Кам’яниця Войнаровських (№ 2)

Розмір зображення: 600:800 піксел

Житловий будинок 15 – 17 ст. [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 50].

Жилий будинок 15 – 17 ст. [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].

Житловий будинок 15 ст., 1858 р. [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

Будинок, в якому жив і працював друкар М. Сльозка (вул. Руська, 2) – пам’ятка історії (початок XVII століття) [Постанова Кабінету міністрів України № 1761 від 27.12.2001 р. “Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”].

Будинок, в якому жив і працював друкар Михайло Сльозка (вул. Руська, 2) – пам’ятка історії (початок XVII століття, 1482 р., 1638 – 1667 рр.) [Постанова Кабінету міністрів України № 928 від 3.09.2009 р. “Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”].

На плані Львова адреса будинку – Сербська, 1, але помилково. Будинок відреставровано в 1998 р., тут розмістився банк “Львів”.

В одній із найстаріших львівських будівель – кам’яниці Войнарівських (№ 2) на розі зі Сербською в другій половині XVII століття мешкав відомий друкар і видавець, білорус за походженням Михайло Сльозка. За Польщі до 1939 року тут був магазин одягу Пільпель і годинникарська майстерня Амстера, в радянські часи й у перші роки незалежності це був просто житловий будинок. Через його аварійний стан мешканців відселили. Банк “Львів” 1998 року відреставрував кам’яницю та перебрався до неї. Це класичний приклад того, як потужні фінансові структури, не надто псуючи історичну спадщину міста, підлаштовують архітектурні пам’ятки під свої потреби, таким чином рятуючи їх від знищення.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 15 грудня 2006 року, № 60 (60)