2009 р. Золочівські метаморфози

Мар’яна Вербовська

Дата: 23.02.2009

До Міжнародного дня музеїв, який відзначають 18 травня, Золочівський замок підготував одразу кілька сюрпризів. Як розповів “Пошті” Борис Возницький, уже навесні відвідувачі замку помітять зміни у Великому палаці, зокрема, велику залу на другому поверсі перепроектували, а картину Мартіно Альтамонте “Битва під Парканами” відправили до Польщі на реставрацію. Оновленим запрезентують і відділ східних мистецтв у Китайському палаці, який є у складі Золочівського замку.

За словами працівників музею, “Битва під Парканами” давно потребувала реставрації, але коштів із державного бюджету, незважаючи на запити музею, ніхто не виділяв. Коли музей почав бити на сполох, ЮНЕСКО зголосилася профінансувати роботи, і картину перевезли до Варшави. Полотно й досі в Польщі, але до свята музейників її пообіцяли повернути.

“На виставці східного відділу у Китайському палаці покажуть 29 нових експонатів, – розповіла “Пошті” Тетяна Олейнікова, завідувач відділу східної культури Львівської галереї мистецтв. – Перлиною будуть індуїстські божества, які контрабандою намагалися завезти з Індії через Росію до України. На Східній митниці злочинців затримали, а експонати передали Міжвідомчій комісії, яка вирішила віддати їх саме нашому музею…”

За словами пані Олейнікової, це далеко не всі акції, заплановані музеєм. Зокрема, й досі не відкрито Чайну кімнату для відвідувачів. Пробну версію чайної церемонії провели навесні разом з Національним академічним львівським драматичним театром імені Марії Заньковецької. У травні театр привозив до стін замку виставу “Журавлине пір’ячко”, а музейники, своєю чергою, провели тригодинну чайну церемонію, намагаючись дотримуватися тонкощів східної традиції.

“У Японії справжню церемонію проводять лише раз на два роки, – зауважує пані Олейнікова. – Нам, аби повноцінно повторити східне чаювання, бракує низки речей. Фактично ми маємо тільки кімнату для імпрези, все інше потрібно відшукати та навчитися застосовувати. В Україні на щось подібне ще ніхто не зважувався…”

Серед експонатів, яких бракує музею, катани – спеціальні матраци з рисової соломи, на них сидять під час чаювання. Немає також і спеціального чаю, який перетирають на суміш, що нагадує розчинну каву. Оскільки самотужки музею втілити плани в життя поки що не по кишені, музейники ведуть перемовини з китайськими та японськими представниками. Проте наразі жодна зі сторін не погодилася на співпрацю.

Джерело: “Суботня пошта”