Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пімсти смерть великих лицарів.

^Відбудова монастиря

1999 р. Михайлівські пам’ятки в російських музеях

Сергій Кот, Юрій Коренюк

9 грудня 1995 року Президент України Л.Кучма підписав Указ за № 1138/95 „Про заходи щодо відтворення видатних пам’яток історії та культури”. Цим нормативним актом відкрито цільову державну програму, спрямовану на відродження духовності й історичної пам’яті українського народу, повернення йому національних реліквій і мистецьких шедеврів, втрачених у різні часи та за різних обставин.

Одним з головних завдань, визначених Указом, є відбудова комплексу споруд Михайлівського Золотоверхого монастиря, знищеного в трагічні для української культури 1930-ті роки. Тоді, в роки сталінського терору, ця унікальна архітектурно-мистецька пам’ятка, яка з повним правом вважалася шедевром світового рівня, тисячолітнім осередком духовності не лише українського народу, а й усього слов’янського світу, була стерта з лиця землі більшовицьким режимом на догоду фальшивим ідеям та гаслам. Тепер, у незалежній Україні, вже протягом кількох років триває напружена робота щодо відбудови комплексу споруд монастиря, завершити яку передбачено в 1999 році.

Внаслідок несприятливих історичних обставин значна частина унікальних мистецьких творів доби Київської Русі, попередньо знятих перед зруйнуванням собору, була втрачена або опинилася поза межами України. Розшук, вивчення і використання їх з науковою метою в процесі відбудови собору має принципове теоретичне і практичне значення. Водночас повернення в Україну колись вивезених з неї михайлівських мозаїк, фресок та інших реліквій є невід’ємною складовою частиною загальної справи відродження святині. Вони мають зайняти належне їм місце в музеях Києва, утворюючи єдиний інформаційно-духовний комплекс з відбудованим у своїх архітектурних формах собором. Таким чином здійсниться акт історичної справедливості. Адже витворені генієм українського народу визначні культурні цінності невіддільні од рідного грунту та своєрідного історико-культурного середовища, на тлі якого вони розкриваються у всій своїй красі та величі.

Інтер’єр Михайлівського собору із замальованими фресками на південному передвівтарному стовпі. Не раніше від 1934 р.

Згідно з літописним свідченням, церкву Архістратига Михаїла закладено 1108 року. А через п’ять років по тому в ній поховано її засновника – київського князя Святополка. На цій підставі дослідники роблять висновок, що на 1113 рік будівництво храму було вже повністю завершено. Перші згадки про Михайлівський монастир, що згодом, як і собор дістав назву Золотоверхого, належить до XIV сторіччя. Протягом XVII-XVIII століть собор, як і весь комплекс монастиря, перебудовано в стилі бароко. Вважається, що тут чи не найорганічніше в тогочасній українській культурі архітектура доби Київської Русі поєдналася з пишним бароковим оздобленням.

У літописних джерелах не зафіксовано згадок про мозаїки й фрески собору. Однак, враховуючи відомості про початок і закінчення його будівництва, більшість дослідників припускає, що ймовірний час виконання їх – 1111 – 1112 роки.

Найдавніші писемні звістки про художнє оформлення собору містяться в щоденнику австрійського посла Еріха Ляссоти (1594). Він занотував, що посередині церкви є башта з позолоченим верхом (баня), а її верхні склепіння оздоблені мозаїкою. Наступні свідчення належать Павлу Алеппському -архідияконові, що супроводив Антіохійського патріарха Макарія під час його відвідин Києва в 1654 і 1656 роках. Серед залишених ним описів є і характеристика Михайлівського собору. Зокрема йдеться про те, що вівтар цього храму подібний до вівтарів Софії і собору Печерського монастиря. В центрі його – образ Богородиці із здійнятими руками, поблизу – зображення Господа, що дає своїм учням причастя, а нижче – святителі. Усі ці вівтарні зображення були мозаїчні. Про фрески в соборі П.Алеппський не говорить нічого. Можливо, тоді вже вони були значною мірою поруйновані чи забілені.

Першими науково описали михайлівські мозаїки в середині XIX століття Семен Крижанівський (1856) і Микола Закревський (1868). На той час від зображень, що їх назвав П.Алеппський, лишилася тільки композиція з причастям апостолів, яка в системі церковних мальовань називається „Євхаристія”. Зображень Богородиці й святителів уже не було. Очевидно, вони пропали у XVIII столітті, коли стіни собору, зокрема у вівтарній частині, почали розтріскуватися і в зв’язку з цим провадилися масштабні ремонтні роботи, під час яких великі ушкоджені частини муровань заміняли новими. Натомість в описах XIX століття відзначено мозаїчні зображення, не згадувані П.Алеппським. Це постаті святого воїна Дмитрія Солунського, архідиякона Стефана, апостола Фадея і зображення ще семи апостолів, що збереглися фрагментарно. Окрім лицьових композицій, у вівтарі були й мозаїчні орнаменти.

