Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2009 р. У Золочівському замку зняли замок з Великого палацу

Дата: 12.08.2009

У неділю, 9 серпня, директор Львівської картинної галереї Борис Возницький та архієрей Івано-Франківської єпархії владика Софрон Мудрий перерізали жовто-блакитну стрічку при вході у Великий палац Золочівського замку. Натовп відвідувачів хлинув слідом, заповнюючи виставкові зали та коридори. Адже з 1986 року ця частина замкового комплексу постійно перебувала на ремонті. Лише чверть століття по тому Золочівський замок, зусиллями громади та меценатів, нарешті посів своє місце у «Золотій Підкові» Львівщини. Коштів з державного бюджету так і не дочекались.

Мури Золочівського замку за свій вік пережили багато: татарські навали, облогу турецького війська, австрійських солдатів, котрі жили тут у казармах, в’язнів австрійської, польської, німецької та радянської тюрем, що розташовувались тут у різний час, та навіть студентів золочівського ПТУ. Однак сьогодні це місце, оповите серпанком східної культури, манить туристів своїм романтичним шармом та екзотичністю інтер’єрів.

До речі, на відміну від замку в Олеську, де акцент зроблено на художніх полотнах, золочівський музей об’єднує унікальну колекцію предметів внутрішнього оздоблення. Лише за минулий рік тут побували 132 тисячі відвідувачів, тож урочисте відкриття Великого палацу перетворилось на маленьке свято.

За словами ідейного натхненника та керівника реставраційних робіт Бориса Возницького, Золочівський замок було передано Львівській галереї мистецтв (тоді ще картинній галереї) близько 25 років тому. З того часу розпочались роботи з його реконструкції. Наприкінці 80-х силами керівництва району та міста, котре виділяло мінімальну техніку та робочих, провели підготовку території.

В 1990-х, за сприяння діаспори з Канади та США, розпочались роботи в Китайському палаці, де тепер експонується виставка «Східні культури». Його відкрили у 2004 році і відразу ж взялися до робіт у Великому палаці, однак ситуація з коштами була скрутною. В цей час провідним спонсором реставраційних робіт став народний депутат України Петро Писарчук, саме за його кошт було відновлено другий поверх палацу, фасади та равелін (давнє оборонне укріплення. – прим. авт.).

«Нововідкритий Великий палац об’єднує 22 виставкові зали, – розповіла кореспондентові «ВЗ» завідувач музею-заповідника «Золочівський замок» Надія Гупало. – На першому поверсі – відділ історії замку, куди належать зали історії фортеці, історії тюрми, що існувала тут з 1872 по 1954 рік, історії реставрації, та зал, присвячений Золочівщині як туристичному об’єктові.

Особливо цікава експозиція королівської скарбниці, у якій можна побачити реконструйований варіант корони Данила Галицького роботи майстра Ігоря Жука. Також на першому поверсі функціонують каплиця та виставковий зал – зал змінних виставок, де зараз експонується колекція «Золото скіфських курганів». На другому поверсі розташовано відділ інтер’єрів ХVII – ХVIIІ століття, панські покої, тобто приміщення, де жили господарі замку, та великий зал для прийому гостей. Прикрашають зали експонати з колекції Львівської галереї мистецтв: меблі, живопис, прикладне мистецтво».

Ані координатор реставраційних робіт, ані меценат витрачених грошей рахувати не бажають, тож під час урочистостей точної суми затрат журналістам так і не озвучили.

Великий палац – це лише частина музейного комплексу. Своєрідним «вішаком», з якого розпочинається для туристів музей-заповідник, є замкова вежа, котру ще не реставрували, і питання про виділення коштів на її «реанімацію» залишається відкритим.

Довідка «ВЗ». Золочівський замок – пам’ятка архітектури, один з найяскравіших зразків фортифікаційного мистецтва ХVII століття. Замок збудував невідомий архітектор на замовлення родини Собеських як оборонний бастіон та житловий комплекс. У ХVIIІ столітті замок успадкувала родина Радзивілів, згодом він переходить у власність австрійського війська і виконує функцію в’язниці аж до 1954 року.

В другій половині ХХ століття радянська влада розміщує в стінах замку ПТУ. І лише у 1986 році споруду передано на реставрацію як відділ Львівської картинної галереї. Разом з Олеським та Підгорецьким замками він входить у туристичний маршрут «Золота підкова».

Христина Нога

Джерело: “Високий Замок”