Могила Кухаренка М.І.

Ірина Яременко

Могила Кухаренка М.І. (іст.). На міському кладовищі, вул. Партизанська, 2-й сектор, 8 ряд, 7 могила.

Кухаренко Микола Іванович (09.05.1915, хутір Анна-Миколаївка Андрївського (нині Олександрівського) р-ну Сталінської (нині Донецької) обл.- 12.08.2009, м. Виноградів, Закарпатська обл.) – учасник Другої світової війни, учасник боїв під Москвою, Сталінградом, оборони Карелії, визволення Польщі, боїв у Німеччині, гв. лейтенант, Герой Радянського Союзу. Народився у селянській сім’ї. Закінчив сім класів та школу фабрично-заводського учнівства (ФЗУ).

Працював формувальником прокату сталі та водієм на Новокраматорському машинобудівному заводі ім. В.І. Леніна. 1937 – призваний до лав Червоної армії Краматорським міським військкоматом. Строкову військову службу проходив у 1937 – 39 рр. у танкових військах, був механіком-водієм. У червні 1941 вдруге призваний до лав Червоної армії. З липня 1941 по січень 1942-го – курсант Харківського танкового училища (прискорений випуск).

Після закінчення училища мол. лейтенант М.І. Кухаренко до останнього дня війни був у діючій армії на фронті. З березня 1942 воював командиром екіпажу танка Т-34, з червня 1944-го – командиром танкового взводу 38-ї гв. окремої танкової бригади 19 армії Карельського фронту, з 1945-го – командиром танкової роти 2-го Білоруського фронту. У 1948 закінчив курси Ломоносівської вищої офіцерської школи бронетанкових та механізованих військ у Ленінградській обл. 1950-53 – командир танкової роти у складі танкових військ на території Румунії. 1953-57 – командир роти 42-го самохідного танкового полку у м. Виноградові. У 1957–59 рр. служив старшим офіцером у Виноградівському районному військовому комісаріаті. У 1959 звільнений у запас у званні гвардії майора.

Жив у м. Виноградів. До 1992 працював водієм, начальником та інженером з техніки безпеки автоколони № 06031 Берегівського АТП №12144.

Нагороджений орденами Леніна (24.03.1945), Червоного Прапора (21.04.1945), Олександра Невського (18.05.1945), Вітчизняної війни І ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки, Богдана Хмельницького ІІІ, ІІ ступенів (Указ Президента Укаїни від 14.11.1999 № 1329), Указ Президента України від 30.04.2005 № 748/2005), медаллю «За оборону Радянського Заполяр’я» (1945), «Захиснику Вітчизни» (Указ Президента Укаїни від 14.11.1999 № 1329/1999). 06.05.1985 Постановою Кандалакшинського бюро міському партії та виконавчого комітету міської Ради народних депутатів, Кухаренку М. присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кандалакша». У серпні 2002 – визнаний «Почесним громадянином міста». 2004 Указом Президента України присвоєно звання «генерал-майор у відставці». Після тривалої хвороби помер у м. Виноградів. У м. Краматорськ проводиться Всеукраїнський турнір з греко-римської боротьби на приз ім. М.І. Кухаренка.

Джерела і література

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. – М.:Воениздат, 1987. – Т. 1 /Абаев –Любичев/. – 911 с.; Героям Родины – слава! – Петрозаводск: Карелия, 1985; Кухаренко Микола Іванович // Новини Виноградівщини. – 2009. – 15 серпня. – С. 8; Пам’яті М. І. Кухаренка // Новини Закарпаття. – 2009. – 15 серпня. – С. 23; Сорокажердьев В. В. Они сражались в Заполярье. – Мурманск, 2007; Танки идут в атаку // Полярная правда. – 1979. – 18 октября; Танкисты в боях за Родину. Москва, 1985.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 204 – 205.