Мозаїки Михайлівського собору описав згодом професор Петербурзької Академії мистецтв А.Прахов, який у 1882 і 1887-1888 роках копіював та реставрував у Києві давні мистецькі пам’ятки.

Шиферні плити на південному фасаді Михайлівського собору до демонтажу в 1934 р. Публікується вперше

1888 року горішні яруси високого барокового іконостаса в центральній частині собору розібрали. За ними на передвівтарних стовпах виявили фрески, сучасні мозаїкам, які в 1718 році були закриті цим іконостасом (завдяки чому, вочевидь, вони і збереглися). Згідно з попередніми описами Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії, спочатку було зафіксовано десять фрескових зображень, серед них – 8 лицьових (одне мало характер ледве помітних слідів від медальйона). Розчистив їх від побілу, що частково вкривав поверхню, А.Прахов, який у той час працював над розкриттям і дослідженням мозаїк і фресок Софійського собору та фресок Кирилівської церкви. Матеріали його архіву засвідчують, що тоді вдалося виявити 11 лицьових зображень, 2 великі шестикінечні хрести та 28 зразків орнаменту – загалом 41 стародавню фреску [Архів Національного заповідника „Софія Київська”. – Ш.21. – Тека 7]. Зазначимо, що до сьогодні це найповніший список фресок XII століття, будь-коли зафіксованих у Михайлівському Золотоверхому соборі.

Роком пізніше (себто в 1889 р.) в описові невідомого автора згадано лише 10 зображень святих і вказано на існування орнаментів без зазначення їхньої кількості та уточнювальних характеристик [Киево-Златоверхо-Михайловский монастырь: Исторический очерк. – К., 1889. – С. 10 – 11]. Того ж таки 1889 року михайлівські фрески прописали олійною фарбою, але їхній малюнок при цьому зберегли. Мозаїки, певне, в цей час також частково підмалювали фарбами. У такому вигляді мистецькі пам’ятки простояли до руйнування собору в 1934-1936 роках.

Протягом кінця XIX – першої третини XX століття мистецька спадщина Михайлівського Золотоверхого собору в Києві перебувала в центрі уваги багатьох дослідників культури доби Київської Русі. Описи мозаїк і фресок наведені в працях таких відомих учених, як Н.Кондаков та І.Толстой (1891), М.Петров (1897, 1898), Д.Айналов і Є.Редін (1900), П.Муратов (1916), Ф.Шміт (1915), К.Широцький (1917), М.Сичов (1929), Ф.Ернст (1930) О.Некрасов (1937).

Джерело: Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 63 – 82.

Найчастіше переглядають

Вкладені елементи

Обмін чи реквізиція?
Обмін чи реквізиція?
Воєнна одисея михайлівських реліквій
Воєнна одисея михайлівських реліквій
Списки пам’яток мистецтва
Списки пам’яток мистецтва
Шиферні плити на південному фасаді Михайлівського собору до демонтажу в 1934 р. Публікується вперше. 	Джерело: Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 64.
Шиферні плити на південному фасаді Михайлівського собору до демонтажу в 1934 р.
Виставка пам’яток культури з Михайлівського Золотоверхого собору та монастиря в Державному українському музеї в Києві. Між квітнем 1937 – липнем…
Виставка пам’яток культури з Михайлівського Золотоверхого собору (+)
Мозаїка „Дмитрій Солунський”. XII ст. Державна Третьяковська галерея (Москва). 	Джерело: Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 68.
Св. Дмитрій Солунський (+)
Джерело: Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 61.
Мозаїчинй орнамент
Мозаїка „Невідомий апостол”. Фрагмент. XII ст. Державна Третьяковська галерея (Москва). 	Джерело: Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 69.
Невідомий апостол
Шиферна різьблена плита із зображенням св. Дмитрія та невідомого св. воїна. XII ст. Державна Третьяковська галерея (Москва). 	Джерело: Пам’ятки…
Шиферна різьблена плита (+)
Оригінали списків Айнзацштабу Розенберга, у яких фігурують культурні цінності Михайлівського Золотоверхого собору. 1943 р. 	Оригінали списків…
Оригінали списків Айнзацштабу Розенберга, у яких фігурують культурні цінності Михайлівського…
Фрагмент фрескового орнаменту. Репродукція з довоєнних фондів Софійського заповідника (нині архів проф. О. Повстенка). Опублікована 1947 р. на…
Фрагмент фрескового орнаменту
Нині цей фрагмент фрескового орнаменту зберігається в Новгородському державному історико-архітектурному музеї-заповіднику (Російська Федерація).…
Фрагмент фрескового орнаменту
Нині цей фрагмент фрескового орнаменту зберігається в Новгородському державному історико-архітектурному музеї-заповіднику (Російська Федерація).…
Фрагмент фрескового орнаменту
Невідома михайлівська фреска, побита на шматки після реституції 1947 р. 	Джерело: Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 79.
Невідома михайлівська фреска, побита на шматки після реституції 1947 р.

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2017 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 424

Модифіковано : 13.09.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.