Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Трапезна з церквою Святого Духа, 1-а пол. 17 – серед. 19 ст.

(архіт., іст., мист.).

У північно-східній частині комплексу монастиря і академії. Закладена митрополитом П. Могилою 1631 р. Одна з перших мурованих будівель Києво-Могилянського колегіуму. Первісно тридільна, з трьома верхами, двоярусна, з підвалом. На першому ярусі розміщувалися трапезна і класи з церквою святих мучеників Бориса і Гліба (Борисоглібська церква); на другому ярусі – бібліотека та Благовіщенська церква. В 1741 р. престол Благовіщення пресвятої богородиці перенесено до конґреґаційної церкви, що була споруджена у старому академічному корпусі. Внаслідок пожежі в лютому 1780 р., яка почалася з великої центральної бані трапезної, згоріли й дві інші бані разом з дахом. Після ремонтних робіт побудовано іншої форми дах з одним верхом. При ліквідації в 1786 – 99 рр. Братського монастиря церкву закрито, перший поверх деякий час використовувався як шпиталь, на другому зберігалась академічна бібліотека. Від пожежі 1811 р. повністю згорів дах трапезної, який пізніше відбудували й вкрили залізом. Оскільки під час пожежі дуже постраждала Богоявленська соборна церква, в трапезній встановлюється престол, на другому ярусі відновлюється тепла церква. Невдовзі сюди переноситься престол Святодухівської дерев’яної церкви, що згоріла на Подолі, і трапезна отримує назву церкви Святого Духа. В 1824 – 26 рр. за архімандрита Мелетія проведено реконструкцію за проектом арх. А. Меленського. Пробито великі аркові отвори в трапезній залі, які з’єднували її з північною прибудовою (кін. 18 – поч. 19 ст.) і південною прибудовою (1-а чв. 19 ст.), розібрано другий ярус західного притвору. На західній стіні основного об’єму влаштовано фронтон з композицією Всевидющого Ока. На східному фасаді – напівкруглий виступ апсиди.

У 1831 р. церкву розписав київський худ. Г. Яровський. Стелю церкви було розписано монохромно, стіни – блакитними фарбами (у нижній частині імітовано під мармур), вікна прикрашено арабесками. У вівтарі над престолом містилося зображення Саваофа (зберігся невеликий фрагмент голови) з ангелами, у центральній частині стелі – Святого Духа з херувимами, на стінах – євангелістів. Увесь розпис зроблено у традиційній академічній манері, притаманній київській лаврській школі храмового живопису 1-ї пол. 19 ст. У серед. 19 ст. між’ярусні склепіння було розібрано, низ віконних прорізів розтесано. За кресленнями викладача київської семінарії Думитрашка встановлено новий позолочений іконостас. В 1854 р. значні кошти на відбудову церкви пожертвував духівник монастиря ієромонах Арсеній. Будівельні роботи тривали до 1864 р. У 1899 р. церква була двопрестольною і мала головний престол – в ім’я Зішестя святого духа і з лівого боку (у північному приділі) – в ім’я святителя Михаїла, першого митрополита Київського. Цегляна, тинькована, прямокутна в плані споруда, у вигляді тринавної базиліки з двоярусним центральним об’ємом та одноповерховими прибудовами з боку північного і південного фасадів. Прибудови вирішено у стилі класицизм. Перекриття центрального об’єму коробові, бічних – плоскі. Стіни першого поверху рустовані, вікна з напів-циркульними завершеннями. Другий ярус завершує карниз з ліпними розетками під ним.

До 1864 р. у будинку містилась академічна фундаментальна бібліотека – одна з найбільших в країні, яка відіграла велику роль у формуванні освітнього рівня студентів та розвитку наукової діяльності в академії. Початок їй було покладено даром П. Могили, який, помираючи, передав колегіуму понад 2 тис. книжок. Після цього всі ректори, професори та вихованці академії заповідали або дарували навчальному закладу книги. Поповнення відбувалося й за рахунок закупок, надходжень від друкарень, видавництв тощо. Крім друкованих книг, у бібліотеці зберігались рукописи, хроніки, літописи, спогади, щоденники, лекції професорів, конспекти студентів, документація академії. Із її фондів формувалися і поповнювалися бібліотеки всієї України. Книгозбірня поділялась на дві частини, одна з яких містилась у цьому корпусі, друга – при бурсі (з 1778). Під час пожежі 1780 р. згоріло 9 тис. книжок академічної навчальної бібліотеки, після чого її об’єднали з книгозбірнею бурси. З метою поповнення бібліотечних фондів, сприяння самоосвіті студентів проф. І. Фальковський заснував 1792 р. «Вільне поетичне товариство». Наприкінці 18 ст. бібліотека академії налічувала 12 тис. томів. У радянський час будинок було передано сільськогосподарській трудовій громаді, пізніше – міській лікарні № 15. Під час 2-ї світової війни будівлю дуже пошкоджено. 1945 – 50 відбудовано за проектом арх. Н. Озерової. З початку 90-х pp. у будинку ведуться реставраційні роботи.

Віктор Голубцов, Інна Дорофієнко, Лариса Федорова

Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем Академией: В 2 т. – К., 1856;

Похилевич Л. Монастыри и церкви Киева. – К., 1865.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 203.