Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пімсти смерть великих лицарів.

Монастир св.Юра (№ 5)

1968 р. По Україні

На місці старої дерев’яної церкви св. Юра, збудованої одночасно з заснуванням монастиря, за князювання Льва Даниловича в 1363 р. починається будування кам’яної, яку розібрали в 1740 р. і на її місці збудували нову, в барочному стилі, яка існує й тепер. Старий храм був, мабуть, тринефний з чотирма опорними стовпами, як можна гадати по залишках фундаментів, виявлених під час перестилання підлоги в сучасному соборі.

Як ми вже казали, собор св. Юра у Львові був збудований на місці храму XIV ст. в 1748 – 1762 рр. за проектом Бернарда Меретина, німця за походженням, що замолоду приїхав на Україну, тут одружився і працював усе життя. Із спорудженням бічних корпусів, митрополичих покоїв та огорожі в 70-х рр. XVIII ст. склався один з найкращих архітектурних ансамблів не тільки Львова, а й усієї України. На загальному тлі XVIII ст. це будівля, що відзначається високими архітектурно-художніми якостями; вона заслуговує того, щоб на ній детальніше зупинитись.

На перший погляд здається, що тут архітектор, вихований на найкращих європейських зразках, ніби пориває з українськими традиціями. Однак при пильному аналізі виявляється, що це не так. Як талановитий майстер, він тонко відчув основні засади української архітектури, її внутрішню специфіку і, не допускаючи бездумного копіювання, створив оригінальну будову, що міцно ввійшла в історію українського мистецтва.

За буйним барочним убранням, химерно вигнутими стінами, пишними аттіками з безліччю ваз і скульптур відчувається сувора конструктивна логіка, що має свій генезис в українській архітектурі. Насамперед це стосується центральної частини храму, що вписується в квадрат, з чотирма опорними стовпами, які несуть велетенську центральну баню, систему хрещатих та півциркульних склепінь з розпалубками і чотири мініатюрні бані, сховані під покрівлею. Таким прийомом майстер ніби приховує зв’язки свого храму з українськими тринефними п’ятибанними та дев’ятидільними будівлями. Друга особливість споруди полягає в тому, що в об’ємно-просторовій композиції сильно виділяється середній хрещатий об’єм високо піднятих центрального нефа і трансепта. Це те, що ми бачили в соборах Гамаліївки та Глухові і що, безперечно, треба віднести до активу українського будівництва. Мистецькі принципи барокко в соборі св. Юра проведені найбільш послідовно і високоталановито. Маси енергійно розчленовані як по вертикалі, так і горизонталі. Бурхлива гра вертикальних ліній крепованих пілястрів, їх різні розміри і масштаб, величезна висока баня з тонко обробленими пілястрами, втопленими панелями, балюстради та вази вибагливої форми і, нарешті, скульптури порталу і фронтону головного фасаду створюють образ споруди, що надовго запам’ятовується.

В інтер’єрі відразу впадає в око ритм арочних пройомів, які ведуть вглиб. Але як тільки погляд спиняється в центрі, вражає розмах висотно розкритого простору центральної бані. Між іншим, є тут одна деталь, на яку слід звернути увагу, а саме – блискуча конструктивна знахідка в постановці бані. Якби вона мала однакову ширину з підбанним квадратом, то була б непропорціонально маленькою порівняно з величезними масами собору. Тому треба було її зробити значно ширшою і відповідно вищою. Але ширше розставити стовпи майстер не міг: тоді порушувалася б гармонія композиції храму в плані. Тому майстер розігнув назовні підпружні арки так, що баня описала підбанний квадрат. Як ми знаємо, в звичайній конструкції, коли баню ставлять за допомогою підпружних арок, вона вписується в підбанний квадрат. Конструктивний прийом постановки ширшої бані на вужче квадратне приміщення відомий у дерев’яній архітектурі, наприклад, у церкві села Підгірець, збудованій у 1720 році. Про пряме запозичення тут не може бути й мови, але про якісь глибокі творчі зв’язки не тільки можна, а й треба думати. Вони випливають з однакових засад в організації внутрішнього простору.

Скульптура Юрія Змієборця, що належить до найвизначніших зразків монументальної барочної скульптури, виконана відомим львівським майстром Пінзелем, який довгий час співробітничав з Меретином і оздоблював різьбою всі його найкращі будівлі. В невтримному бурхливому русі мчить вершник – втілення енергії, пафосу боротьби проти зла і насильства, уособленням яких є повергнутий і простромлений списом потворний змій.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 212 235 – 239.

Вкладені елементи

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 236.
Б. Meретин. Собор Юра у Львові. 1748-1762 рр. оздоблення 1770-1780 рр.
Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 237.
Інтер’єр собору Юра у Львові

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 496

Модифіковано : 21.11.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.