2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Розмір зображення: 946:804 піксел

Почаївська свято-Успенська лавра

Монастир засновано 1597 р. як фундацію Ганни Гойської біля почаївської мурованої церкви Успіння богородиці, яка була збудована на початку XVI ст. на місці однойменного дерев’яного храму XIII ст. Ансамбль монастиря сформувався на початку XVII ст. (трапезна, келії, огорожа). У 1649 р. коштом Федора і Євдокії Домашевських зведено Троїцьку муровану церкву. У цей же час укріплено терасу та зведено муровані фортифікації – стіни з п’ятьма наріжними й середстінними баштами.

1713 р. монастир перетворено з православного на уніатський, і в середині XVIII ст. він набув першорядного значення серед василіанських монастирів України. З цим пов’язана радикальна реконструкція комплексу монастиря, меценатом якого стави граф М.Потоцький. Протягом 1720 – 1740 рр. єзуїтський архітектор П.Гіжицький збудував двоповерхові муровані корпуси братських келій з трапезною. Йому ж належала ідея створення нової домінанти ансамблю – двовежового однобаневого собору за взірцем абатства Мельк на Дунаї в Австрії. Собор збудовано в 1771 – 1784 рр. за проектом архітектора Г.Гофмана за учас львівських архітекторів Ф.Кульчицького, М.Полейовського та майстра-муляра Щепановського. При цьому було зруйновано муровані Успенську і Троїцьку церкви, частину фортифікацій і перебудовано терасу. М.Полейовський виконав шість вівтарів у соборному інтер’єрі, Л.Долинський – живопис іконостаса та 50 малих образів, Л. і В.Бернакевичі – різьбярські роботи, а П. Пренятицький – малювання бані. У 1861 р. старий іконостас замінено новим, а після пожежі 1869 р. виконано збережений донині стінопис 1876 р. (художники – Г.Боссе, С.Комаров, І.Горбунов, М.Нестеров, С. Верховцев та ін.).

1825 р. споруджено архієрейський корпус. У 1831 р. після ліквідації польського повстання російський уряд передав Почаївський монастир Російській православній церкві. У 1838 р. монастиреві надано найвищого статусу – лаври – четвертої за значенням в імперії після Києво-Печерської, Троїце-Сергієвої та Олександро-Невської. З цим пов’язана нова реконструкція ансамблю. У 1836 р. за проектом архітектора Михайловського зведено Святу браму, а в 1861 – 1869 рр. за проектом архітектора Раструханова замість невеличкої дзвіниці 1771 р. збудували чотириярусну, загальною висотою 65 м. У 1906 – 1912 рр. за проектом архітектора О.Щусєва під наглядом архітектора О.Рухлядєва збудовано Троїцький собор у модернізованих формах новгородсько-псковської середньовічної архітектури, що внесло в ансамбль, де переважає барокова стилістика, певну дисгармонію.

Ансамбль, який увінчує високий кам’янистий мис відрогів Кременецьких гір над долиною р.Ікви, виразно домінує в ландшафті в радіусі 10..15 км. Нині до його складу входять муровані Успенський і Троїцький собори, трапезна, корпуси келій, архієрейський корпус, Свята брама. Терен монастиря обмежує мур 1830-х років, укріплений контрфорсами. У товщі гори під Успенським собором міститься триярусний печерний комплекс 15 – 16 ст. з підземними церквами, а також камінь з відбитком ступні Богородиці.

Усі споруди Почаївської лаври муровані з цегли на вапняному розчині, на кам’яних підмурках, усі (крім Троїцького собору) всередині і ззовні потиньковані.

Дахи та бані по дерев’яних кроквах і кружалах укриті покрівельною сталлю.

Почаївська лавра є найвизначнішим за мистецькими якостями сакральним ансамблем Західної України.

В.В.Вечерський

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 240 – 241.