Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1967 р. Історія українського мистецтва

В середині і другій половині XV століття набувають поширення нові типи кахлів, які створювалися в різних містах України. Кахлі «повертаються» отвором до вогню. Плитки розміщували ярусами по круглій або півкруглій у плані печі, і вони своїми рельєфами й орнаментами становили суцільну декоративну композицію.

Найкраще представлено кахлі XV століття в музеї Кам’янця-Подільського. Цікаво, що всі вони cipo-сталевого кольору. Відтискували кахлі у формах, зроблених, очевидно, з гіпсу або з дерева, міцно вдавлюючи глину руками через мішковину, яка виразно відбилася на багатьох кахлях з «вогневого» боку, а потім доліплювали комір (румпу). Плитки обрамлювали бордюрами.

Кам’янецькі кахлі були дуже різноманітними. Наприклад, дві кахлі прикрашено великими розетками. Одна з них має в центрі вкриту радіальними поясками пуклю, від якої відходять чотири великі витягнуті трикутники з зубкуванням по боках. Між їхніми основами розташовано по два маленькі подвійні зубці. Трапляються й кахлі, що мають розетку у вигляді пелюсток квітки або горельєфну корону, обабіч якої виконані невисоким рельєфом квітки чи листочки конюшини, доповнені зубцями. На іншій кахлі бачимо горельєфне зображення чоловіка з вусами, що грає на дуді. На голові у нього – шапка типу блазнівського ковпака з трьома рогами-китицями. Тло кахлі гладеньке, обрамлення – кілька рельєфних ліній.

Цікаві дві кахлі з Кам’янця-Подільського із зображенням вершників. І хоч малюнок та пропорції фігур вершників і коней ще далекі від досконалості, однак майстер прагне передати не тільки їхні виразні силуети, але й деталі озброєння, одягу та кінської збруї. На одній кахлі вершник тримає в руці пістоль. Наявність пістоля дає підставу визначити приблизний час створення кахлів – не раніше другої половини XVI століття. Зроблено їх ще не досить вправними руками, хоч очевидно, що митець був добре обізнаний з традиціями різьблення на дереві, про що свідчить гостро підкреслений малюнок складок одягу і волосся вершника та гриви коня.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 394 – 395, 397 – 398.