Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Олег Мандюк хоче стати спадкоємцем Кароля Гартмана...

Юлія Ліщенко

Дата: 05.02.2009

Цього року найстаріше у Львові і найславетніше кафе – “Віденська кав’ярня” – святкуватиме свій 180-літній ювілей. І, за іронією долі, саме цього року її мають намір приватизувати. Досі “Віденка” офіційно була комунальним майном Львівської обласної ради. Документи на приватизацію подав нинішній орендар кав’ярні, депутат Львівської обласної ради Олег Мандюк.

Питання надання дозволу на приватизацію цього історичного приміщення мала розглядати минулого тижня комісія з питань комунального майна та приватизації Львівської облради. Комісія так і не зібралася (не було кворуму), але запитання до її членів залишилися. Засідання було позаплановим (читайте – таємним), про нього не було жодних попередніх повідомлень. Голова комісії, депутат облради Юрій Моравецький категорично відмовився давати будь-які коментарі кореспонденту “Леополіса”.

Ціна питання. “Каменем спотикання” у цьому питанні є саме ціна приватизації приміщення, в якому міститься “Віденська кав’ярня”. За інформацією агенції “Гал-info”, продаж будинку має відбутися за ціною в декілька разів нижчою за ринкову – близько 900 доларів за квадратний метр. І це при тому, що цього року в бюджет Львівщини прогнозують катастрофічні недонадходження – як зазначали на бюджетній сесії облради – до 30-40 мільйонів гривень! У такій кризовій ситуації в бюджеті кожна копійка буде не зайвою!

Як розповів кореспонденту “Леополіса” директор агенції нерухомості “Кристал” Роман Андрусяк, орієнтовна комерційна вартість першого поверху в такому приміщенні може становити близько 710 тисяч доларів за метр квадратний (до кризи було 15-20 тисяч доларів). Другий поверх, зазвичай, оцінюють удвічі, а то й утричі дешевше за перший, тобто у випадку із “Віденкою” ціна може бути близько 3 тисяч доларів за квадратний метр.

Орендар кав’ярні Олег Мандюк у розмові з кореспондентом “Леополіса” заявив, що, за його інформацією, оцінять це приміщення не у 900 доларів за метр, а, як мінімум, удвічі вище. “Якби мені пропонували за 900 доларів, я, звичайно, купив би, навіть не думаючи, – каже пан Олег. – Хоча ціни ще не затвердила комісія. Щодо будинку на проспекті Свободи, 12, то він не є у списку заборонених до приватизації об’єктів.

Цей будинок, до речі, в аварійному стані. Якщо не вкласти терміново великі гроші у фундамент, то будівля буде такою, як і більшість аварійних будинків у центрі. Я вже вклав багато коштів у цей будинок. Щороку цей будинок латаю…”.

Олег Мандюк уже десять років орендує приміщення на проспекті Свободи, 12. За цей час “Віденка” стала відомою у Львові, у це кафе часто навідуються туристи, його полюбили і львів’яни. Відкрили тут і готель “Відень”. На аварійний він не виглядає… Як розповів кореспонденту “Леополіса” начальник управління майном спільної власності Львівської обласної ради Микола Бандра, вартість оцінки “Віденської кав’ярні” наразі невідома. Її визначають сертифіковані експерти, які проходять конкурсний відбір.

При формуванні ціни враховують усереднені нормативи Фонду держмайна, потім погоджують у профільних комісіях облради. Облрада визначає орієнтовну вартість об’єкта, яку вказує у проекті рішення на приватизацію, – аби депутати орієнтувалися. Остаточне рішення про приватизацію приймають на сесії обласної ради.

“Висока ціна – це палиця з двома кінцями, – каже Микола Бандра. – Якщо поставити максимальну ціну, то, з одного боку, матимемо більші надходження до бюджету, а з іншого – власник закладе цю ціну у вартість послуг і “відіб’є” її. Постраждають люди. Я не є прихильником тих фантастичних цін, які “гуляли” по Львову до кризи (10-15 тисяч доларів за квадратний метр у центрі міста). Криза все поставила на свої місця, “висвітлила” реальну вартість об’єктів”.

Право «першої шлюбної ночі» на історичну спадщину. А як же бути з історичною спадщиною – адже приміщення на проспекті Свободи, 12, – пам’ятка архітектури місцевого значення. Вона є у списку пам’яток архітектури, розміщених на сайті Львівської міської ради. Однак її немає у списку пам’яток, заборонених до приватизації (Закон “Про перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації”, вересень 2008 року).

Отож “Віденську кав’ярню” приватизувати можна і, за словами Миколи Бандри, якщо у цьому приміщенні є орендар, то тільки він має право подавати на приватизацію. Конкурсу чи аукціону між іншими претендентами на приватизацію у такому випадку Закон “Про малу приватизацію” не передбачає.

“Приватизація об’єктів культурної спадщини – необхідність, – каже Микола Бадра. – Ці пам’ятки треба належним чином зберегти. Якщо власник “Віденки” – Львівська обласна рада, то, як би вона не хотіла підтримувати пам’ятку в належному стані, вище голови не стрибнеш – не вистачає коштів. При приватизації укладають договірні зобов’язання до власника щодо реставрації пам’ятки, охорони, збереження, ремонту тощо.

У “Віденську кав’ярню” вкладено кошти на відновлення, ремонт. Інший шлях, ніж приватизація, важко уявити. У Львові переважну більшість орендованого майна займають суб’єкти малого бізнесу. Це люди, які платять податки, не збираються перепродувати приміщення. Правильно робимо, що підтримуємо їх. Якщо діяти по-іншому, то треба орендаря звідти виселяти, припиняти договір оренди, повертати орендарю з бюджету вкладені кошти. Такого прецеденту не знаю”.

Чому кав’ярню назвали «Віденською»? Про це йдеться у книзі Бориса Мельника “Вулицями старовинного Львова”. У битві під Віднем у 1683 р. турків перемогли польсько-австрійські війська за участі 5 тисяч козаків. У битві вирішальну роль відіграли розвідувальні дані уродженця села Кульчиць під Львовом Юрія Кульчицького. Після перемоги вдячні віденці подарували Кульчицькому три мішки кави. Він відкрив першу у Відні кав’ярню. Цей історичний факт згадали, коли у 1829 р. відкривали першу львівську кав’ярню, яку й назвали “Віденською”.

Кам’яницю під кав’ярню побудував у 1829 р. міщанин Кароль Гартман. Протягом десятиліть у “Віденській” змінилося декілька власників. Після закінчення Першої світової війни у 1918 р. “Віденська кав’ярня” ледь не втратила своєї назви – місцеві патріоти викорінювали усі згадки про австріяків. Зберегти назву допоміг історик Чоловський, який завжди ставав на захист львівських традицій.

Постійними відвідувачами “Віденки” були Михайло Грушевський, генерал Тарнавський, Станіслав Людкевич, Іван Франко. Кав’ярню згадує у книзі “Високий Замок” відомий польський фантаст Станіслав Лем.

“Віденську кав’ярню” знову відкрили у 1999 р. “Родзинкою” закладу є бронзова фігура бравого вояка Швейка з гальбою пива в руці, встановлена на літньому майданчику. Біля Швейка полюбляють фотографуватися туристи і молодята.

Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища:

– Згідно із Законом “Про перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації”, у Львові є близько 140 пам’яток, які не підлягають приватизації. “Віденської кав’ярні” у цьому списку нема. Попередньо список складали у Львові, погоджували на сесії міської ради. Остаточний список надійшов із Києва у дещо зміненому вигляді.