Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Руська вул.

Руська вул.

Від південно-східного кута Ринкової площі відходить вулиця Руська (забудова: ренесанс, бароко, класицизм, сецесія).

Тут від найдавніших часів мешкали українці. З 1414 року вулиця мала назву Соляників, бо українці займалися промислом солі: чумацькі валки вирушали звідси на південь до дрогобицьких і долинських солеварень.

Поступово, після того, як сусідні вулиці середмістя заселяли представники інших національностей, вулицю Соляників почали називати Руською. Вперше цю назву зафіксовано 1472 року.

Тодішня вулиця охоплювала не лише ту вулицю Руську, яку ми знаємо нині, а й увесь простір між нинішніми Староєврейською, Підвальною та Ставропігійською. Тоді не було чіткої структури планування вулиць, ділянки забудовували стихійно, хоча деяких правил дотримувалися дуже скрупульозно. Зокрема, існувало правило так званої апопсії, згідно з яким кожен мешканець Львова міг заборонити будівництво на сусідній ділянці, якщо йому, наприклад, закривали вид на природу чи архітектуру. Зберігся документ про суперечку міщан Михайла Алвізія та Марка Ланґіша: останній домагався в суді, щоб “пан Алвізій заклав вікно в своєму кутовому будинку, бо воно “дивиться” на його ділянку”.

І цілковито феноменальний випадок зафіксовано в документах початку XVI століття. Дім українця Павла Русина був настільки стиснутий сусідніми будівлями, що господар навіть не мав куди пробити вікно. Успенське братство змилувалося над нещасним і дозволило йому пробити вікно в стіні, яка виходила на подвір’я Волоської церкви. Але за єдиної умови: Павло Русин мав право користуватися вікном тільки за свого життя, після його смерті вікно мусили замурувати.

2006 року вулиця Руська зазнала значної реконструкції: було розведено дві трамвайні колії в напрямку від площі Ринок, їх “посадили” на бетон. Окрім того, значно розширено хідник біля входу до Успенської церкви.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 15 грудня 2006 року, № 60 (60)