Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2009 р. У Львові відкриється оновлена експозиція давньоукраїнського мистецтва

Дата: 13.05.2009

18 травня в Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького (пр. Свободи, 20) відбудеться урочисте відкриття оновленої експозиції “Давньоукраїнське мистецтво XVI – XVIII ст.” та презентація відреставрованої ікони “Христос Пантократор” кінця XIV – початку XV ст. з с. Вовча. Про це ZAXID.NET повідомили в НМЛ.

Експозиція “Давньоукраїнського мистецтва XVI – XVIII ст.” доповниться унікальними, високохудожніми творами іконопису XVI-XVII ст., що представляють рідкісні іконографічні типи та експонуються вперше. Серед таких ікон слід згадати “Собор Богородиці” сер. XVI ст.з с. Либохори, “Архангел Михаїл та св. Параскева” XVI ст.з с. Журавин, “Благовіщення Богородиці. Благовіщення Анни” сер. XVI ст. з с. Журавин та інші.

Особливої уваги заслуговує ікона “Страшний суд” II пол. XVI ст. з с. Трушевичі Старосамбірського району, яка пройшла повний комплекс конструктивно-реставраційних заходів, завдяки чому відкрито багатство її автентичної пластично-художньої мови, передусім – колориту, моделювання форм, декоративних елементів тощо. Без перебільшення, “Страшний суд” з с. Трушевичі є одним із шедеврів українського сакрального мистецтва і відтепер гідно доповнить експозицію Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького.

“Христос Пантократор” з церкви Успіння Богородиці у с. Вовче (передмістя Перемишля) належить до пам’яток українського мистецтва, які давно були впроваджені до літератури й неодноразово у ній згадувані, проте, незважаючи на свою знаковість, все ж залишилися поза належною увагою.

Вперше ікона “Христос Пантократор” експонувалася на археологічно-бібліографічній виставці у Львові, організованій Ставропігійським інститутом у 1888-1889 рр. 1940 р., разом з усією збіркою Ставропігії, ікону передано Національному музею у Львові. Упродовж 120 років пам’ятка більше не експонувалася, хоча декілька разів була опублікована, не ставши, однак, об’єктом окремого дослідження. (Про неї, зокрема, йшлося у працях Віри Свєнціцькоі, Володимира Яреми, Ромуальда Біскупського, Володимира Олександровича тощо).

Нещодавно завершена комплексна реставрація твору, здійснена у реставраційній майстерні Національного музею Ольгою Гордою-Цибко під керівництвом Володимира Мокрія, дає можливість скласти більш цілісне уявлення про його малярські та мистецькі особливості.

У спадщині українського іконопису “Спас Пантократор” з Вовча займає особливе місце. У переліку відомих ікон подібної іконографії – а їх налічується менше десяти! – цій пам’ятці, на нашу думку, належить чільне місце як за часом виконання, так і за мистецькими якостями. Процес дослідження ікони триває. Проте вже зараз можемо її повніше розглянути у контексті іконопису свого часу.