишні отримав його син – Ян Олександр, а відтак і онук – Андрій Максиміліан. Він, як і дід, мав потяг до літератури – писав вірші. А також зайнявся відновленням і ремонтом родинного гнізда. Саме на його запрошення наприкінці ХІХ століття інтер’єри палацу у Вишні декорував відомий тоді львівський різьбяр Пьотр Віталіс Харасімович.

Однак онук письменника прожив недовго – помер 1898-го у віці 39 років, не залишивши по собі нащадків. Його вдова Феліція вийшла заміж удруге – за Олександра Скарбка. А відтак 1919 р. продала маєток у Вишні – палац, сад і землю – Малопольському садово-городньому товариству. Господарство вирощувало квіти та саджанці для Львова. Згодом на цій території заснували рільничу школу, де навчали місцевих селян правильно вести господарку.

А ще у Вишні проходили практику студенти рільничої школи, що в Дублянах (нині – Національний аграрний університет). Директор Вишнянського коледжу Дмитро Клебан каже, що 1930 року тут проходив практику і Степан Бандера. Про це пану Дмитрові свого часу розповіли сестри Провідника ОУН.

До Другої світової війни управителем на цих землях був Віктор Домбровський. 1939 року він не виконав наказу про парцеляцію, і його засудили до розстрілу. Однак він зумів урятуватися, аргументувавши свою позицію тим, що продемонстрував парк, сад і дослідні поля. Відтак у жовтні того ж 1939 року у Вишні на базі садово-городньої школи заснували технікум плодоовочівництва. Сам пан Домбровський подався на територію нинішньої Польщі. Його син Андрій іноді приїжджає до Вишні у службових справах – він є деканом хімічного факультету Університету Марії Скадовської-Кюрі в Любліні.

Нині в коледжі є лише кімната-музей Олександра Фредро. Експонати до неї збирали викладачі, допомагали й місцеві мешканці, дещо надали поляки. А ще у своєму кабінеті директор навчального закладу зберігає медаль, яку випустили в єдиному екземплярі на честь 50-річчя творчості Олексадра Фредро. Її свого часу придбали в колекціонера на львівському вернісажі.

Ірина Стрижевська

“Львівська Газета” (23.10.2008)