Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

Руїни в Качанівці

Розмір зображення: 927:698 піксел

Штернберг В. Руїни в Качанівці.

Джерело: Кілессо С.К. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. – К.: Техніка, 2000 р., с. 88.

1. Ця картина В.Штернберга була предметом численних непорозумінь. Так, на протязі 19 ст. її приписували Шевченку (що, зрештою, не викликає здивування, бо цілий ряд робіт Штернберга був приписаний Шевченку) і вважали малюнком руїн у Суботові.

2. Ясність вніс О.Лазаревський (А.Л. Будто бы дом Богдана Хмельницкого. – Киевская старина, 1890 г., № 3, с. 532 – 533). З приводу зображень (Пчела, 1875 г., № 30; Исторический вестник, 1884 г., № 7) він писав, що це не ескіз, а олійна картина, і не Т.Шевченка, а В.Штернберга; і зображено на ній не будинок у Суботові, а “руїни” в парку в с.Качанівка.

3. Дослідник архітектури лівобережної України М.П.Цапенко навів репродукцію цього зображення з підписом: “Руины замка Хмельницького в Субботове. Рисунок худ.С.Васильковского” [Цапенко М. Архитектура левобережной Украины XVII – XVIII веков. – М.: 1967 г., с. 113]. Тобто він вважав це зображення рисунком, а його автором – С.Васильківського.

4. Нову плутанину вніс у 1994 р. С.К.Кілессо: у своїй статті про Суботів він подає реподукцію з підписом “Руїни замку Богдана Хмельницького. Гравюра XIX ст.”, без коментарів (Кілессо С. Суботів. – Пам’ятки України, 1994 р., № 3-6, с. 71). Гравюра – це не рисунок.

5. Ще новішу плутанину додав у 2000 році той же С.К.Кілессо: в його книзі наведена нами репродукція має підпис:

“Романтичні руїни” в Качанівськаму парку [- малюнок] художника С.Васильківського, видані за малюнок з натури замку Богдана Хмельницького в с.Суботові.

Далі С.К.Кілессо пише:

Найбільш авторитетний учений-історик І. Крип’якевич, який багато й плідно вивчав життя та діяльність Богдана Хмельницького, так описує резиденцію гетьмана: “Тут він збудував великий замок, територія якого займала до трьох гектарів. Замок був оточений ровом і двома рядами валів. У склад укріплень входили одна мурована і дерев’яні вежі” [Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Льв.: Світ, 1990 р., с. 57].

На превеликий жаль, І. Крип’якевич посилається на зображення, яке гетьманської резиденції в Суботові не стосується, хоч публікували його всі корифеї вітчизняної історії, починаючи з Д.Бантиш-Каменського. Це малюнок відомого художника С.Васильківського, котрий багато своїх творів присвятив зображенню українських старожитностей. Основою для створення малюнка є зображення, яке приписувалося в свій час Тарасу Шевченку. Історії його появи присвячена стаття популярного журналу “Київська старовина” за 1890 р., що підписана криптонімом Л.А. (Александр Лазаревский) [насправді – А.Л.]. Заголовок статті “Будто бы дом Богдана Хмельницкого” прекрасно розкриває її зміст. Автор засвідчує, що бачив цей малюнок у зібранні Тарнавських [так в тексті. Треба – Тарновських], і зображено там не резиденцію гетьмана в Суботові, а модні тоді “романтичні руїни” в Качанівському парку, що на Чернігівщині. Цей неправдивий малюнок, а точніше сказати, підробка збила з пантелику й автора цієї книжки, котрий у 1971 р. разом з археологом Р.Юрою на замчищі закладав спеціальні археологічні шурфи з метою виявити рештки руїн, зображених на малюнку. Ми спеціально наводимо цей малюнок для того, щоб наступні дослідники не використовували його в своїх наукових розвідках і монографічних дослідженнях. Принагідне зауважимо, що зі свого малюнка художник С.Васильківський зробив кілька акварелей, котрі експонуються в Національному музеї історії України і Національному музеї українського образотворчого мистецтва в Києві. Високі художні якості цих творів заперечень не викликають, а бажаної історичної достовірності шукати тут не слід.

Джерело: Кілессо С.К. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. – К.: Техніка, 2000 р., с. 89 – 90.

Попри численні помилки, якими просто пересичена книжка С.К.Кілессо, серед яких помилкові написання прізвищ і акронімів та перекручення до повної невпізнанності змісту замітки Лазаревського, ця книга вводить в інтригу новий сюжет – акварелі С.Васильківського, які зберігаються у провідних київських музеях. Акварель – це будь-що-будь не рисунок, про який писав М.Цапенко.

5. Нові загадки принесла книга В.В.Вечерського “Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини” (К.: 2001 р.). В ній на с.261 наведена репродукція розглядуваного зображення із підписом: “Руїни замку Б.Хмельницького в Суботові (?). Гравюра середини 19 ст.” Тобто автор визнає можливим, що це таки замок, і таки Б.Хмельницького, і таки в Суботові, хоча все це лишає під знаком запитання. Новий момент, внесений В.Вечерським, полягає у визначенні зображення як гравюри (в цьому він слідує С.Кілессу-1994 і розходиться з С.Кілессом-2000) і в датуванні її серединою 19 ст. (отже, пізніше за Штернберга і раніше за Васильківського).

6. Г.Петренко у статті “Качанівські студії” пише:

Ключ до розгадки таємниці руїн дає відомий український історик Олександр Лазаревський, який товаришував з господарем і доволі часто бував у нього в Качанівці. У журналі “Пчела” (1875, № 30) вміщено малюнок, підписаний як “Руїни будинку Б.Хмельницького в Суботові. З начерка Шевченка”. Потім його надрукував “Исторический вестник”, взявши, мабуть, із “Пчелы”. Перебуваючи влітку 1889 року в Качанівці, Олександр Лазаревський побачив зображене на тому малюнку в натурі. Це були руїни качанівського парку. Тоді ж господар показував історикові й оригінал надрукованого в “Пчеле” та “Историческом вестнике” – написану олійними фарбами картину Василя Штернберга, який у 1836 – 1838 роках проводив у Качанівці вакації. Молодий художник змалював паркові руїни. Потім хтось зробив з картини ескіз олівцем, а ще хтось додав заманливий підпис у “Пчеле”, який перекочував в “Исторический вестник”. З цього приводу О.Лазаревський опублікував у “Киевской старине” спростовання.

Уявлення про їхній первісний вигляд може дати вже згадана картина Василя Штернберга, яка, на жаль, не віднайдена, та ще малюнок з неї, вміщений у “Пчеле”.

На відміну від С.Кілессо, Г.Петренко правильно викладає зміст замітки Лазаревського. Новий важливий нюанс полягає в тому, що оригінал зображення зараз слід вважати загубленим.

Тобто ця історія заслуговує додаткового детального вивчення.

М.Жарких, 30.12.2001 р.