Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Коронування

Людмила Міляєва

Коронування

Розмір зображення: 572:800 піксел

Джерело: Міляєва Л.С. Стінопис Потелича. – К.: Наукова думка, 1969 р., с. 151.

13. «Коронування» (77: 64 см).

У клеймі «Коронування» Христос сидить на двоярусному білому підніжжі. Пого тіло сліпучо біле і, як у попередньому клеймі, в червоно-коричневих краплинах крові. Плечі й ноги Христові прикриває багряниця, облямована білим. На тлі двох білих веж з боків і блакитного неба в центрі вимальовуються темні симетричні силуети воїнів, що одягають на голову Христа терновий вінок. Біле переважає в клеймі, а червоне здається дуже насиченим, завдяки вкрапленому зеленому: зелена соковита гілочка в руках у Христа, зелений терновий вінок, зелена тулія капелюха воїна. Наївний вираз обличчя Христа, просвітленого, беззахисного, набуває особливо ліричної чарівності завдяки зеленій гілці.

Використання кольору в Потеличі й Дрогобичі [У Дрогобичі в розписах церкви св. Юра пекло, ран і «Страсті» зображені в різноманітній колористичній гамі], нам здається, пов’язано з реліктами середньовічної символіки кольору. Вони були ще сильні у XVII ст. [видно, вони мали таку саму живучість, як і поганські обряди] Мимоволі виникає аналогія з львівською шкільною драмою Іоаникія Волковича, де читаємо таку вказівку художникові, який малює «Страсті»:

«Пристонтъ то заисте памяти чинити

Внутрь себе страсти Христовы выразити

Толко нехай втом Воля Розуму слухаєт,

Различных фарбъ охотне нехай додаваєт.

Треба чирвонои любви, зеленой красоты,

Чорнои покори, белой внутрней чистоты.

О пендзель ласки Божеи требася старати,

И такъ страсти Христовы все обмалеватп».

Драма, як уже мовилось, зберегла ті ж життєстверджувальні ноти, що лунають у «Страстях» Потелича:

«Все смутки, все скорби преч

От нас отступите,

К нам все радости, все веселіш зберите…»

[Возняк М. Діялог Йоникія Волковича 1631. – «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», т. СХХІХ, Львів, 1906, с. 74, 76].

Збіг палітри потелнцького майстра «Страстей» та їхнього ідейного змісту з віршами майже буквальний. Немає підстав твердити, що маляр знав ці вірші, але вони і розписи виникли в один час, у близькому середовищі й через те з таким однодумством відбивають духовний світ людини однієї епохи.