2010 р. У магії Кременця – сила України
Роман Якель
Дата: 26.12.2010
«Замкова гора в Кременці – візитна карта України» – проект вельми незвичний, амбітний. Розробляючи комплекс ідей з відновлення одного з найстаріших замків України, керівництво райради за підтримки райдержадміністрації та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника (ДІАЗ) мало на меті довести, що місто Кременець із Замковою горою – це, без перебільшення, коріння нинішньої Української держави, фундамент, на якому стоїмо.
Кременець – саме той форпост України, об який спіткнулися в ХІІІ столітті підкорювачі світу – монголо-татари. Великі завойовники здобули державу Хорезм, міста Самарканд, Бухару, Київ та інші, а Кременця таки не здолали. Висока гора, що підноситься над рівнем моря на висоту 397 метрів з грізним замком, двічі зупиняла нападників. Такі звитяги в середньовічній Україні були рідкістю. Кажуть, місто має якусь незбагненну ауру.
– Це явище поляки, а серед них і великий кременчанин Юліуш Словацький, називають магією Кременця, – переконує історик, етнограф, викладач Кременецького медичного училища імені Арсена Річинського Олег Вартаденян. – На земній кулі небагато міст з особливою енергетикою, освячених волею Божою, – Вифлеєм, Єрусалим, Рим, Київ, Почаїв… І серед них – Кременець. Неподалік міста, біля Божої гори полководець Бож у IV столітті н.е. розбив готські племена. Подальші перемоги пов’язані зі славним полководцем Данилом Галицьким…
Очолювані ним війська на початку 1241 року розбили біля замку навалу хана Батия. Не змогли взяти замок у 1255 році війська іншого хана – Куремси. І лише через шість років татарський воєначальник Бурундай, привівши величезну орду, нав’язав виснаженому війнами Данилові Галицькому Шумський договір, за умовами якого довелося розібрати фортифікаційні укріплення в Кременці і в сусідніх волинських містах – Данилові і Стіжку.
В середині XVI століття згаданий король Сигізмунд І відбудував замок. Було підвищено й укріплено мури, збудовано казарми, господарські приміщення. Замок добре забезпечили гарматами, рушницями, порохом. І лише восени 1648 року, після півторамісячної облоги, сюди увійшло козацьке військо полковника Максима Кривоноса. За легендою, замкову браму йому відчинив музикант Данило. Неприступну фортецю було зруйновано. Після того її вже ніхто не відбудовував. Нині – це суцільні руїни. Збереглося лише дві вежі та клаптикові залишки оборонних мурів.
– У нас готовий проект консервації замку з облаштуванням даху над вежею. Його профінансували ще 2008 року, але в наступні два роки криза завадила роботам, – розповідає директор Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника Вадим Микулич. – Нині намагаємося розробити концепцію розвитку Замкової гори, яка передбачає зонування території для облаштування туристичної інфраструктури навколо замку.
Але для цього треба відвести земельну ділянку, яка зараз у користуванні природного заповідника «Медобори». Ця державна установа не бажає її віддавати, незважаючи на указ президента від 11 грудня 2009 року «Про створення Національного природного парку «Кременецькі гори», яким передбачено вилучення в заповідника «Медобори» 1000 гектарів землі і, зокрема, тієї частини, на яку претендує Кременецько-Почаївський ДІАЗ.
Однак Кременецька районна рада, не чекаючи вирішення земельної колізії, розробила ще грандіозніший проект відновлення замку. Його вартість оцінено в понад 80 млн. грн. Уже на 2011 рік передбачено джерела фінансування – 50 тис. грн. мають надійти з міського бюджету Кременця, до 150 тис. грн. – з районної скарбниці, 3 млн. – з обласної. Ще більше повинна дати держава. Розробники сподіваються, що до фінансування проекту долучатимуться українські підприємства, підприємці з усього світу, а також небайдужі люди. Для приватних пожертв буде створено спеціальний фонд.
– Згідно з проектом «Замкова гора в Кременці – візитна карта України» передбачається повна реставрація Кременецького замку як символу доблесті і геройства, – розставляє акценти заступник голови районної ради Валерій Левченко.
– Крім того, будемо домагатися перевезення праху Данила Галицького з міста Холм у Польщі і перепоховання його в крипті Богоявленського собору Кременця – навпроти Замкової гори. Бо велич Данила Галицького – не тільки у звитяжних битвах біля замкових мурів цього міста. Він понад півстоліття вів успішну боротьбу на кілька фронтів – проти монголо-татар, тевтонського ордену, поляків, угрів, проти галицьких і перемишльських бояр. У 1253 році князь Данило, полководець, державний діяч і християнин, був коронований Папою Римським. А це означало визнання України в сім’ї тодішніх європейських держав.
Розробники проекту вважають, що відновити Кременецький замок – «магічну точку» на землі – це культурний обов’язок України. А це, звісно, повинні розуміти не тільки меценати, а й високопосадовці на всіх рівнях.
Джерело: «Дзеркало тижня»