1968 р. По Україні
Г. Н. Логвин
Йосиф. Деталь фрески Онуфріївськоі церкви в Лаврові. 15 ст. (копія худ. Ю. Химича). Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 112б.
Близькі гори ваблять нас, тож рушимо далі, у верхів’я, де в селі Лаврові є церква Онуфрія з фресками XV ст. Вони відображають традиції мистецтва галицьких земель XII – XIII ст. і перекликаються з групою фресок, що збереглися в каплиці св. Хреста на Вавелі в Кракові, у Віслицькій колегіаті, в костьолі в Сандомирі. Фрески розміщені за суворо логічною декоративною системою, в кількох регістрах. У нижньому – завіси, над якими проходять сцени, присвячені богородиці (ця частина храму призначалась для жінок). У третьому регістрі, в обрамленні орнаментальних фризів і круглих медальйонів, зображені пророки, а в завершенні – вселенські собори.
Героїнею більшості композицій у Лаврові є богоматір. Ось вона поруч з Иосифом з гідністю вислуховує несправедливі докори, а далі в царственій позі сидить з немовлям на руках, приймаючи дари волхвів; у «Розп’ятті» вона – знедолена і пригнічена горем мати, а на «Покрові» представлена як заступниця роду людського, «покров скривдженим». Друга важлива тема, що тут розгортається, – собори; соборність, єднання були пекучою потребою для українських земель, роздертих на шматки й поневолених іноземними загарбниками.
Скорботне обличчя богоматері в «Покрові» сповнене неабиякої виразності. Але тут відображені й інші, тонші ліричні почуття. З якою легкістю написано чистий, поетичний образ хлопчика з карими, жвавими і допитливими очима! Точно і стримано передані жіночність, ніжність і граціозність та благородство в образі юної Марії. Урочистий настрій підхоплюється наступним регістром і передається верхньому, написаному прозорими барвами, а форма білих одеж виявлена тільки рисунковою лінією пензля, змоченого в рожевій чи блакитній фарбі. Залежно від того, якою барвою нанесені ці лінії, одежі здаються то ледве рожевими, то ледве блакитними. Взагалі, фрески в Лаврові являють великий інтерес.
Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 263 – 264.