2008 р. У Лаврівському монастирі на Львівщині цьогоріч розпочнуть реставраційні роботи

Дата: 21.05.2008

Для збереження Лаврівського монастиря, що у Старосамбірському районі Львівської області, цього року розпочнуться дренажні роботи. Вони дозволять відвести воду, яка стікає навесні зі схилу від монастирного комплексу. На ці цілі з бюджету області надійде 300 тис. грн. Про це сьогодні, 20 травня, під час візиту до монастиря повідомив начальник відділу охорони культурної спадщини управління культури Львівської облдержадміністрації Роман Онишко.

“Я щойно вчора отримав підтвердження, що ці кошти надійдуть. Ми почнемо ці роботи. Однак, за розцінками 2008 року, цих коштів може виявитися не достатньо”, – сказав він.

Т.в.о. голови Львівської ОДА Микола Кміть порадив Р. Онишку починати, а якщо грошей не вистачить, то пообіцяв пролобіювати решту.

Р. Онишко уточнив, що лише після завершення робіт із водовідведення можна буде розпочати реставрацію церкви св. Онуфрія та унікальні для Центрально-Східної Європи фрески на її стінах. Загалом, відповідно до розробленої торік інститутом “Укрзахідпроектреставрація” проектної документації, реставрація монастирного комплексу коштує 6-7 млн грн. “Звичайно, треба реставрувати почергово, але без державного фінансування це зробити важко”, – зазначив Р. Онишко.

Довiдка ZAXID.NET

Монастир у селі Лаврів існує з ХІІ ст. У другій половині ХІІI ст. там збудували церкву святого Онуфрія, в якій спорудили нішу-аркосолію для перезахоронення праху Лева Даниловича. Церква була єдиною серед слов’янських народів пам’яткою, де зберігали мощі давньохристиянського подвижника св. Онуфрія.

Церква у своїй первинній забудові, яка збереглася до наших днів, стала еталоном для прямого запозичення будівничими Поділля, Буковини, Молдови, Румунії. Храм розбудовували у XVII, XVIII і XX століттях.

Церква св. Онуфрія, побудована для перезахоронення князя Лева Даниловича, стала своєрідним пантеоном для майбутніх поколінь. Окрім князя, вона стала усипальницею для багатьох священнослужителів і світських людей – владики і Митрополита А. Винницького, молдавського князя Костянтина і його дружини Неделі Басарабів, молдавських господарів Стефана та Марії Петричайків. Окрім них, у церкві поховано ще двох митрополитів, трьох владик і багатьох інших церковних і громадських діячів.

Під час реставрації храму 1910 року відомий маляр М. Сосенко й ігумен монастиря о. К. Морозовський виявили на стінах бабинця древні фрески. Згодом дослідники, зокрема М. Голубець, зробивши хімічний аналіз, датували їх XV століттям. Старовинна пам’ятка монументального живопису має для України особливе значення, оскільки роботи українських майстрів цього часу (ХV ст.) є лише на території Польщі (Краків, Люблін, Сандомир, Посада Риботицька).