Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

Яворницький Дмитро Іванович

Розмір зображення: 661:885 піксел

Яворницький Дмитро Іванович (25.10.1855 – 5.08.1940) – український історик, етнограф, лексикограф, фольклорист, письменник та археограф. Народився у селі Сонцівці Харківського повіту Харківської губернії. 1881 року закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Спершу працював на науковій роботі у Харківському університеті, учителем гімназії, викладачем педагогічних курсів у Петербурзі. 1891 року був висланий з Петербурга як політично ненадійний, звинувачуваний властями у “пристрастиях к истории Малороссии”, до Ташкента, де склав “Путівник по Середній Азії від Баку до Ташкента, з археологічного та історичного поглядів” (1893). 1896 року захистив магістерську дисертацію в Казанському університеті, працював приват-доцентом у Московському університеті. З 1902 р. завідував історико-археологічним музеєм у Дніпропетровську [тоді він звався Катеринослав]. Після Жовтневої революції керував Дніпропетровським історичним музеєм, викладав в Інституті народної освіти, очолював кафедру українознавства. Академік АН УРСР з 1929 р. [Тоді ця установа звалась ВУАН] Автор численних наукових праць, зокрема “Історії запорозьких козаків” (тт. 1 – 3, Спб., 1874), “Вольності запорозьких козаків” (Спб., 1898), “Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман запорозьких низових козаків” (Спб., 1874), “Запорожжя у залишках старовини та переказах народу” (тт. І – II, 1887), “Джерела [до історії] запорозьких козаків” (тт. І – II, 1903), “До історії Степової України” (Дніпропетровськ, 1929) та ін.

Джерело: З української старовини. – К.: Мистецтво, 1991 р., с. 3.

Фотографія Д.І.Яворницького – з цієї ж книги.

У спогадах про В.В.Тарновського Дмитро Іванович свідчив про моління Іоана Кронштадтського в домі генеральші Швабе над хворою дружиною Тарновського – Софією. Яворницький був тут присутнім і спостерігав знаменитого цілителя та провидця, зазначивши, що в даному разі його молитва не допомогла – Софія Василівна померла.

Джерело: Ульяновський В. Релігія і церква в житті та творчості Д.І. Яворницького. – “Mappa mundi”, Льв., 1996 р., с. 771 – 772 (спогади мають шифр: ЦНБ НАН України. – Ф.1. – Спр.21935. – Арк.149-150).

Дмитро Яворницький (1855 – 1940) – історик, археолог, етнограф, фольклорист і письменник. Відомий також як колекціонер козацьких старожитностей і музейник. Відвідав Качанівку за рекомендацією М.Костомарова влітку 1887 року. Автограф в альбомі залишив 4 червня того ж року. Після цих відвідин разом з В.Тарновським-молодшим і полковником Є.Корбутом (чоловіком сестри Софії Тарновської Олександри) Яворницький виїхав у подорож по козацьких місцях на півдні України. Залишив спогади про Качанівку й Тарновських.

(Г.Петренко, Качанівські студії)