Вітраж сходової клітки

Пл. Соборна, 7

1912-1913 pp., архіт. М.Лужецький

Класичний вітраж ансамблевий

Свинцеве обрамлення, моліроване скло. 70: 235, 113: 235 см.

Понизу напис: сигнатура Krakowski zakład witrażów S.G.Żeleński, R. 1913

Вітражне полотно розділене вертикальними тягами на три частини, з яких два бокові сегменти вужчі за середній, а їх оздоба є невід’ємним компонентом загальної композиції вітража. У центрі кожного сегмента знаходиться видозмінений медальйон, який утворює одна рослина, стебло, листки і квіти якої, розвиваючись і немов проростаючи одна з одної, складають замкнену композицію. Кожен з медальйонів підчеплений до верхніх країв вітражних сегментів на двох низках квіткових фіолетово-синіх гірлянд. Кожна з трьох частин вітражного полотна оперезана по периметру широкою каймою, мотив якої – стилізовані лаврові листки з квітом – творить не лише орнаментику смуги на вітражах і замикає по краю кожен овал медальйона, але є основним елементом ліпних гірлянд на стінах інтер’єра. Кольорова гама вітража побудована на нюансних зіставленнях оливкового, вохристого, жовтого та рожево-фіолетового, фіолетово-синього, голубого з поодинокими акцентами блідо-жовтого, червоного. Нейтральне тло зібране з прямокутних модулів молірованого скла.

Примітка. Колишня назва будівлі “Краківський готель”. Вітражами оздоблено три поверхи сходової клітки будівлі. В опорядженні внутрішнього простору споруди спостерігається вдале застосування синтезу різних видів мистецтв: вітражів, ліпнини, кованого металу. Декоративні елементи вітражних композицій (гірлянди, медальйони) є основним мотивом ліпного декору стін. В свою чергу, медальйони – важливий елемент у творенні рисунка металевих кованих балюстрад уздовж сходового полотна.

Література. Грималюк Р. Чарівна таїна вітражів // Дзвін. – 1994. – № 9.

Джерело: Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття. – Льв.: 2004 р., с. 187.

Введення класицистичних мотивів у композиційну структуру сецесійних вітражів знаменує появу наступного витка в еволюції модерну Львова. Для нової стадії, завершальної, характерними є широке застосування геометризованих волют, гірлянд, меандрів, рапортного або сітчастого орнаменту та інших атрибутів неокласицизму. Особливості цієї стадії розвитку найвиразніше проявилися у масиві вітражних засклень житлових будівель міста, тому повернемося до них у наступному параграфі роботи.

Назріваючі зміни не стали перешкодою для подальшого розвитку характерного сецесійного вітража, зразком якого є вітражні полотна сходової клітки споруди Обласного суду (пл. Соборна, 7, колишній Краківський готель, 1913 р.). На відміну від барвистих засклень віконних отворів у раніше згаданих адміністративних будівлях вітражі Обласного суду милують око вишуканою гамою кольорів, побудованою на нюансних зіставленнях оливкового, вохристого, жовтого та рожево-фіолетового, фіолетово-синього, голубого з поодинокими акцентами блідо-жовтого, червоного. Така зміна в колористиці була закономірною. Першопричина її полягає в особливості й послідовності розвитку європейського мистецтва періоду модерну загалом. Якщо в 50-60-х роках XIX ст. використовувалися кольори яскраві, насичені, глибокі, в 70-80-х роках пригашені домішками чорної або коричневої барви, то наприкінці століття сецесія радикально змінила кольорову гаму [Wallis M. Secesja… – S. 213]. Популярними стали ніжні, розбілені, пастельні тони й відтінки, шо виявило ще одну характерну рису – тенденцію до кольорів, які переходять, “переливаються” з одного в інший. Це найкраще відповідало технології вітражництва з його неординарними можливостями варіння і відливання кольорових шиб, про шо уже згадувалося. У вітражному мистецтві Львова знайшли відбиток, у більшій чи меншій мірі, всі зазначені етапи, лише з незначним запізненням і в стисліших часових рамках – від зламу століть до середини 10-х років XX століття.

Композиційна схема вітражів споруди Обласного суду залишається традиційною: зав’язка з квіткових мотивів у центрі полотна та декоративна смуга по периметру віконного отвору. Проте видозмінюється такий звичний уже елемент як медальйон, втрачаючи овальну форму й отримуючи вільні обриси. Властиво, центральну композицію утворює одна рослина, стебло, листки і квіти якої, розвиваючись і немов проростаючи одне з одного, набирають нових форм і об’ємів, не порушуючи, проте, принципу замкненої композиції.

Уся площина вітражного полотна розділена вертикальними тягами на три частини, з яких два бокових сегменти вужчі за середній, а оздоба їх, хоч і значно скромніша, є невід’ємним компонентом загальної декоративної композиції вітража. Тридільність вікон є істотною рисою вітражних засклень споруд Львова, яка відрізняє їх від, скажімо, краківських вітражів, де членування вікна вертикальними тягами на три частини трапляється не часто.

Аналізуючи мистецькі особливості вітражів сходової клітки Обласного суду, зупинимося на вирішенні широкої декоративної смуги, шо оперезує по периметру кожну з трьох частин вітражного полотна. Мотив стилізованих лаврових листків з квітом творить не лише орнаментику смуги на вітражах, але є основним елементом ліпних гірлянд, шо разом з невеликими ліпними овальними медальйонами оздоблюють стіни сходової клітки. В свою чергу, медальйони є важливим декоративним елементом у творенні рисунка металевих кованих балюстрад уздовж сходової клітки й основою композиційного вирішення вітражних полотен споруди. Таким чином, на цьому прикладі спостерігаємо вдале застосування синтезу різних видів мистецтва в опорядженні внутрішнього простору будівлі,

Викінчування вітражних засклень орнаментальною каймою зустрічаємо у Львові, як і в Галичині загалом, на лічених об’єктах [Івано-Франківськ: вул. Грюнвальдська, 11; Львів: вул. І.Котляревського, 29, вул. І.Франка, 33, вул. Ш.Руставелі, 36, вул. І.Свєнціцького, 50, вул. А.Міцкевича, 8].

Джерело: Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття. – Льв.: 2004 р., с. 104 – 106.